КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Організація психолого-педагогічної роботи з дошкільниками з вадами слуху”

ПЛАН

ВСТУП...........................................................................................................3

1. Аналіз стану проблеми організації освіти осіб з вадами слуху в історико-педагогічному контексті.....................................................................5

1.1. Ідеї організації навчання та виховання осіб з вадами слуху в педагогічній спадщині українських учених кінця ХІХ-початку ХХ ст..............

1.2. Сучасна система організації спеціальної освіти осіб з вадами слуху в Україні...................................................................................................................

1.3. Проблеми інтеграції дітей з вадами слуху в навколишнє середовище................................................................................................................

2. Психолого-педагогічні умови організації корекційної допомоги дошкіникам з вадами слуху................................................................................

2.1. Дошкільне виховання в структурі корекційної допомоги дітям з вадами слуху.............................................................................................................

2.2. Рання реабілітація дітей звадами слуху як передумова успіху корекційної роботи...................................................................................................

2.3. Психологічна консультація сім’ї дитини з вадами слуху в системі корекційної допомоги..............................................................................................

Висновки.........................................................................................................

Список використаної літератури...............................................................

Додаток № 1....................................................................................................

Додаток №2....................................................................................................

ВСТУП

Останні роки характеризуються реформуванням системи і зміс-ту освіти, прийняттям і впровадженням у дію ряду державних освіт-ніх документів, спрямованих на реалізацію принципів демократизації і гуманізації освіти. Основні законодавчі документи нашої держави — Конституція України, Закон «України про освіту», Державна націо-нальна програма «Освіта» (Україна XXI століття) – мають на меті за-безпечити умови для формування всебічно розвиненої особистості інтелігентної, духовно багатої і внутрішньо вільної.

Але реалії сьогодення свідчать про поглиблення кризового ста-ну всіх сфер життя українського суспільства, від нестабільності якого потерпають насамперед діти. Згубні наслідки Чорнобильської катастрофи, низький рівень життя, високий процент безробіття, з яким пов'язане і зростання соціальної напруги, занепад духовних і моральних цінностей, призвели до зростання дитячої інваліднос-ті, до кількісного зростання категорії «дітей з особливими потребами». Статистич-ні дані Державного комітету статистики України свідчать, що на сьогодні близько 58 тисяч сімей виховують дітей з вадами розвит-ку. Процент захворюваності постійно зростає і в останні роки до-сяг рівня 19,2%. За даними Міністерства охорони здоров'я Украї-ни, на сьогодні в країні налічується 152 тисячі дітей-інвалідів (у порівнянні з 141 тис. в 1997 році). Рівень інвалідизації зріс на 24%. Серед них —11 тисяч 240 дітей з патологією лор-органів, що ста-новить 5,7% від загальної кількості дітей-інвалідів в Україні (за ма-теріалами І Всеукраїнського симпозіуму з питань діагностики, про-тезування, реабілітації слухання і мовлення, К., 2001 р.).

Сьогодні в Україні велика армія дітей з вадами слуху потребує значно більшої уваги від держави і суспільства. В державі створена диференційована мережа спеціальних закладів освіти. В Україні на даний час діє 32 школи для глухих дітей, 32 школи для слабочуючих, 30 дошкільних установ для дітей з вадами слуху.

Частина дітей з комбінованим дефектом перебувають на домашньому утриманні. Частина відвідує масові школи, які не готові до інтеграції дітей з вадами слуху.

Від забезпечення сприятливих умов для всебічного розвитку особистості дитини з вадами слуху в дошкільному віці залежить її подальша доля, входження в суспільство людей, які нормально чують та особистістісне самоствердження. З огляду на це актуальною є дослідження науково-практичних аспектів організації психолого-педагогічної роботи з дошкільниками з вадами слуху.

Мета роботи – розкрити актуальні науково-практичні проблеми організації психолого-педагогічної роботи з дошкільниками з вадами слуху.

Відповідно до мети дослідження було визначено такі основні завдання дослідження:

- вивчити стан наукової розробки ідеї організації навчання та виховання осіб з вадами слуху в педагогічній спадщині українських учених;

- проаналізувати сучасну систему організації спеціальної освіти в Україні;

визначити актуальні проблеми інтеграції дітей з вадами слуху навколишнє середовище;

оцінити місце і роль дошкільного виховання в структурі корекційної допомоги дітям з вадами слуху;

- проаналізувати психолого-педагогічні умови організації корекційної допомоги дошкіникам з вадами слуху

1. Аналіз стану проблеми організації освіти осіб з вадами слуху в історико-педагогічному контексті

1.1. Ідеї організації навчання та виховання осіб з вадами слуху в педагогічній спадщині українських учених кінця ХІХ-початку ХХ ст.

В окремі періоди складної історії України погляди її прогресив-них громадян і позиції держави в цілому щодо доцільності та мож-ливостей навчання й виховання нечуючих були достатньо різними: іноді вони випереджували розвиток суспільства, часом розвивали-ся паралельно з науковими теоріями вчених сусідніх країн, трапля-лися й стадії явного застою, припускалися помилки.

Умовними віхами цих періодів є історичні зміни ставлення держави та спільноти до осіб з певними відхилен-нями в розвитку. Зокрема, в історії України можна виділити такі: –

(ХІІІ – кінець XVII ст.) — період опіки;

II (кінець XVII — початок XIX ст.) – період спроб навчання і виховання окремих осіб з розладами;

III (початок XIX — початок XX ст.) – період усвідомлення доцільності навчання трьох категорій дітей: із порушеннями слуху, зору, розумо-во відсталих;

IV (початок XX ст. – 1991 р.) — період визнання необ-хідності навчання всіх дітей з відхиленнями в розвитку.

У І і II періоди складалися передумови виникнення системи спеціальної освіти. III період еволюції ставлення до осіб з розлада-ми (початок XIX — початок XX ст.) збігається з першим етапом ста-новлення національної системи спеціальної освіти в Україні. Цей час розгортання мережі спеціальних закладів знаменний тим, що кількаразово переривався подіями, які спричинили докорінну пере-будову держави й суспільства. Сформувалася ця система вже у пореволюційній Україні, в момент зміни державного устрою, ідео-логії, ціннісних орієнтацій, морально-етичних та культурних норм, глибокої економічної кризи, громадянської війни.

Спеціальні школи й училища, які почали відкриватися в Україні в першій половині XIX ст. за приватної ініціативи, працювали кожний за власною програмою, використовуючи свої методи та програми, здебільшого покладаючись на досвід колективу викладачів, чимало з яких мали практику роботи з глухонімими в Петербурзькому та Арнольдо-Третьяківському