Соціально-педагогічна проблема запобігання насильству над підлітками та подолання його

Про те, що проблема насильства в сім'ї є досить гострою в Україні, свід-чить хоча б той факт, що 50 відсотків дітей, які втікають з дому, мають обох батьків, а 90% із числа втікачів мають хоча б одного з батьків. Це означає, що у нашій сімейній педагогіці щось негаразд.

¦ Психологія дитячого віку - це пе-редусім пошук більш сприятливого й безпечного середовища. Причому ли-ше половина дітей відчувають безпеку в сімі, кожний п'ятий - у школі, а кож-ний десятий -у своїй компанії на вули-ці. Тому діти і тікають від сім'ї, школи, свого середовища.

Дитина в сімі часто геть беззахис-на перед загрозою жорстокого по-водження з нею батьків, фізичного й психічного насильства. На жаль, правового захисту в цьому плані у нашій країні дитина не має.

Наші дослідження свідчать про те, що кожну третю дитину б'ють у сім'ї дуже часто, кожну десяту - постійно, кожну п'яту ображають, принижують людську гідність.

Дітей, які є свідками насильства в сім'ї, багато що об'єднує. Зокрема для них є типовими:

Відчуття: нікчемність, безсилля, відчуття вини та відповідальності за на-сильство, страх за себе, братів, сестер та матір, гнів, приниження, визнання насильства.

Поведінка: «прокручування» ситу-ації, усамітнення; прагнення догодити, занепокоєння, нездатність сконцент-руватися, вияв насильства для самови-раження, погана успішність.

Таблиця 1

Поведінка під час спілкування з підлітками— жертвами насильства

Дія | Наслідки | Біхевіористичні навички | Стратегія втручання

Фізична. | Синці та Інші оз-наки пошкод-жень, сором. | Заперечення або применшення на-сильства. Викорис-тання косметики та одягу для прихову-вання ознак на-сильства. | Переконайте жертву в конфі-денційності розмови та пояс-ніть межі конфіденційності.

Вер-бальна, | Труднощі при прийнятті рі-шень. | Змінюють спосіб поведінки задля примирення з кривдником.

^ | Допоможіть жертві дати оцінку жорстокому поводженню з нею, ставлячи конкретні запи-тання. З'ясуйте рівень небезпе-ки, який загрожує жертві.

Мен-тальна. | Депресія. | Підвищена увага до настроїв кривд-ника. | Створіть альянс з молоддю, яка звернеться до Вас зі своїми проблемами.

Еконо-мічна. | Перешкоди при реалізації соці-альних ролей. | Опір. | Допоможіть молоді, ставлячи перед нею маленькі (досяжні)

ЦІЛІ.

Образа. | Спалахи люті. | Потайливість. | Надайте правову інформацію та Інформацію (номери теле-фонів) про цілодобові служби допомоги жертвам.

Сексу-альна. | Усамітнення, за-ниження самоо-цінки, почуття вини, сорому. | Вагітність. | Працювати над розвитком са-мооцінки, подолання ізоляції, вироблення позитивної самоо-цінки та позитивних цінностей.

Психо-логічна. | Страх, відсут-ність співчуття до самого себе. | Вживання наркоти-ків, алкоголю, ку-ріння, насильство. | Надайте Інформацію про дина-міку стосунків, які практикують жорстоке поводження, та ха-рактеристику кривдників.

Фізичні показники: отримання пошкоджень при втручанні в конфлікт, енурез, порушення сну, головний біль, біль у животі, відставання в розвитку.

Небезпечним соціальним симпто-мом в Україні є насильство над жінка-ми, яке негативно впливає на поведінку жінок у сімі та методи виховання дітей.

Згідно з нашими дослідженнями, ді-ти жінок, що зазнали насильства, мають такі прикмети:

Дошкільнята

Діти в цьому віці найбільш безпо-радні та вразливі, вони майже не воло-діють когнітивними та біхевіористични-ми навичками, які б допомагали їм впо-ратися із ситуацією. Тому їм притаманні:

Емоції: паніка, стурбованість, емо-ційна вразливість.

ПоведінковІ реакції: плаче, жалієть-ся, спалахи роздратування, занурення в себе, втрата навичок розвитку (нест-риманість, егоїзм), мовчазність, безвід-повідальність, нічні страхіття, порушен-ня сну.

Школярі

. Діти цього віку володіють достатнім спектром когнітивних, емоційних та бі-хевіористичних навичок, щоб упора- * тися із ситуацією, яка травмує їх. Вони роблять більш активні спроби протис-тояти насильству, намагаються захис-тити жертву та усвідомити небезпеку стресових ситуацій. Як результат, по-рівняно з дошкільнятами ці діти мають відчуття вини та сорому, двоїсте став-лення до батьків та постійну депресію. Для них характерні: депресія, сумний настрій, стурбованість, відчуття вини та сорому, підвищена чутливість до сиг-налів про небезпеку, недовіра до до-рослих, амбівалентні почуття до бать-ка, що чинить насильство (водночас прив'язаність та сумнів).

Як допомогти дітям зрозуміти свої почуття та підкорегувати негативний емоційний стан?

Ось наші спостереження й реко-мендації.

1. Якщо діти виказують свої страж-дання та хвилювання через поведінку -надчутливу, замкнену чи пустотливу, надайте дитині додаткову підтримку, підбадьорте та будьте терпимими, ко-ли вона перебуває в стресовому стані.

2. Будьте чуйні до почуттів, які дити-на виражає словесно чи іншим шляхом.

3. Допоможіть дитині навчитися роз-повідати про свої почуття замість того, щоб вона просто замкнулася, навчіть вирішувати проблеми словесно, а не фі-зично.

4. Проводьте співбесіди про по-чуття, виражаючи власні почуття та ре-агуючи на почуття дитини.

5. Діти молодшого віку потребують допомоги, щоб навчитися усвідомлю-вати свої почуття. Це допомагає їм проаналізувати свої емоції, більш точ-но розпізнати їх та впоратися з ними.

6. Допоможіть дітям навчитися зас-покоюватися самостійно. Приміром, дитині старшого віку іноді необхідно просто більше часу побути на самоті.

7. Переконайте дитину, що за пев-них обставин у всіх дітей виникають ті чи інші почуття.

8. Іноді дітям легше відповісти на коментар, ніж на пряме запитання.

9. Буває так, що дітям легше комен-тувати свої почуття в контексті почуттів більшості дітей (більшості дітей стає моторошно та сумно, коли їхні батьки сваряться).

10. Особливо виражати турботу про ваших дітей та любов до них.

Наша практика засвідчила необхід-ність дотримання такої виховної тактики:

1. Довіра та повага: визнання пра-ва дитини на власні почуття, право на вибір друзів та форми діяльності, про-яв незалежності, право на особисте життя, необхідно вірити дітям, поважа-ти почуття іншого з батьків.

2. Зовнішній прояв любові до дити-ни: виражайте свою любов до дитини вербально та тактильно, виявляйте свою любов, коли дитина відчуває фі-зичний та душевний біль.

3. Заохочення та підтримка: