У використанні словесних образів у понятійному мисленні неминучі й труднощі зумовлені тим, що слово мо-же мати кілька значень, які є продуктом історичного роз-витку мови і мислення. І коли учень сприймає те чи інше слово неадекватно його значенню в реченні, мові, в текс-ті книжки, то це негативно позначається на його мисленні. Адже “... усна мова ґрунтується на мислен-ні: отже, наставник російської мови повинен дати дітям вправи, що збуджують думку й викликають виявлення цієї думки в слові”.

Дошкільники й молодші школярі по-різному ставлять-ся до мови. Якщо дошкільники опанували мову прак-тично, в процесі спілкування з дорослими, то в школі мова для учнів стає предметом спеціального вивчення. Засвоєння мови дітьми особливо інтенсивно відбувається в про-цесі навчання.Від неї залежить мислення її носіїв та сприйняття довколишнього світу, про що пишуть відомі психолінгвістик Сепіра і Ворф у своїй гіпотезі лінгвістичних теорій: ’’

’’. З кожним роком словниковий фонд учнів значно розширюєть-ся завдяки поповненню їхньої лексики науковою термі-нологією у зв'язку з засвоєнням знань з різних навчальних предметів. Мовлення дітей стає більш зміс-товним і виразним, що створює нові можливості для розвитку мислення, поступового переходу від мислен-ня конкретно-образного до абстрактно-понятійного. Та все ж зустрічаються труднощі: дітям важко оволодіти граматичними категоріями, додержуватись граматичних правил в усному і писемному мовленні, самостійно і зв’язно висловлювати свої думки.

Діти молодшого шкільного віку хочуть все знати, здатні розвивати у своїй діяльності велику активність, виявляють бурхливу енергію, якщо тільки організувати їх, викликати запал і надати їхній діяльності ясної для них мети. “Ці хлопчики і дівчатка, і менше знають, і менше в них фізичної сили, але вони як кров у організмі. Як кров, вони нестримно швидкі і всюдисущі. Вони проймають своєю участю, словом, сміхом, вимогливістю і упевненістю кожну ділянку роботи, всюди метушаться їх рухливі фігурки, щось тягнуть, кричать, вигукують, потім сполохаються раптом, як горобці, цілою зграєю схоплюються і перелітають на нову лінію, де потрібна допомога” .

Отже, молодший школяр в умовах виховання і навчання займає, порівняно з дошкільником, нове місце в системі суспільних відносин. Це пов’язано, перш за все, із вступом до школи, що накладає на дитину певні суспільні обов’язки, які потребують свідомого і відповідального відношення. Наслідком цього нового положення є зміна характеру діяльності.

Навчальна діяльність школярів поступово змінює їх відношення до дійсності, ставить перед ними теоретичні навчально-пізнавальні задачі, заставляє “… проникати за видимість речей у їх внутрішню сутність” .У цій діяльності розвивається і удосконалюється не тільки логічне мислення дітей, а й вищі форми їх сприймання і пам’яті.