Курсова Робота

Тема: “Роль праці у вихованні учнів початкових класів.”

Зміст

Вступ………………………………………………………3

I. Погляди видатних педагогів і філософів

на працю, як фактор виховання людини……………….5

Трудове виховання – основа народної педагогіки….5

Трудова діяльність – складова всебічного

гармонійного розвитку особистості…………………10

II. Види дитячої праці та умови її ефективності…………15

Формування трудової культури учнів у процесі

Розумової та фізичної праці………………………….15

Обов’язки і успіхи в праці та їх виховне значення…22

Висновки…………………………………………………27

Список використаних джерел…………………………..29

ВСТУП

Від трудової діяльності залежить людське життя. Людина не могла б жити не працюючи. Тому тема моєї курсової роботи є вагомою і значущою в людському суспільстві. Метою моєї роботи є розкрити зміст, суть та поняття педагогічних умов та шляхів розвитку трудової культури учнів. Розвивати власні судження та кругозір з даного поняття. Поширювати та поглиблювати власні знання. Опрацювати відповідну потрібну літературу, вибираючи та використовуючи з неї найважливіші поняття, судження, пояснення. Ознайомитись з працею видатних педагогів по заданій темі.

Метою трудового виховання є формування творчої та працелюбної особистості, умілого господаря, що володіє відповідними навичками та вміннями професійної майстерності на основі сучасних знань про ринкову економіку, може самостійно віднайти застосування власним здібностям у системі виробництва, науки, освіти. Основні завдання трудового виховання в середніх загальноосвітніх навчально - виховних закладах такі:

а) вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства.

б)формування позиції кожної особистості.

в)розвиток потреби в творчій праці, діловитості в підприємництві.

г)виховання дисциплінованості, організованості.

Завдання трудового виховання молодших школярів:

1)виховання любові до праці і поваги до людини праці.

2)виховання звички працювати.

3)виховання і закріплення трудових умінь і навичок.

4)виховання культури праці.

5)виховання дисциплінованості, організованості, бережливості, колективізму.

Під час трудової діяльності обов'язково повинен бути зв'язок з моральним та естетичним вихованням, відповідність праці віковим психофізіологічним особливостям.

Для трудового виховання в загальноосвітній школі спеці-сильно проводяться уроки трудового навчання. В початкових класах учні ознайомлюються з елементарними уміннями та навичками ручної праці, вирощуванням сільськогосподарських рослин, доглядом за ними, виготовлення іграшок, наочних посібників. Загалом учні вчаться і трудової культури, естетичності. Уроки трудового навчання чи виховні бесіди про працю можна інтегрувати, поєднувати з різними шкільними предметами.

В середніх класах трудове навчання включає працю в майстернях, що охоплює домоводство, уміння та навички столярної, слюсарної, електромонтажної справ, що можуть стати в пригоді й на виробництві.

I. Погляди видатних педагогів і філософів на працю як фактор виховання людини

1.1 Трудове виховання-основа народної педагогіки.

Праця є джерелом і важливою передумовою фізичного та соціально-психічного розвитку особистості. Упродовж всієї історії людства праця була засобом формування у кожної особистості найкращих якостей.

Українська народна педагогіка праці відводила головну роль у праці створення матеріальної та духовної культури. У прислів'ях як своєрідному кодексі поведінки людини говориться : «Без труда нема добра», «Будеш трудитися-будеш кормитися», «Праця людину годує, а лінь-марнує». Люди вважали, що добра праця забезпечує достатній фізичний розумовий, естетичний, морально - духовий розвиток («Щоб людиною стати, треба працювати», «Хто багато робить, той багато знає», «У праці краса людини», « Землю прикрашає сонце, а людину праця», « Без трудів не їстимеш пирогів»).

Тема праці людини є провідною в народних піснях, казках, легендах, іграх. Уже в колискових піснях малюку навіювали:

Не вчись, котку, красти,

А, вчись робити -

Черевички шити.

Тай не дорогі -

По три золоті.

Будуть люди купувати,

Будуть тебе шанувати.

Ідея праці як визначального фактора виховання людини перейшла від народу до філософів, педагогів. Адже народ творив науку виховання, а педагоги-вчені лише упорядкували його надбання. Тому багато відданих філософів, педагогів не мислили виховання поза працею.

Уже Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» писав: «Старших шануй, як батька, а молодших, як братів. У домі своєму не лінуйся, але за всім доглядайте».

Український філософ і поет Г.Сковорода вбачав щастя людини тільки в «спорідненій праці».

« Щастя полягає, писав Г.Сковорода, - тільки в спорідненій праці на користь суспільству. Як не ображати, якщо шкоду приносить суспільству? Як не пошкодити, якщо нема прямого речення і невтомної праці? Звідки ж вродиться труд, якщо нема охоти і старанності. Труд є живий і невсипущий всієї машини хід доти, поки народить справжню справу... Коротко сказати, природа запалює до справи і зміцнює в труді, роблячи труд солодким».

Праця була і залишиться природною необхідністю людини. К .Д. Ушинський, глибоко занурюючись у психологічні засади виховання, писав: « Праця, як ми її розуміємо, є така вільна і погоджена з християнською моральністю діяльність людини, на яку вона наважується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істинно людської мети в житті». Тому, продовжував думку К. Д .Ушинський, - «саме виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя». Досить цікавими є міркування К. Д. Ушинського про вирішальне значення праці у розвитку суспільства: «Якби люди винайшли філософський камінь, то біда б ще невелика: золото перестало б бути монетою. А якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком заміняє велику працю людини..., то сам розвиток людства зупинився б: розпуста і дикість заволоділи б суспільством, саме суспільство розпочалося б ...: із знищенням необхідності особистої праці історія повинна припинитися»

А. С.Макаренко вважав працю керуючим засобом соціального ставлення особистості:

«Правильне.. .виховання неможливо собі уявити як виховання нетрудове».

На новому етапі суспільного розвитку В.О. Сухомлинський, підтримуючи народні традиції в царині виховання, вбачав у праці не вичерпне джерело виховання всебічно розвиненої особистості «Виховну місію школи, - писав