Розвиток емоційної сфери дошкільників із особливими освітніми потребами відбувається завдяки розширенню уявлень дошкільнят про світ людських почуттів – радості, інтересу, подиву, горя, презирства, страху, провини, сорому, заздрості, жадібності, прикрості, гніву. Вправляння старших дошкільників в умінні розпізнавати їх, передавати мімікою, жестами, пов’язувати з певними життєвими подіями, відтворювати в грі або в художньому зображенні.

Важливим аспектом співіснування в колективі ровесників є уміння дітей емоційно адекватно реагувати на подію, вчинок, результат діяльності. Закономірно, що педагог має вправляти дітей дошкільного віку в умінні правильно переживати як перемогу, так і програш. Виробляти помірковане ставлення до труднощів, оптимістичне ставлення до необхідності їх долати [39,97].

Зміст педагогічної роботи, спрямованої на забезпечення емоційної рівноваги вихованців з особливими освітніми потребами також включає виховання сили волі дошкільників, корекцію їх у проявах довільної поведінки. Педагог має відмовитись від практики звичного оцінювання кінцевих результатів праці, акцентуючи увагу дітей на самому процесі подолання труднощів. Оцінювати, насамперед, вкладені у досягнення зусилля дитини, її намагання впоратися із складною ситуацією.

Важливим моментом у справі створення комфортних умов перебування дітей з особливими освітніми потребами в дошкільному виховному закладі є надання їм можливості періодично розвантажуватись, розслаблятись. З цією метою можна використати ігри у „клякси” або ігри з папером (маніпуляції з папером сприяють релаксації). Для зняття агресії, вивільнення негативних емоцій можна використовувати гумову грушу, яку можна боксувати. Також можна запропонувати дитині виконати певні фізичні вправи, танцювальні рухи.

Вихователь повинен усвідомити, що накопичення у дошкільника негативної енергії здатне призвести до вибуху. Тому доцільно попередити цей вибух, „обігравши” ситуацію або спрямувавши енергію дитини у потрібне русло [91,19-22].

Отже, важливим чинником соціальної адаптації дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітнього дошкільного закладу є забезпечення їх емоційної рівноваги. Пріоритетна роль у цьому питанні належить вихователю, адже саме він несе відповідальність за ефективність педагогічної взаємодії. Складність постановленого завдання зумовлює високі критерії оцінки особистісних і професійних якостей педагога, зокрема вміння методично впливати на емоційно – вольову сферу дитини таким чином, щоб забезпечити її емоційну рівновагу і сприяти її соціальній адаптації.

2. Педагогічні умови соціальної адаптації дітей дошкільного віку

2.1.Зміст, мета і завдання соціальної адаптації дітей дошкільного віку

Серед сучасних різноманітних підходів до розробки змісту й організації навчально – виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами стала модульна технологія інтегративної взаємодії фахівців соціального виховання О.Усанової, яка широко використовується в дошкільних навчальних закладах. Сутність її в тім, що фахівці освітніх, корекційно – освітніх установ здійснюють дві соціальні ролі:

педагог і соціальний педагог;

психолог і соціальний психолог;

медик і соціальний педагог [99,17].

Таким чином, фахівець, виконуючи вузькопрофесійні завдання, змушений вступати в сферу соціальної взаємодії не тільки з вихованцем, але і його родичами, іншими педагогами, працівниками установи з ціллю створення комфортних умов для нормальної соціалізації вихованця.

До педагогічних умов соціалізації дитини 3-10 років відносимо:

формування свідомості, самооцінка, фундамент „я” – концепції;

відбувається осмислення власної ролі;

закладаються основи естетичного і етичного ідеалу;

стрімко засвоюється мова і мовлення;

починається етап мовленнєвого спілкування;

формується система соціальних мотивів, смаків та уподобань;

особистісно – орієнтована взаємодія педагога з дитиною;

формування ігрової діяльності як важливішого фактору розвитку дитини;

створення освітянського середовища, сприяючого особистісному і пізнавальному розвитку дитини.

Такі серйозні надбання мають активний вплив на подальшу долю дитини. Від якісної характеристики, рівня та інтенсивності розвитку залежить соціалізація особистості в широкому розумінні цього поняття. Так, формування позитивної „я”- концепції та визначення власної соціальної ролі як „творця подій та ситуацій” допоможе індивіду в його самореалізації та творчості. Високий рівень сформованості соціальних мотивів, етичних та естетичних уподобань впливає на світогляд та моральність людини, систему вартостей. Засвоєння рідної мови і мовлення розвиває національну свідомість, громадську позицію. Розвиток мовленнєвого спілкування вчить жити в суспільстві, розуміти інших, збагачуватись духовно та інтелектуально [4,27].

А, якщо у дитини дошкільного віку порушено зоровий аналізатор, опорно – рухова система, а також діти із ЗПР, процес соціалізації буде відбуватись довше. Тому, метою виховання дітей з особливими потребами є проблема соціалізації.

Соціальна адаптація дитини з особливими потребами передбачає досягнення наступних приоритетних цілей:

охорона, збереження та укріплення здоров’я і фізичний розвиток дитини;

розвиток її загальних здібностей, мимовільностей, позитивної активності, комунікативності і впевненості у собі, забезпечуючи її емоційний розвиток та успішне навчання на наступному етапі [67,104].

Загальна мета соціальної адаптації дітей дошкільного віку, що мають вади може бути сформульована як гармонійний фізичний і психічний розвиток дитини, забезпечуючи збереження його особистості, адаптацію до соціальної ситуації, готовність до активної взаємодії з оточуючим світом.

Працюючи з дітьми з особливими освітніми потребами педагоги та психологи виділили основні завдання соціального розвитку дитини дошкільного віку:

А) Розвиток здатності дошкільника сприймати себе в контексті відносин з іншими людьми:

- вчити співвідносити „Я” з людським оточенням;

- виховувати вміння виділяти в собі та інших спільне та відмінне;

- сприяти застосуванню дитиною статево - рольових стандартів поведінки;

- розвивати уявлення про себе в минулому, теперішньому і майбутньому часі, відчуття життєвої перспективи;

- виробляти розуміння дошкільником своїх прав та обов’язків;

- стимулювати його прагнення самовиявитись, самореалізуватись, самоствердитись, виявити соціальну активність;

-