…У мовленні олігофренів зустрічається багато слів-паразитів: «значить», «так» та ін. Це свідчить про недостатність активного словника школярів, про різні труднощі, що виникають у них при формулюванні висловлювання.

…В активний словник дитини входять, головним чином, такі слова, які відображають коло її потреб, бажань, інтересів. Слова, які дитиина не вживає не займають великого місця в її житті… Бідність активного словника учнів допоміжної школи, різка обмеженість у ньому слів із спеціалізованими і уза- гальнюючими значеннями, слів, що виражають відношення між предметами і явищами, свідчать про глибокий недорозвиток не тільки мовлення, а й мисле-ння дебілів.

У ході навчання запас слів розумово відсталих значно зростає. Проте про- цес його збагачення протікає односторонньо. Відбувається накопичення в основному пасивного словника. Перехід слів в активний словник здійснюєть- ся набагато повільніше…

…Мовлення учнів першого класу допоміміжної школи в основному склада- ється із простих речень. Розповіді дітей нагадують ланцюжок із граматично рівноцінних ланок…

До третього класу розповіді учнів допоміжної школи стають більш розго- неними, проте побудова речень змінюється мало- діти використовують тіль- ки найпростіші структури…

У порівнянні з дітьми, що нормально розвиваються, олігофрени почи- нають користуватися складним реченням з великим запізненням. У літера- турі є дані про те, що розумово відсталі учні використовують складні речення спочатку у писемному мовленні і лише пізніше- в усному.

Перехід до вживання складних речень здійснюється в учнів допоміжної школи уповільнено і важко. Діти довго затримуються на тому рівні мовлен- нового розвитку коли вони вже роблять спроби висловити свої думки з допо- могою порівняно складних конструкцій, але ще не можуть надати їм грама- тично правильної форми. У мовленні учнів 4-5 класів зустрічаються особливі синтаксичні утворення, які займають проміжне місце між простими та склад- ними реченнями.Наприклад, « Юра і Коля помітили, що в кущах ворушить- ся».

Навіть учні старших класів віддають перевагу в мовленні простим речен- ням.Складність побудованих учнем речень залежить від умов, у яких здійс- нюється висловлювання. Так, на уроках української мови та читання восьми-класники використовували складні речення, а на уроках математики, на яких спеціальний контроль за мовленням не здійснювався- прості.

Розумово відсталі діти, які навчаються в молодших класах допоміжної школи,ще повністю не оволоділи побудовою простих речень. Вони говорять дуже граматично, порушуючи синтаксичнв зв’язки узгодження та підпоряд- кування («Хлопчик зробив снігу баба»)… Учні допоміжної школи досить ча- сто пропускають прийменники («Хлопчик пішов ліс»)…

У мовленні олігофренів спостерігається також порушення прийнятого по- рядку слів.

Поступово по мірі систематичного навчання діти набувають вміння прави- льно будувати прості речення… Проте недоліки знову проявляються у вели- кий кількості, як тільки у школярів виникають труднощі у словесному вира- женні стосунків, а також коли учні вимушені говорити в стані хвилювання, страху і т. ін…

Неповні речення займають велике місце в усному мовленні розумово від-сталих учнів початкових класів… Першокласники часто вживають речення, що містять одне слово. У цих реченнях загальний зміст думки висловлюєть-ся у недиференційованому вигляді… Дитина перераховує назви окремих пре-дметів та дій – невиразних наочних образів, що виникають у неї під час при- гадування подій і явищ. [Це] свідчить про те, що школярі не вміють зробити своє мовлення зрозумілим для слухача. Прикладом використання граматично неоформлених речень можуть бути такі спогади учениці про літо: «Діти під-уть у ліс. Гриби. Гуляти. У селі купались.» Розумово відсталі школярі також використовують неповні речення,у яких відсутні головні члени («Хлопчик віник», «Білка дерево»).

По мірі загального розвитку розумово відсталих учнів… кількість вживан- их ними неповних речень скорочується… Поступово збільшується кількість слів у реченні, досконалішою стає їх граматична структура. Проте і у старшо- класників переважають прості речення з невеликою кількістю другорядних членів… Складного виду просторові, часові, цільові відношення не знаходять

Відображення у мовленні дебілів. У старшокласників з’являються складні речення, у яких вони вживають сполучники. Сполучники часто використову- ються неадекватно, їх кількість дуже невелика. Найчастіше вживається сполучник «і»…

Переважне вживання дитиною простих непоширених або малопоширених речень може слугувати непрямим доказом бідності осмислення оточуючого світу.

Діалог рідко виникає з ініціативи розумово відсталої дитини. Ці діти зазви- чай мало цікавляться навколишнім світом, тому у них причин задавати Доро- слим запитання, спілкуватись з ними. Частіше ініціатором розмови є дорос-лий… Далеко не всі учні початкових класів допоміжної школи вміють підт-римати діалог. Це зумовлено рядом особливостей мовленнєвої діяльності дебілів…

Кожен із співбесідників у процесі розгортання діалогу повинен неоднора-зово переходити з позиції говоріння на позиції слухача… Властиві розумово відсталим дітям інертність нервових процесів і уповільненість реакції на под-разники ускладнюють на звернення дорослого, не підтримують бесіди.

У діалозі учень повинен постійно слідкувати за розгортанням думки співрозмовника і співвідносити своє мовлення з його запитаннями та репліка- ми. Таке завдання для розумово відсталих дітей є складним. Їм важко сконце-нтруватись на розмові, особливо при наявності сторонніх подразників, які ві-дволікають їх. У цих випадках учні забувають, про що йдеться, або припиня- ють слухати співрозмовника. Сприйнявши лише частину