До 5 років дитина отримує більше 60% інформації про зовніш-ній світ, а лише 40% припадає на всі наступні роки життя.

Ми повинні надати кожному право вибору. Коли дитина вирос-те, вона сама обере середовище, в якому їй буде більше комфорт-но, сама обере засіб спілкування. Але, якщо з самого початку дава-ти малюку штучні засоби спілкування — дактилологію, жести, у ди-тини не буде вибору, оскільки, в умовах такого виховання у дошкіль-ному віці, дитина буде ізольована від нормально чуючих людей, не навчиться природньому спілкуванню з ними, не зможе розвиватися повноцінно, за браком інформації з життя, яка, як відомо існує в словесних формах. Такий метод навчання звужує і примітизує ото-чуючий світ глухої людини і стоїть на перешкоді реалізації її влас-них потенційних можливостей.

Багато батьків не бажають, щоб їхні діти «розмовляли руками», не хочуть відривати дитину від сім'ї. І їх можна зрозуміти — це про-типриродне.

Одна з умов роботи Центру — це трикутник: мама — дитина — педагог.

Ось чому верботональний метод — це материнський метод.

Метод дозволяє сформувати нетільки у слабочуючих, але й у глу-хих дітей модульоване, звучне мовлення природним шляхом, викорис-товуючи оптимальні можливості дитини з вадами слуху. Але вибір по-винні батьки зробити самі, свідомо, без тиску з будь-якої сторони.

Мета корекційної роботи з дітьми з вадами слуху — виховати повноцінну людину, максимально ком-пенсуючи глухоту, виростити вільну людину, незалежну від перекла-дача. У Центрі дитина отримує доступ у необхідне їй середовище чуючих однолітків, поступово набуває досвіду у спілкуванні з ними і примушена розуміти кожного, хто до неї звернеться, а, з свого боку, намагається зробити власні звернення такими ж зрозумілими для інших. Чим раніше навчиться цього дитина, чим раніше вона відчує себе не чужою у світі чуючих, тим легше та впевненіше буде її подальше входження у цей світ.

Чути — значить розуміти ситуацію спілкування, брати участь у діалозі.

Чути — значить відчувати себе вільно у незнайомій ситуації та вміти вступати у розмову із незнайомими людьми.

Чути — закликати оточуючих до спілкування.

«Найбільша розкіш на землі — розкіш людського спілкування» (Антуан де Сент-Екзюпері).

Спілкування зі всіма оточуючими є взірець справжньої соціаль-ної реабілітації та інтеграції.

2.3. Психологічна консультація сім’ї дитини з вадами слуху в системі корекційної допомоги

Сім'я відіграє велику роль у житті як окремої особистості, так і всього суспільства в цілому. Більшість (88,4 %) людей жи-вуть у сім'ях. «Сім'я уявляє собою малу соціальну групу і є най-важливішою формою організації особистого побуту, яка базу-ється на подружньому союзі та родинних зв'язках, тобто між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, братами і сестрами та іншими родичами, які живуть разом та ведуть спільне гос-подарство» (Соловйов Н.Я., 1977).

У кожній родині протягом життя виникають труднощі — хворо-би, житлово-побутові незручності, конфлікти з соціальним оточен-ням, наслідки глибоких соціальних процесів (війна, соціальні кризи) та ін. У зв'язку з чим виникають проблеми, які можуть негативно вплинути на її життя.

Одним з напрямків роботи практичного психолога, який пра-цює у дитячому садку, школі, психологічному центрі, є взаємодія з родиною для створення сприятливих умов для розвитку дитини.

Надання психологічної допомоги сім'ї, а особливо сім"?, де є члени родини з вадами слуху, є одним з найскладніших, але в той же час і важливих напрямків діяльності сурдопсихолога.

У роботі психолога виділено наступні напрямки, які характерні як для роботи з сім'ями, що мають членів з вадами слуху, так і з звичайними сім'ями:—

робота з одинокими людьми, які прагнуть створити сім'ю, але мають певні проблеми по її створенню;—

консультування пар, які готуються вступити до шлюбу;—

консультування конфліктних сімей, або сімей, що знаходяться у кризовому стані;—

консультування батьків, що мають труднощі у вихованні ді-тей, та підлітків, які конфліктують з батьками, педагогами, соціаль-ним оточенням;—

консультування батьків, у яких проблемні стосунки з навчаль-ним закладом або з його представниками.

Кожен з цих напрямків потребує своєї стратегії та методичних прийомів. Роботу з сім'єю психолог здійснює на основі врахування основ-них функцій сім'ї, а саме:—

виховна функція родини полягає у задоволенні індивідуаль-них потреб у батьківстві та материнстві; в контактах з дітьми та їх вихованні; в тому, що батьки можуть реалізовуватись в дітях;—

господарсько-побутова функція родини задовольняє матері-альні потреби членів родини, сприяє збереженню їх здоров'я;—

емоційна функція полягає у задоволенні її членами потреб у симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному за-хисті; ця функція забезпечує емоційну стабілізацію членів суспільст-ва, активно сприяє збереженню їх психічного здоров'я;—

функція духовного (культурного) спілкування полягає у задо-воленні потреб у спільному проведенні вільного часу, взаємному духовному збагаченні;—

функція первинного соціального контролю щодо забезпечен-ня виконання соціальних норм членами родини;

У процесі роботи психолога з сім'єю дитини з порушенням слу-ху психологу важливо мати наступні дані:—

склад сім'ї, рід занять дорослих, матеріальне забезпечення, санітарно-гігієнічні умови, наявність у родині інших дітей або осіб з порушеннями слуху;—

стосунки у сім'ї, рівень загальної культури батьків, ставлення батьків до дітей, у тому числі і до дитини з вадами слуху; з'ясуван-ня, до кого з членів родини дитина більш прихильна;—

поведінка та заняття дитини вдома, улюблені заняття, іграш-ки, форми спілкування з дитиною у сім'ї, ставлення до дитини зі зниженим слухом, які вимоги ставляться до її поведінки та діяльності з боку членів родини, виконання режиму дня, участь дитини у домаш-ній праці;—

ставлення батьків до проведення загальнорозвиваючої та спеціальної роботи, консультування у спеціалістів, раннє слухопро-тезування дитини, організація участі членів родини у проведенні роботи з дитиною, оцінка ефективності роботи з