довільного розподілу уваги потрібні на-вички і звички, яких у нього ще не вироблено. Увагу учнів 2 класу найбільше привертають яскраві явища зовнішнього світу. Вони з великою цікавістю спостерігають життя тварин і рослин, захоплюються яви-щами, повз які доросла людина проходить байдуже, їх приваблює кожна квіточка і травинка; з увагою і цікавіс-тю стежать за появою на деревах бруньок і листоч-ків, за тим, як восени оголюється ліс і гай, устелюючи землю жовтим листям. Так як саме в цей час увага школярів стає більш стійкою, довільною і зосередженою. “Увага - є ті, єдині двері нашої душі, крізь які все, що є в свідомості, неодмінно проходить; отже, цих дверей не може поминути жодне слово навчання, інакше воно не попаде в душу дитини”.
Неуважності сприяє і недостатній об'єм уваги учня. Розгляда-ючи картинку, першокласник може не помітити багатьох її сторін. Тільки повторне споглядання дає змогу глибше зрозуміти зміст малюнка.
Під впливом шкільного навчання в учнів молодших класів удосконалюється і пам'ять – відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття[ .217]. Вона поступово на-буває довільного, словесно-логічно-го характеру, хоч і не втрачає своєї образності. З кожним роком навчання ці нові якості пам'яті стають дедалі ви-разнішими, позитивно позначаючись і на її продуктив-ності, що особливо помітно виявляється при заучуванні матеріалу учнями 4 класу.
Дальшого розвитку в 4 класі набувають процеси па-м'яті. Зростання це відбувається досить інтенсивно і охоплює всі її сторони: запам'ятовування, трива-лість збереження заученого, забування і при-гадування.
«У молодшому шкільному віці особливо інтенсивно розвивається сло-весно-логічна пам'ять» .Вона є передумовою для розвитку монологічного мовлення. Характерною її особли-вістю в учнів 1 класу є здатність запам'ятовувати конкретні образи. Діти заучують і запам'ятовують все підряд, не виділяючи основного, потрібного. Тому вибіркове заучування їм ще мало доступне. Та вже в учнів 4-x класів за-учування має мотивований характер і вони вивчають матеріал вибірково.
Звичайно, заучування навчального матеріалу учнями початкових класів проходить по-різному, залежно від ін-дивідуальних особливостей. Деякі учні схильні до вербального заучування, інші - до конкрет-но-образного; у одних більше розвинута слухова пам'ять, в інших - зорова або рухова.
Так само “як діти не люблять повторювати того, що забули, так люблять передавати те, що свіжо збереглося в їх пам'яті. Цією вказівкою природи повинен користува-тися педагог і застосовувати повторення, щоб запобігати забуванню”. Тому “вихователь, який розуміє природу пам'яті, буде раз у раз вдаватися до повторень не для того, щоб полагодити те, що розвалилось, а для того, щоб зміцнити будівлю і вивести на ній новий поверх... . Всякий крок вперед повинен спи-ратися на повторення попереднього” .
У процесі навчання здійснюється і розвиток мислення дитини молодшого шкільного віку, що “являє собою процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв’язках та відношеннях; є одним з провідних пізнавальних процесів, його вважають найвищим ступенем пізнання”[ .270]. Дослідження психологів Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва, Г.С. Костюка, П.Я. Гальперіна, Л.В. Занкова, Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова, Н.О. Менчинської, О.В. Скрипченка та інших довели, що саме в процесі засвоєння знань у дітей молодшого шкільного віку формуються розумові операції, розвиваються пізнавальні здібності. Завдання учителя, як заува-жує Д.Б. Ельконін, полягає в тому, щоб виявити ці мож-ливості і використати їх для дальшого розумового роз-витку дитини. Процес мислення відбувається в органічному зв'язку з іншими пізнавальними функціями.
Мислення на різних ступенях розвитку учнів залежить не тільки від вікових особливостей, а й від способу набування знань, конкретних умов життя і навчання. Розвиток мислення дітей молодшого шкільного віку відбувається поступово: спочатку діти засвоюють зовнішні ознаки предметів і об’єктів, які доступні їх сприйманню, згодом поступово оволодівають логічним мисленням, узагальнюють ознаки, виявляють схожість і відмінність.
Особливо складним для учнів початкових класів є поняття про причинно-наслідкові зв'язки предметів і явищ. У своїх поясненнях вони здебільшого вказують на зовнішні змі-ни предметів і явищ, які виникають під впливом інших явищ, однак, в чому саме цей вплив полягає, сказати не завжди можуть. Тільки навідні запитання вчителя спрямовують учня на правильне розуміння цьо-го явища.
У мисленні молодшого школяра нерідко трапляється розходження між практичним оперуванням засвоєними поняттями і вмінням давати їм словесне визначення. “Часто учні 3 класу практично володіють поняттям, од-нак не можуть дати правильне визначення його змісту. Буває й так, що учень дає правильне визначення понят-тя, але не може скористатись ним при розв'язанні прак-тичних завдань. Це зумовлюється тим, як засвоювалось поняття - свідомо чи механічно”.
На мислення учнів початкових класів помітно позначаються їхні індивідуальні особливості.
Позитивно впливає на розвиток мислення учнів початкових класів осмислене засвоєння інформації, бажання і активність у роботі. Не треба зловживати засобами, які розра-ховані лише на те, щоб полегшити засвоєння учнями ма-теріалу (надмірне унаочнення, навідні запитання, ко-лективні форми з'ясування суті тощо), бо це неминуче веде до того, що пасивні учні не включаються в активну діяльність, сприймаючи лише те, що з'ясовано колектив-но. “Не вміти добре висловлю-вати своїх думок - вада, але не мати самостійних думок - ще значно більша; а са-мостійні думки випливають тільки з самостійно ж набу-тих знань” .
Основну роль у розвиткові мислення молодших школярів відіграє і учитель. Наслідуючи те, що робить учитель на уроці, додержуючись його настанов і вимог, учні у спілкуванні з