У сучасних умовах центром позакласної роботи в справі розвитку технічної творчості учнів усіх груп свого мікрорайону є міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Звичайно, ця праця має координуватись з дитячими технічними станціями та гуртками, створеними в клубах та в будинках культури підприємств. В такому разі зміст та організаційні форми позакласної та позашкільної роботи можуть дещо ускладнюватись, стає можливим перехід від простого моделювання та конструювання до розробки питань раціоналізаторства та винахідництва.

Для успішної позакласної та позашкільної робота в галузі трудового навчання необхідна належна матеріальна база: добре обладнані робочі кімнати, майстерні, лабораторії, наявність матеріалів для обробки та пристосування до віку дітей інструментів. Треба також ,щоб у школі, позакласній установі були люди, які достатньою мірою підготовлені до керівництва трудовою творчістю дітей, знають промислове та сільськогосподарське виробництво і палко люблять свою справу. Різносторонній розвиток учителів, участь всього педагогічного колективу в трудовому навчанні - важливі передумови здійснення виховних цілей праці. Вирішальну роль при цьому відіграє вміння педагога розкрити смисл тієї чи іншої конкретної праці в цікавих для дітей формах. Викликати в учнів нездоланне прагнення пізнати закономірність природи і суспільного життя - головне завдання вчителів, вихователів, які керують позакласною та позашкільною роботою.

Для всебічного і гармонійного розвитку учнів потрібен педагогічно обґрунтований режим, розпорядок праці, послідовність і регулярність різних видів трудової діяльності. Найголовнішими ознаками такого режиму є систематичне чергування праці і відпочинку, створення сприятливих умов для різностороннього виявлення трудової активності учнів, вільний вибір кожним учнем тих видів праці, які найбільше сприяють розвиткові його творчих сил, наявність вільного часу як неодмінна умова реалізації намірів учнів.

З широкого поняття діяльність К . Ушинський виділяє поняття праці - як цілком людське і одночасно позитивне, і таке, що стосується специфічних потреб виховання. Як говорилося вище, він відзначає в ньому кілька ознак, що, власне, роблять його таким. По - перше, працею він вважає лише діяльність вільну, яку людина вибирає сама; сюди не входить праця рабська, у виборі якої людина участі не бере. По - друге, праця повинна бути погоджена з християнською моральністю і орієнтуватися на осягнення дійсно людської мети. По - третє, цим терміном -«праця» - К . Ушинський називає діяльність творчу, тобто таку, яка супроводжується напруженням і прагненням робити щось якнайкраще, неповторно. По-четверте, праця, за К . Ушинським, є і повинна бути важкою, неприємною, обтяжливою, і такою її людина повинна приймати, бо лише в цьому разі вона може бути джерелом насолоди. «Без страждань пише він, - нема насолод: страждання є єдиною монетою, на яку купують насолоди ...» Такий погляд на працю дає К .Ушинському підстави пропонувати її загальне визначення: « Праця ... є така вільна і погоджена з християнською мораллю діяльність людини, на яку вона наважується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істинно-людської мети в житті»

Праця дає людині переважно матеріальні плоди, задовольняє її перші природні потреби, а відтак дає можливість нагромаджувати здобутки від неї у вигляді майна, передавати їх іншим, залишати у спадок, дарувати тощо. Але це не найголовніший зиск, який людина має від праці. Головна її функція - слугувати джерелом внутрішньої, духовної, животворчої сили, джерелом гідності, моральності і щастя. Ці здобутки праці не можна ні купити, ні передавати, на відміну від майна, своїм дітям.

Важливою передумовою успішного виховання впливу праці на становлення є власна постійна участь дитини у цій праці. Неможливо виховувати, лише вказуючи на працю інших. На цій обставині неодноразово зупинявся ще Аристотель. Він вважав, що моральні чесноти розвиваються в людині через дію, через звичку, чому й називають « етичними ». І хоча людині властиві зародки чеснот, - вони стають ознаками вихованості лише внаслідок дії: лише діючи справедливо, людина стає справедливою; діючи помірковано – стаємо поміркованими; діючи хоробро - стаємо хоробрими; лише працюючи - стаємо працьовитими. Саме лише «визначення» чеснот, «прихильність» до них - ще не вихованість. Характер діяльності залежить від віку, статі, соціального становища, професії тощо того, хто зайнятий нею, а також від типу культури, клімату від особистих прагнень і уподобань людини. Люди завжди зайняті здобуванням засобів для існування , навчанням чи вихованням, громадською, організаційно-господарсько чи духовною діяльністю, мистецтвом, розвагами та іграшками, захистом батьківщини чи громадського порядку тощо. В широкому сенсі навіть безцільне «проводження часу», намагання задовольнити якісь свої примітивні фізичні потреби чи інстинкти - є діяльністю.

висновки

Виховати гідну людину - справа честі батьків, педагогів, суспільства. Опрацювавши таку цікаву тему, як педагогічні умови та шляхи розвитку трудової культури учнів, я довідалась багато корисного і цікавого з даного питання. Адже про працю і лінь, відштовхуючись від народної педагогіки, скажу, складено чимало приказок та прислів'їв, казок, віршів, оповідань. Що таке праця? Будь-яку діяльність можна назвати працею. Для дітей це, мабуть, і їхнє перше оволодіння мовою та прямоходінням, маленькі пустощі, ігри і харчування, відпочинок і самопізнання. Для дорослих це домашні обов'язки, заробляння грошей, праця за фахом та можливостями й потребами. Безтурботне дитинство формує ставлення людини до праці, що в свою чергу, формує саму людину. Є діти, не надто здібні до навчання, та кмітливі і усердні в побутовій праці, з яких в дальнійшому виростуть хороші люди. Але,