Поєднання слова, музики та руху (різноманітні ігри та фізкультхвилинки) дають нам новий напрямок корекційної роботи – логоритміки. Включення логоритмічних складників у любий вид роботи педагога (вихователя, логопеда) сприятиме корекції дитини із різноманітними відхиленнями розвитку, порушення мовлення.

Музично – ритмічне виховання сприяє формуванню особистості шляхом впливу на неї музики та ритму. Змістом музично - ритмічного виховання виступає пісня, гра, ритмізований процес, свято. Текст пісень повинен бути насичений голосними звуками. Під час співу необхідно слідкувати за диханням, дикцією, за широко відкритим ротом. Спів нормалізує звукоутворення, виразність, злитність звучання. Засобами співу можна знімати назалізацію (носовий відтінок голосу) у мовленні.

Засобами логоритміки є:

ходьба та крокування у різних напрямах;

вправи на розвиток дихання, голосу, артикуляції;

вправи, які регулюють м’язевий тонус;

вправи, які активізують увагу;

лічбові вправи;

мовленнєві вправи без музичного супроводу;

вправи, які формують почуття музичного темпу;

ритмічні вправи;

спів;

вправи в грі на музичних інструментах;

самостійна діяльність дітей із особливими освітніми потребами;

вправи на розвиток творчої ініціативи;

заключні вправи.

Основний принцип – тісний зв’язок руху з музикою та включення в них мовного матеріалу.

Мовний матеріал (слово) може бути введене в різноманітних формах:

- тексти пісень; - драматизації з співом;

- хороводів; - інсценізацію на дану тему.

Заняття з логоритміки представляють широкі можливості для оптико – просторових уявлень, навиків орієнтації на співбесідника (для дітей зі порушенням стану зорового аналізатору), сприяють розвитку координації загальних рухів, тонкої довільної моторики, міміки обличчя (для дітей із ДЦП), виховують почуття темпу та ритму в русі [18,147].

Ці всі якості формуються під впливом як особистісного прикладу педагога, так і через ціленаправлений підбір музичних і мовленнєвих вправ, які становлять творчі композиції. Під запропоновану музику на основі своїх власних уявлень діти придумують, фантазують розповіді, казки.

Логоритмічні заняття з дітьми із особливими освітніми потребами будуються так, щоб усі види роботи позитивно впливали не тільки на мовленнєву функцію, але і виявляли загально – закріплюючий вплив. Заняття може починатися із музики маршу.

Необхідно відзначити, що вирішальними допоміжними засобами, що забезпечують оптимальну побудову заняття в ДНЗ загального призначення, визначення типологічних та індивідуальних можливостей дітей із ЗПР, досягнення успішного навчання і швидкої корекції є:

спрощення структури і зменшення обсягу знань під час пояснення нового матеріалу відповідно до обмежених пізнавальних можливостях дітей;

уповільнення темпу навчання, що відповідає уповільненості психічних процесів дітей із ЗПР;

багаторазове повторення у різних варіантах щойно поданий навчальний матеріал на всіх етапах його вивчення, щоб запобігти забуванню, нечіткості сприймання;

максимальне використання предметної діяльності і досвіду дітей під час формування важких для них узагальнень;

забезпечення взаємоконпенсації функцій різних аналізаторів у поєднанні з аналітико – синтетичною діяльністю мозку: одночасно використовується слово, дія й наочне сприймання, щоб запобігти розриву між практичними діями, образами й поняттями, предметні дії супроводжуються словесним поясненням і, навпаки, - співвідносять з предметами та їх зображеннями словесне мовлення;

використання різних видів інструкцій, попереднє планування дій;

спільне виконання педагогом та дитиною частини завдання, якщо дитина не в змозі самостійно його виконати;

за допомогою запитань, показу, тренувань тощо виправляються й уточнюються дії дітей, якими керує педагог;

постійна реалізація індивідуального і диференціального підходів до дітей з обмеженими можливостями [65,144-146].

Окремі педагоги, зловживаючи принципом доступності, формують розумові дії дітей на практичному рівні й не переводять їх на понятійний. Такий підхід є пристосуванням до дефекту і не сприяє розвитку дітей.

Таким чином, специфіка психофізичного розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку, їх емоційно – рольова сфера й освітні потреби є вирішальними чинниками у справі добору методів, засобів і прийомів соціальної адаптації цієї категорії вихованців. У процесі педагогічної взаємодії з дітьми особливими освітніми потребами використовується як загальнопедагогічні методи, прийоми і засоби виховного впливу, так і специфічні, зумовлені корекційною спрямованістю співпраці з ними.