- озброїти чуттям оптимальної дистанції в стосунках з різними людьми;

- вчити визначати певні межі припустимої поведінки, регулювати соціально неприйняті її форми;

- підтримувати бажання дитини бути визнаною іншими, схваленою ними;

- створювати умови для вияву дошкільником здорового ризику;

- вправляти в умінні здійснювати елементарний критичний самоаналіз.

Б) формування потреби в контактах з оточуючими людьми:

- вчити виявляти інтерес до людей, спостережливість, зацікавленість у стосунках з ними;

- вчити налагоджувати контакт з людьми, різними за віком, статевою приналежністю, спорідненням;

- виховувати в дитини здатність виявити ініціативу, прагнення привернути на себе увагу;

- розвивати чутливість до оцінок себе з боку інших людей [29,93].

В) виховання соціальних мотивів спілкування:

- виробляти в дитини потреби у враженнях, новій інформації та пізнанні особливостей людей;

- сприяти налагодженню нею активної взаємодії з однолітками, організовувати спільну діяльність з приємними, індиферентними, неприємними партнерами;

- виховувати звичку підтримувати однолітка, допомагати йому, визнавати його право на власну позицію.

Г) Гармонійне поєднання різних засобів спілкування:

- вчити дитину застосовувати експресивно – мімічні, виразні засоби – посмішку, погляд, міміку, виразні рухи і звуки;

- стимулювати вияви предметно – дійових, зображувальних засобів – рухів тіла, поз, дій наближення, віддалення, втручання, протягування, відштовхування;

- розвивати соціальне мовлення: збагачувати активний словник дитини словами звернення, вітання, подяки, прохання, вчити вмінню пояснювати, висловлювати свою думку тощо; вчити розуміти ефект своїх слів, їх вплив на оточуючих; вправляти в умінні варіювати тональність і гучність мовлення залежно від місця перебування; формувати виразну, зв’язну, грамотну, зрозумілу для оточуючих мову;

Д) збагачення досвіду спілкування:

- створювати умови для обміну інформацією і спільних дій дітей; - вправляти їх в умінні взаємодіяти – домовлятись, роз приділяти функції, знаходити об’єднуюче начало, поступатись, допомагати, виявляти миролюбність, радіти успіхам інших;

- вчити встановлювати взаємо порозуміння – виявляти повагу і самоповагу, відстоювати власну гідність, поєднувати гнучкість з принциповістю, брати до уваги точки зору партнерів, вміти адекватно реагувати на оцінки інших;

Е) формування соціальних якостей особистості:

- виховувати в дітей самостійність, стійкість, природність, не егоцентричність, миролюбність, у поведінці, здатність до само детермінації своїх дій;

- уміння сприймати себе й інших такими, якими вони є;

- уміння позитивно впливати на розвиток інших, відкритість, контактам, товариськість, чітку орієнтацію на добро, співпричетність до соціальних подій [4,17-19].

Розглянемо зміст соціальної адаптації дітей з різними видами порушень.

В змісті соціальної адаптації, (зокрема, логопедичної роботи) дітей з особливими потребами, а саме з порушеннями пізнавальних процесів органічного генезу (ЗПР) можна виділити наступні напрями:

1.Розвиток мислительних операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення;

2.Розвиток зорового сприймання, аналізу, зорової пам’яті;

3.Формування просторових уявлень;

4.Формування слухового сприймання, уваги, пам’яті;

5.Корекція порушень моторного розвитку, особливо порушень дрібною та артикуляційної моторики;

6.Корекція порушень звуковимови, спотворень звукоскладової структури слова;

7.Розвиток лексики (збагачення словника, уточнення збагачення слова, формування лексичної системності, структури значення слова, закріплення зв’язків між словами);

8.Розвиток граматичної сторони мовлення (формування морфологічної і синтаксичної системи мовлення);

9.Розвиток комунікативної, пізнавальної і регулюючої функції мовлення.

Корекційно – логопедичний вплив здійснюється з „врахуванням клінічної характеристики, індивідуально – психологічних особливостей дитини, особливостей її психічної діяльності, працездатності, рівня недорозвитку і механізмів мовлення” [19,108].

Соціально – особистісний розвиток дитини дошкільного віку з особливими освітніми потребами передбачає підтримку впевненості у собі та розвиток емоційно – позитивного ставлення до оточуючих; формування комунікативних навичок.

Важливою основою повноцінного соціально – особистісного розвитку дитини є створення умов, які забезпечують її позитивне самовідчуття. Для цього необхідно:

підтримувати успіхи дитини (у грі, навчанні, спілкуванні);

підбадьорювати під час невдач і всебічно допомагати повірити у свої сили та можливості.

Необхідно виховувати у дітей позитивне ставлення до оточуючих їх людей:

повагу та терплячість, незалежно від того, що всі люди різні;

доцільно вчити дітей висловлювати свої смаки та інтереси (до улюбленої гри, іграшки, їжі, кольору очей, волосся та ін.) та порівнювати власні уподобання з уподобанням інших;

важливо дитині допомогти зрозуміти, що бажання, думки, погляди різних людей можуть не співпадати.

Для успішного досягнення взаємодії з іншими людьми – з однолітками – дитині слід допомагати орієнтуватися в емоційних переживаннях та станах оточуючих і своїх власних:

формувати вміння розрізняти основні соціальні емоції – горе, радість, страх, поганий, гарний настрої;

виховувати здатність до співпереживання, прояву співчуття та підтримки;

розвивати здатність виражати та усвідомлювати свої емоційні відчуття [90,20].

Розвитку цих вмінь в першу чергу сприяє організація театралізованих дій, різноманітних ігор на розвиток емоцій.

Розвиваючи в дітей з особливими освітніми потребами соціальні навички, їх слід навчити узгоджувати свої дії з діями інших людей в іграх і в реальному житті, домовлятись в конфліктних ситуаціях, встановлювати нові контакти (з незнайомими однолітками).

Важливішим аспектом соціального розвитку дошкільника із особливими потребами є засвоєння елементарних правил етикету (вітатися, дякувати, вірно вести себе за столом та ін.) та інших основних норм взаємодії з оточуючим світом (домовитись, притримуватись черги та ін.) для цього слід утворювати спеціальні психолого – педагогічні умови – перш за все, організовувати сумісну діяльність дітей з особливими освітніми потребами та здорових однолітків, спрямовану на створення загального продукту (результату). В процесі постановки театралізованої вистави, будівництві сумісної будівлі з конструктору, кубиків тощо. В такій роботі діти з обмеженими можливостями придбають здатність ставити загальну мету, планувати сумісну роботу, підчинять та контролювати свої бажання, узгоджувати думки. В розвитку соціальних навичок особлива роль належить засвоєнню дітьми елементарних правил безпечної поведінки при взаємодії з іншими людьми:

- не відчиняти двері невідомим, чужим людям;

- не вступати в контакти з незнайомими людьми;

- знати, до кого