Тема: Вклонімось хлібу – він святий.

Мета: Виховувати любов до рідного краю, землі. Шанобливо ставитись до хліба, цінити його та поважати труд людей.

Хід свята.

(В прикрашену залу заходять діти в народних костюмах).

Ведуча:

Певне, ви чули, малята,

Вже не раз такі слова:

“Хліб потрібно шанувати!

Хліб – усьому голова!”

Багато народних обрядів не обходяться без хліба. Хліб у кожній хаті обов’язково лежав на столі, а біля нього стояла сіль.

(На вишитому рушнику стоїть колач з сіллю).

Учні:

1-й. Славиться він першим на землі, славиться він першим на столі.

2-й. Жодне весілля не відбувалося без короваю, а до нього випікали ще й шишки.

Що не хатка – то про хліб гадка,

Що не село – то хліб,

Що не сторона – то хлібина.

3-й. Із хлібом їдуть на родини, поминальний обід. З хлібом на вишитому рушникові вирушали навесні оглядати поле, сіяти, жати в жнива. З хлібом проводжали до армії.

4-й. Хліб таїть у собі тепло серця і душі, тепло сонця. Ясний, мудрий, вічний, святий. То ви – хліб. І кожний край мав свій коровай.

5-й. Нелегка робота пекти хліб. Недаремно казали: “І дурень каші наварить, а хліба – не всяк розумний спече”.

(Інсценізація дітьми випікання хліба: мати, батько, син, дочка)

6-й. Випікання хліба було священним дійством. Діти допомагали матері висадили паляниці у піч, виходили з хати, щоб хліб не злякати, доки він буде рости.

Мати:

Звівсь хлібець на ніжки, та мерщій із діжки.

Печу, печу хлібчик дітям на обідчик.

Беру, беру папку, кладу на лопатку, шусь у піч.

Коли діти чули запах спеченого хліба, то стукали в двері:

Дозвольте, мамо, до хати увійти,

Хліб з печі вийняти допомогти.

Мати:

Заходьте, діти, будемо хліб виймати, на рушник долі його викладати. Без ніг, без сустав хліб на ніжки став.

(Мати дає дитині хліб, та кладе хлібину на чистий рушник. Мати прикриває хліб рушником, примовляючи:)

Хай хліб відпочине, та господаря діждеться.

(Заходить батько, миє руки сідає до столу)

Батько: Що то на столі лежить ще й квітами вкрите?

Мати: То, батьку, хліб спочиває, господаря з поля чекає.

Батько: То треба його дітям дати!

Мати: Господаря просимо!

Батько: Мати у хаті – господар при хаті. Без матері - хата сирота, а без батька вдова. То ж тобі, мати, хліб брати, дітям слово казати.

(Мати перекидає рушник з хліба через ліве плече, бере хліб, у праву руку ніж, відрізає скибочку і говорить:)

Мати: Оце тобі, донечко наша рідна Оленко. Гарною зростаєш, батькам допомагаєш. Хай не обходить тебе щастя й доля. Щоб тебе люди шанували, а хлопці цілували – ось тобі цілушечка. А це тобі, Іванку. Рано синок встає, всьому лад дає. Рости здоровим та дужим.

Ведуча: А тепер дозвольте посіяти пшеничне зерно серед присутніх, воно посіє в серцях добро і ласку, ніжність і повагу до рідної землі.

Учні:

1-й. Сієм щедро, сієм рясно,

Сієм радість, сієм щастя,

Щоб росли сини і дочки.

Хай на зміну зростають

Творці щедрого врожаю.

2-й. Засіваємо світлицю –

Хай росте овес, пшениця,

Хай шумить колосся в полі

Хай цвіте щаслива доля.

3-й. Сієм, сіємо зернята,

Щоб земля була багата,

З наших рук приймала ласку

На життєву, щиру казку!

4-й. Про хліб–

Не кидайсь хлібом, він святий! –

В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.–

Не грайся хлібом, то ж бо гріх!

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючий сміх,

Бувало, каже мати

Хто зерно сіє золоте,

В землі палку невтому,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському

М. Рильський

Ведуча: А тепер давайте всі разом заспіваємо укр. пісню, адже пісня – душа народу.

(Діти співають пісню про Україну або родину)

Ведуча: Діти, які прислів’я та приказки про хліб ви знаєте?

Учні 1-й. Лежачого хліб ніде нема.

2-й. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

3-й. Хто про землю дбає,

тому вона повертає

4-й. Глибше орати – більше хліба мати.

5-й. Сій вчасно, вродить рясно.

6-й. Травень вологий – хліб хліборобний.

7-й. Хто сіє, той ся надіє.

8-й. Як у травні дощ надворі,

то восени хліб у коморі.

9-й. Багато снігу – багато хліба.

10-й. Казав овес: сій мене в болото, буду я золото.

11-й. Зима без снігу – літо без хліба.

12-й. Хліб – усьому голова.

Ведуча: А давайте відпочинемо, та будемо водити хоровод.

(Дівчата йдуть в коло, вибирають Подоляночку, співають і танцюють).

Ведуча: Подивимось, як батьки та гості уміють відгадувати загадки.

Учні: 1-й. На городі молода

Пишні коси розплела,

У зеленії хустинки

Золоті хова зернинки

(кукурудза)

2-й. Ні чоловік, ні звір, а має вуса

(овес, ячмінь)

3-й. Ріжуть мене ножакою,

Б’ють мене ломакою.

За те мене отак гублять,

Що всі мене дуже люблять.

(хліб)

4-й. На дірявім мості

Танцювали гості.

(сито, борошно)

5-й. Крилами махає, а не літає.

(млин-вітряк)

6-й. Ходить полем з краю в край,

Ріже чорний коровай.

(трактор)

Ведуча: А зараз послухаємо розмову гречки і ячменя.

1-й. (гречка) – Ой ячменю русий, русий

Нащо тобі такі вуса –

Довгі, довгі та колючі?

Іди з ними в ліс дрімучий!

2-й (ячмінь) – Твоя мова, гречко біла,

Не до ладу, не до діла!

Чого б ховавсь лісами я,

Коли вуса – краса моя!

Як я собі подивлюся,

То й сонечко має вуса,

Такі гарні, такі гожі –

Геть на мої вуса схожі!

(Е. Горева)

Ведуча. А тепер, діти, заспіваємо пісню “Зеленеє жито, зелене”, а ви дорогі батьки, підспівуйте нам.

Учень. Хліб, як сонце.

Хліб як сонце – каже мати.

Хліб як сонце – каже тато.

А сестра й собі до слова:

Хліба й сонця в нас багато.

Хліб, як сонце, – кажуть люди, –

Хліб, як сонце, – з нами всюди.

А сестричка знов до слова:

Хліб, як сонце, завжди буде.

Ведуча: Наше свято підійшло до кінця і сподіваюсь, що ми донесли до