Отож фізичний розвиток молодших школярів характеризується зростанням анатомо-фізіологічних показників ( ріст, вага ).

У цей час значно посилюється ріст кісток і їх окостеніння, а на кінець навчального періоду молодшого школяра будова кістяка наближається до будови дорослого, та процеси окостеніння кінцівок, хребта і тазових кісток ще тривають. Саме тому, особливої уваги потребує хребет і череп дитини, які є захистом таких важливих органів як головний і спинний мозок. Помітно посилюється у цьому віці і розвиток всього рухового апарату, тому організм відчуває біологічну потребу в рухливості, задоволення якої є важливою умовою життєдіяльності. Саме цим можна пояснити надмірну рухливість дітей молодшого шкільного віку, а також їх прагнення бігати, лазити, стрибати. Так на уроці можна побачити, як учень довільно починає змінювати позу, роблячи при цьому типові рухи: потягується, підводиться, схиляється вбік, кладе голову на руки. Внаслідок недостатньої рухової активності м’язовий апарат і весь організм залишається ніби “недовантаженим”, а це зрештою може негативно позначитися на здоров’ї. Так як “і надмірна активність рухової діяльності учня протягом тривалого часу...” . Тому при організації навчально-виховного процесу обов’язково потрібно враховувати можливості і потреби дітей молодшого шкільного віку.

Особливої уваги у фізичному розвитку учня заслуговує робота серця. Так як у цьому віці спостерігається деяке відставання розвитку серця від серцевого м’язу, то надмірне збудження останнього може виснажувати його. З цих причин у дітей легко порушується і ритм серцевої діяльності. Також на серце великою мірою впливають учнівські переживання – радість чи смуток, задоволення чи незадоволення, біль чи злість. Слід пам’ятати, що позитивні емоції сприяють розвиткові серцевої діяльності, а негативні – руйнують її.

Важливу роль у розвитку школярів відіграє правильне функціонування дихання, яке в них ще не досить розвинене. Головними показниками цієї системи є частота та місткість легень. Неможливість збільшити об’єм дихання компенсується збільшенням його частоти, чим забезпечується легенева вентиляція. Також прискоренню дихання сприяє й легке збудження дихального центра головного мозку у дитини. У зв’язку з цим “... великого значення набуває вироблення в учня правильного ритмічного дихання, що певною мірою регулює всі психічні функції і насамперед увагу, яка при вдиханні і припиненні дихання посилюється, а при видиханні – послаблюється. Прискорене дихання певною мірою заважає дитині зосереджено слухати вчителя” .

Посилено у цьому віці розвивається головний мозок дитини: збільшується його вага, удосконалюється структура. Якщо на кінець 7 року вага мозку учня досягає 1230 г, то в 11 років вона становить 1290 г, наближаючись до ваги мозку дорослого. Як показали дослідження фізіологів, у дітей 7-11 років особливо посилено відбувається ріст лобних долей, спостерігаються різкі зміни в структурі кори головного мозку: в учнів 7-8 років налічується вже шість шарів кори мозку з двома підшарами, що залишаються на все життя.

Особливе місце у регулюванні змін в організмі дитини посідає нервова система. Відбувається інтенсивний розвиток функцій великих півкуль (зокрема, синтезуючої і гальмівної). Тому чим менша дитина, тим більше в неї переважають процеси збудження над процесами гальмування, які легко іррадіюють, тобто поширюються по корі великих півкуль. Цим пояснюється недостатня стійкість уваги учнів, особливо в перший період їх навчання у школі. Тільки у 8-9 років помітно зростає роль гальмування в процесах аналізу і синтезу явищ навколишнього світу, яка з часом поступово починає вже домінувати над емоційними реакціями, що у свою чергу, призводить до змін у характері дітей. Порівняно з дошкільниками у молодших школярів рідше спостерігається різка зміна настрою, вони спокійніші, стриманіші.

Дедалі більшої значущості у вищій нервовій діяльності набуває слово, або друга сигнальна система. Це створює сприятливі умови для успішного навчання і виховання дітей цього віку. Проте не можна й переоцінювати ці можливості, бо нервова система в них ще нестійка, швидко стомлюється і через те будь-яке її перевантаження шкідливо позначається на здоров’ї і розвиткові школяра. Саме тому “особливої уваги вчителя потребують нервові, легкозбудливі та загальмовані діти. Легкозбудливі діти часом заважають іншим, порушують дисципліну, загальмовані ж дуже мляві й потребують стимулювання” .

У молодшому шкільному віці інтенсивно розвиваю-ться і органи чуттів, насамперед зоровий аналізатор. Удосконалюється і орган слуху. Встановлено, що в пері-од від 7 до 10 років здатність дітей розрізняти висоту тонів збільшується майже вдвоє, тобто помітно підвищу-ється точність слуху. Те саме можна сказати і про інші органи чуття. Дитина не тільки бачить предмети в усій різноманітності барв, а й сприймає їхні запахи, смак, форму і обсяг дотиком рук і вимірюваннями.

За своїм фізичним станом молодші школярі менш по-датливі до захворювань, ніж діти дошкільного віку. Значно підвищена у них витри-валість, здатність протидіяти шкідливим впливам і хво-робам. А “вік від 8 до 10 відрізняється самим низьким процентом захворюваності за весь час від народження...” .

Велике значення для нормального фізичного розвит-ку початківця має суворе додержання ними ре-жиму життя і праці. Адже діти цього віку ще нездатні свідомо організувати свою діяльність. Одні - швидко втомлюються, другі - відстають у навчанні, іншим не ви-стачає часу для перебування на свіжому повітрі (де треба бути не менше як 3 години). Тому для кволих дітей ко-рисним буде денний сон. Відхилення ж від раціонального життєвого режи-му у подальшому може призвести і до тяжких невротичних