У законі України «Про вищу освіту» вищу освіту визначено як рівень освіти який здобувається собою у ВНЗ в результаті послідовного цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання , який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Вища школа виконує такі функції:

Виховну;

Освітню;

Загальнокультурну;

Науково-дослідницьку;

Інтернаціональну;

Вища школа бере активну участь у розв язанні всіх задач державотворення.

В Україні мета, задачі, структура, типи вищих навчальних закладів визначені законом України «Про освіту»1996рік.

Вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти. До вищих закладів освіти , що здійснюють підготовку молодших спеціалістів можуть прийматися особи , які мають базову загальну середню освіту.

Підготовка фахівця у ВНЗ може проводитись з відривом (очна), без відриву від виробництва (заочна,вечірня), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей – екстерном .

Структура вищого закладу освіти визначається відповідно до Положення про державний вищий заклад освіти та його Статуту.

Управління вищим закладом освіти здійснюється на основі суміщення прав центральних органів виконавчої влади та керівництва виконавчого закладу освіти ,розмежування повноважень ,поєднання єдиночалля і самоврядування.

Для вирішення основних питань діяльності вищого закладу Освіти відповідно до його Статуту створюються робочі та дорадчі органи :

Робочі органи-ректорат, деканати, адміністративна рада, приймальна комісія.

Дорадчі органи- вчена рада, педагогічна рада, бюджетно-фінансова комісія тощо.

У свїй діяльності вищі навчальні заклади керуються принципами : кожному хто має середню освіту – гарантовані рівні умови .

Статут вищого навчального закладу складається із розділів:

Загальні положення.

Структура і управління універитету.

Співробітники університету.

Студенти і аспіранти.

Права університету.

Бібліотека університету.

Фінансово-господарська діяльність університету.

Міжнародне співробітництво.

Система вищої освіти в Україні визначена «Законом про Освіту» (ст.43) і положення про державний вищий заклад освіти.В Україні діють такі вищі заклади освіти : університет ,академія , інститут консерваторія , коледж , технікум (училище).

Відповідно до кваліфікаційних рівнів підготовки студентів, способів реалізаціїосвітньо – професійних програм та соціальних функцій у системі освіти України діють вищі заклади освіти таких рівнів акредитації:

Вищі заклади овіти першого рівня акредитації,які готують фахівців : на основі повної загальної середньої освіти – з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста.

Вищі заклади освіти другого рівня акредитації, які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста,бакалавра.

Вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації ,які готують фахівців: на основі повної загальної середньої освіти – з присвоєнням кваліфікації бакалавра , спеціаліста , магістра;на основі вищої освіти – з присудженням наукових ступенів кандидата та доктора у встановному порядку.

Висновок: вища освіта як педагогічна система є багатофункціональною і багатоступеневою.Вона включає цільовий, змістовий, організаційний, методичний компоненти. Мета вищої освіти сьогодні – це підготовка фахівців ,здатних забезпечити перехід від індустріального до інформаційно - технологічного суспільства через новаторство у навчанні, вихованні та науково методичній роботі.

Література:

1.Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту).Постанова КМ України від 20.01.1998р.№65 // Офіційний вісник України .- 1998.-№3-С-202-207.

2.Положення про державний вищий заклад освіти. Постанова КМ України від 05.09.1996р. №1074 //Інформ.збірник Мін. Освіти і науки України. – К., 1997. -№1. –С 3-22.

3.Про концептуальні засади гуманітарної освіти в Україні (вища школа). Рішення колегії Мін.освіти та науки Укр. Від 27.12.1995 р.№13/4-811 //Законодавчі та нормативні акти про освіту. – Т.1.-С 146-157.

4.Національна доктрина розвитку освіти України у 21столітті.-К.:Шкільний світ.2001.ст-16.

5.Державна національна програма «Освіта» (Україна у 21 столітті)- К.:Райдуга, 1994р.-С-33-36.

6.Закон про вищу освіту // Освіта.- 20-27лютого 2002р.

7.Примірний статут вищої освіти – Інформ. Зб.МО України – 1997.-№20

8.Алексюк А.М Педагогіка вищої освіти України .Історія. Проблеми.- К:Либідь, 1998.- 558с.

9.Бабанський Ю.К Методология и методика научного поиска.- М.:Педагогика, 1989.-324с.

10.Болонський процес : Документи /Укл: З.І Тимошенко, А.М.Грохов, Ю.А.Гапон, Ю.У.Полеха, - К:Видавництво Європ.ун-ту,2004. -169

11.Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламанга- Прага- Берлин) /Упор.М.Ф.Степко та ін.Тернопіль: Видавництво ТДПУ ім.В. Гнатюка. -2003.- 52ст.

12.Вітвицька С.С Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури.- Київ :Центр навчальної літератури .2003

13.Воловик П.Мтеорія ймовірностей і математична статистика в педагогіці.-К: Рад.школа 1969 ст.-123

14.Галузиньський В.М.,Євтух М.Б.педагогіка:Теорія та історія-.Рівне 1996.-ст.-30-37,49-54.

15.Гончаренко С.У Україньський педагогічний словник.-К: Либідь 1997.-367с.

16.Основи педагогіки і психологаї вищої школи /Под. ред. Академіка А.В Петровського .-М .:МГУ 1988 – 303с.

17.Рудницька О.П.,Болгарський А.Г.,Свистєльникова Т.Ю Основи педагогічних досліджень .-К: Експрес об ява. 1998-143с.

18.Сучасна вища школа: психолого-педагогічний аспект: Монографія /За ред. Н.Г.Ничкало –К 1999р.

19.Сухомлиньська О.В концептуальні засади розвитку історико-педагогічної науки в Україні //Шляхи освіти.- 1999.-№1.-с.-41-45.