На базі наявних знань дітей про тварин і навчального матеріалу, який подається в методичній літературі для вихователів, ми радимо виділити (основні екологічні уявлення, які логічно завершують кожну тему з розділу програми «Тварини», інтегруючись у її зміст з урахуванням віку дітей, змісту теми, яка вивчається, й вже засвоєної раніше, а також можливостей для безпосереднього сприймання запрограмованих знань і варіантів їх трансформації у конкретно значущу практичну діяльність. Як результат — діти мають оволодіти аксіологічним уявленням про те, що для створення повноцінних умов для існування тварин у куточках природи та неспричинення їм шкоди в довкіллі кожна людина повинна прагнути на основі знань про них будувати свою поведінку спілкування з тваринами та практичну діяльність. Тобто основою свідомого поводження людини з тваринами є пізнання законів їх існування, охорони, примноження й використання. Процес такої діяльності дитини водночас має включати зміни існуючих або створення належних умов існування для тварин і, як наслідок, якісну зміну особистості самої дитини. За умови вивчення елементарних уявлень екології тварин ми простежили факти їх застосування дітьми практично в пошуково-дослідній діяльності у спілкуванні з тваринами. У дослідах з дощовими черв’яками можна показати, як тварина співіснує з неживою природою, з рослинами, з тваринами, і яке місце вона при цьому посідає у житті людини. Інформацію про таке співіснування і його об’єктивний характер діти дізнаються за умови перенесення набутих у дослідах знань, вмінь і навичок у подальшу самостійну поведінку і діяльність.

Проблемні запитання.

Проблемні запитання — один з най-поширеніших і найдоступніших для дітей засобів, які спонукають їх до пізнання. Вони стимулюють розвиток продуктив-ного мислення шляхом розв'язання за-вдань, поставлених проблем і підводять до отримання нових пізнавальних ре-зультатів. Проблемні запитання доцільно використовувати у всіх вище перелічених організаційних формах педагогічного процесу. Відповіді дітей в таких ви-падках будуть своєрідним важелем для зворотного зв'язку між новими і попередньо засвоєними знаннями. Крім того, вихователь матиме змогу на підсумко-вих заняттях чітко визначити проблеми, труднощі, вдало спланувати перспективу для подальшої роботи з дітьми.

За таких умов можна використову-вати запропоновані вже прийоми порів-няльного аналізу, синтезу, узагальнення, конкретизації, індуктивно-дедуктивних доведень, і, нарешті, проблемні ситуації. Їх створення стимулюватимуть допитливість дітей, спонукаючи їх до практичного пошуку відповіді, осмислення причинних зв'язків та залежностей.

Водночас вихователь вчить дітей обґрунтовувати свої судження, висловлені припущення, підводить їх до самостійних висновків. Тут доцільно використовувати і такі прийоми, як подача варіативності ознак тих самих об'єктів, явищ, порівняння і зіставлення нових характеристик з уже відомими: поєднання художнього опису об'єктів та явищ природи, огляд їх реальних рис через безпосереднє сприйняття тощо. Метою використання проблемних ситуацій буде сприяти розвитку у дітей навичок узагальнен-ня. Повторюваність певної сукупності властивостей у факторах неживої природи, в її явищах вказуватиме на наявність істотних зв'язків між ними. Узагальнення й синтез доцільно здійснювати в процесі порівняння, коли діти засвідчують загальне уміння орієнтуватися в екологічних факторах.

Водночас, щоб порівнювати, дитина повинна мати конкретні уявлення про екологічні фактори, знати їх ознаки, властивості. Під час роботи вихователю слід дотримуватися принципу систематичності, враховувати вікові та індивідуальні особливості, рівень розвитку дітей. Вище описані методи і технологія їх впровадження у педагогічний процес стимулюють не лише процеси оволодіння дітьми фактологічними матеріалами, а й сприяють розвитку творчого мислення, вміння самостійно оперувати фактами при узагальненнях і в доказах.

Уявлення про неживу природу дітям варто пропонувати для того, аби вони розуміли, що вона однаково потрібна для рослин, тварин, людей. Тому слід кожному навчитися визначати і називати її основні ознаки і властивості, вміти встановлювати найпростіші зв'язки і взаємозалежності в її стані.

Так, скажімо, діти, попередньо вже оволоділи деякими уявленнями про використання води в побуті, засвоїти окремі її ознаки і властивос-ті. У своїх розповідях вони можуть виходити з принципу наступності в розвитку уявлень про її різні агрегатні стани, причини її перетворення; про воду як середовище для життя рослин і тварин; про її сприятливий і несприятливий вплив на живе тощо.

Інформацію про воду, основу життя на Землі, варто детально пояснити, спираючись на її характерні ознаки, які доступні для сприйняття дітьми:*

вода — текуча і завдяки цьому виконує функції переносу поживних речовин у довкіллі;*

вода — розчинник. У ній за певних умов розчиняються як корисні, так і шкідливі речовини, які розносяться по всіх частинах організму рос-лини, тварини, людини;*

вода має велику теплоємність і використовується в побуті і в народ-ному господарстві для зігрівання приміщень, є середовищем існування інших організмів;*

вода — продукт харчування, завдяки чому є основою внутрішнього середовища всіх живих організмів;*

надходження води в організм тварини і людини регулюється меха-нізмами спраги, а в організм рослини — водним режимом;*

за умови суттєвого порушення постачання води виникає водний дефіцит, нестача вологи в клітинах організму. Водяний дефіцит може бути спровокований нестачею вологи у повітрі та в ґрунті;*

деякі організми в стані спокою, сплячки, заціпеніння добре пере-носять зневоднення; наприклад насіння;*

тварини і рослини виробили деякі адаптаційні механізми до життя у водному середовищі і до характерних властивостей води: солоність, тиск, температура