Методи і засоби навчання
План
Поняття про метод і прийом навчання. Проблема класифікації методів навчання.
Сутність і зміст методів навчання.
Проблема вибору методів навчання.
Засоби навчання.
Поняття про метод і прийом навчання. Проблема класифікації методів навчання.
Метод (від грец. metodos – шлях до чого-небудь) – означає спосіб діяльності, спрямованої на досягнення певної мети.
Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача і студентів, спрямованої на вирішення завдань освіти.
Кожний метод навчання вимагає активності не тільки викладача, а й вихованця. Один і той самий метод може застосовуватися для різних навчальних цілей. Наприклад, бесіду можна використати для засвоєння нових знань, і для повторення чи перевірки. Правильне застосування методів навчання забезпечує ефективність пізнавальної діяльності вихованців, можливість застосувати знання на практиці.
Кожний метод навчання повинен виконувати не тільки освітню, розвивальну та виховну функції, але й стимулюючу і корекційну (розвиток сприймання, мислення, уяви, пам’яті, емоційно-почуттєвої сфери).
Будь-який навчальний предмет, окрім загальних методів навчання, має свої методи, зумовлені специфікою його змісту. Так, наприклад, при викладанні української мови застосовуються спеціальні методи: читання і письмо, словникова робота, граматичний розбір та ін. У географії важливе місце належить роботі з картами, в природознавстві – спостереження, досліди та ін. Дидактика вивчає методи, які мають найбільш загальне значення і які можуть бути застосовані при вивченні різних навчальних предметів.
У структурі методів виділяють прийоми, тому кожний метод можна представити як сукупність методичних прийомів. Отже, прийом – це елемент методу. Тільки системне поєднання прийомів утворює певний метод навчання, тому важливою є послідовність їх застосування. Одні і ті ж самі прийоми можуть входити в різні методи навчання, але в поєднанні з іншими прийомами вони утворюють зовсім інший метод навчання. Наприклад, прийом запам'ятовування має місце як у репродуктивних, так і в проблемно-пошукових методах навчання. Але якщо в першій групі методів він домінує, то в другій – є допоміжним, бо сприяє запам'ятовуванню основних результатів проблемних міркувань.
Слід пам’ятати, що метод може стати прийомом, а прийом методом. Коли прийом починає виконувати основне навчальне навантаження, він стає методом. Наприклад, коригування відповідей учнів (як прийом) під час проведення бесіди може трансформуватися в дискусійну площину. За такої умови цей прийом може стати самостійним методом навчання (дискусія). Діалектика переходу методу в прийом і навпаки обумовлена логікою процесу навчання, наявністю суперечливих аспектів між метою і засобами її досягнення тощо.
Проблема класифікації методів навчання породжена наявністю в дидактиці великої кількості підходів до виявлення сутності методів навчання, їх визначень, структури тощо. Значний вклад у розвиток теорії методів навчання на сучасному етапі внесли Є. Голант, М. Данилов, Б. Єсипов, М. Скаткін, М. Лернер, А. Алексюк, Ю. Бабанський та ін.
Класифікація методів навчання – це впорядкована за певною ознакою їх система.
Найпоширенішою в дидактиці останніх десятиліть ХХ ст. стала класифікація методів навчання, запропонована Ю. Бабанським. Основою даної класифікації є цілісний підхід до діяльності викладача і студента в навчально-виховному процесі. В цій класифікації виділяється три великі групи.
І. МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ЗДІЙСНЕННЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Перша підгрупа (за джерелом передачі і сприймання навчальної інформації):
словесні (розповідь, бесіда, лекція, пояснення, робота з книгою, диспут, дискусія, інструктаж);
наочні (ілюстрування, демонстрування, спостереження, відеометод);
практичні (вправи, лабораторна робота, практична робота, дидактична гра).
Друга підгрупа (за логікою передачі і сприймання матеріалу):
індуктивний, дедуктивний, аналітичний, синтетичний, порівняння, узагальнення, конкретизація.
Третя підгрупа (за типом пізнавальної діяльності):
пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький.
ІІ. МЕТОДИ СТИМУЛЮВАННЯ І МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ
Перша підгрупа
Методи формування інтересу до учіння (пізнавальні ігри, навчальні дискусії, методи емоційного стимулювання та ін.).
Друга підгрупа
Методи формування обов’язку і відповідальності в учінні (заохочення, переконання, позитивний приклад, осуд, вимога та ін. ).
ІІІ. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ І САМОКОНТРОЛЮ
Перша підгрупа
Методи усного контролю і самоконтролю (індивідуальне, фронтальне опитування, усні заліки, екзамени, програмоване опитування).
Друга підгрупа
Методи письмового контролю і самоконтролю (контрольна письмова робота, письмові заліки, екзамени).
Третя підгрупа
Методи лабораторно-практичного контролю і самоконтролю (контрольна лабораторна робота, машинний контроль).
Кожна група методів реалізує певну функцію в цілісному циклі процесу навчання, без якої він не може забезпечити оптимального вирішення всіх навчально-виховних завдань.
Сутність і зміст методів навчання
Характеристика методів навчання на основі зовнішніх форм їх прояву
а) Словесні методи навчання
Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу, який використовується для послідовного та емоційного повідомлення знань. Здебільшого розповідь використовується для викладу описового навчального матеріалу (про природні умови, факти, явища тощо).
Розповідь як метод має свої прийоми: міркування вчителя, акцентування уваги, аналіз фактів, прикладів, пояснення окремих зв'язків об'єктів, що вивчаються. Але якщо аналіз фактів, зв'язків і прикладів під час розповіді забезпечує усвідомлення учнями основного змісту навчального матеріалу, то можна стверджувати про перехід цього прийому у метод пояснення.
За дидактичними цілями виділяють декілька видів розповідей: розповідь-вступ, розповідь-виклад, розповідь-заключення.
Розповідь-вступ «готує» учнів до сприйняття нового навчального
матеріалу, формує інтерес та потребу у здобутті нових знань. Цей
вид розповіді характеризується відносною яскравістю, чіткістю,
захопленістю і емоційністю викладу.
Розповідь-виклад розкриває зміст нової теми, повідомлення здійснюється за певним логічним планом у чіткій послідовності, з виділенням головного, суттєвого, із застосуванням ілюстрацій і переконливих прикладів.
Розповідь-заключення (в кінці уроку) передбачає виділення основних думок, формулювання висновків та узагальнень, постановку завдань для подальшої самостійної роботи.
Пояснення – словесний метод навчання, основне завдання якого – розкрити причинно-наслідкові зв'язки і закономірності у розвитку природи, людського суспільства і людського мислення. Пояснення іноді називають найскладнішим видом розповіді. Часто, особливо на уроках в початковій школі, пояснення поєднується з описом, бесідою, використанням наочності.
Навчальна лекція –