Формування особистості дитини є одним з важливіших напрямків роботи дошкільної педагогіки, тому цю роботу слід розпочинати якомога раніше і в найдоступнішій формі для дитини певного віку. Основним методом такої роботи є ігрова діяльність. Організація занять для розвитку зорового сприймання у дитини передбачає застосування психофізіологічних та психолого – педагогічних методів, які направлені на активізацію сенсорно – рецептивних і мислитель них процесів.

Ігрову діяльність можна скорегувати у вигляді корекції – ігротерапії. Ігротерапія – це терапія засобами ігрової діяльності, побудова стосунків між дорослими та дитиною за допомогою гри, в яких малюк відчуває себе значимою особистістю, яку цінують і люблять. У процесі ігротерапії дитина відкривається для виразу своїх емоцій, завдяки чому звільняється від напруги, фрустрації та відчуття пригніченості [61,32].

Ігротерапія передбачає використання емоційних, пізнавальних і фізичних здібностей з метою корекції особливого розвитку та поведінки. І Ігротерапія ефективна у тому випадку, коли інші методи вже вичерпані. Ігрова діяльність є основним терапевтичним напрямом у роботі з дітьми, оскільки гра – основний вид діяльності дітей дошкільного віку. Для дітей гра – природний засіб самовираження, вона полегшує спілкування між дітьми та дорослими.

Насамперед, слід зазначити, що у дітей із психофізичними особливостями розвитку спостерігаються емоційні та особистісні дефекти, які є вторинними порушеннями. У процесі ігротерапії створюються такі взаємини з дітьми, які коригують і певною мірою запобігають виникненню вторинних порушень.

Під час ігротерапії навколишнє середовище і стосунки з дитиною створенні, пристосовані до її можливостей, її індивідуального рівня психічного розвитку. Це одна з „головних умов, що забезпечує позитивний терапевтичний ефект” [95,112].

Спираючись на результати аналізу ігрової діяльності дітей з особливими освітніми потребами, можна визначити загальні завдання психотерапевтичної роботи з метою їх соціальної адаптації:

- розробка прийомів для налагодження постійних контактів;

- спілкування між дитиною і дорослим у процесі гри;

- формування стійкої спільної діяльності;

- розширення емоційно значимих для дитини сфер навколишнього середовища;

- формування адекватних уявлень щодо функціональних властивостей предметів та явищ.

Загалом, метою ігротерапії для дітей з обмеженими можливостями є: надання дитині можливості виявити свої приховані хвилювання (агресію, страх, образу тощо); самостійно вирішувати свої проблеми, залагоджувати конфлікти і т.д.; створення такої атмосфери, що відображає почуття дитини, в якій вона зможе нести відповідальність за свої вчинки [40,106].

У процесі ігрової терапії створюються такі умови, завдяки яким дитина може звернутися до самої себе, по-новому зрозуміти і прийняти свої почуття, думки, самостійно приймати рішення, визнавати й приймати себе, своє „Я”. Все це дає дитині змогу заново здійснити самооцінку. Через самовираження та значимі міжособистісні стосунки, через реалізацію внутрішньої цінності дитина стає позитивно мислячою, самостійною та самоактуалізованою індивідуальністю.

В ігровій терапії, як свідчить досвід, терапевта можуть замінити батьки. Батьки мають бути учасниками – спостерігачами, а не ігровими партнерами. Дитина очікує найголовнішого – щоб її бачили та відчували те, що для неї зараз найважливіше. Головне – не засудити, а зрозуміти і прийняти ті хвилювання, потреби, бажання, які іноді неможливо виразити словами, а за допомогою гри – легко [53,64].

Завдяки правильно організованій грі, страхи і тривожність, агресивність і депресії, занижена самооцінка, невпевненість у собі і багато інших патологічних станів в емоційній та особистісній сферах, можуть бути замінені на гармонійний стан (отримання задоволення, радості, творчості). Лікувально ігровий курс вважається ефективним, якщо дитина проходить 30 - 50 сеансів. Кожен сеанс складається із 3 етапів (ознайомлення із іграшками; активна ігрова діяльність дитини; закінчення заняття ).

Результативність ігротерапії забезпечується не лише кількістю сеансів, а й змістом спільної ігрової діяльності батьків і дитини , тобто використання найадекватніших рівневі дитини, доступних їй форм взаємодії. Одна з таких доступних форм ігрової діяльності – ігротерапія з піском, засновником якої є Дора Кальф (1980 р.). Психотерапевти символічно розглядають пісочницю як душу дитини, вони інтерпретують використані дитиною предмети, їх розташування у пісочниці тощо. Таку діяльність можна проводити як у закритому приміщенні, так і на подвір’ї. Чи пригадують батьки, де у них відбувся один з перших досвідів спілкування? У пісочниці. Хто з них не грався піском? [1,3-5].

Підсумовуючи роботу щодо вивчення, навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку за допомогою ігротерапії, необхідно зазначити, що в результаті проведення ігрових занять у більшості дітей відбуваються позитивні зрушення у поведінці. У дітей зникають страх і побоювання; вони поводяться природно, вільно, активно, емоційно і головне – риментатором, батьками, оточуючими. Дитина будує місток, через який у подальшому зможе потрапити у непростий світ суспільних відносин.

У педагогічному процесі дошкільного закладу окремим місцем виступає словесний вплив, який є провідним чинником у процесі формування свідомості дошкільника. Слово педагога – це дуже тонкий інструмент, за допомогою якого він впливає на особистість підростаючого покоління. Одне із найважливіших завдань вихователя – систематично удосконалювати ці здібності, прагнути високого рівня майстерності. Слово наставника – це слово матері, батька, лікаря, психолого, Воно ніжне й ласкаве, переконуюче й навіюючи. Ні в якому разі „слово вихователя не повинно бути гострим, як лезо; дитина дуже чутлива” [44,105].

Слово супроводжує все життя і діяльність людини – від народження до останнього проводу з життя. Прагнення висловити свою думку потребує за діяння багато центрів головного мозку (Брока, Верніке та ін.). Якщо робота цих центрів порушена (наприклад, погана іннервація провідних нервів), то зв’язне мовлення не буде відповідати віковій нормі дитини. Через словесний супровід дорослого дитина пізнає зовнішній