наявність транспорту, який забезпечує перевезення дітей та молоді з особливими портебами з дому до навчально-реабілітаційного центру, що полегшує їхнє пересування і допомагає відчувати психологічний комфорт;

забезпечення технічним оснащенням: візками, комп’ютерами, засобами, необхідними для навчально-виховного процесу та подальшої реабілітації дітей та молоді з особливими потребами;

педагогічний колектив складається з молодих людей, які намагаються якнайбільше допомогти дітям та молодим людям, надають їм свою підтримку та любов; проявляють емпатійні здібності у роботі з дітьми, вчаться розуміти їх потреби та мову, яка у багатьох є з дефектами, допомагають в самообслуговуванні;

важливу психологічну підтримку надає дітям та молоді з особливими потребами спілкування з ровесниками, сприятливий та позитивний соціально-психологічний клімат в групі (діти та молодь з особливими потребами допомагають одне одному їсти, вдягатися, пересуватися на візках тощо).

Соціально-психологічна допомога у навчально-реабілітаційному центрі знаходиться на високому рівні, оскільки здійснюється реабілітація та корекція дітей та молоді з особливими потребами та вже є багато позитивних результатів. Зокрема, діти, які мали важкі дефекти мови з часом починали більш добре говорити; замкнуті діти та молодь ставали відкритішими до спілкування з іншими людьми тощо.

Отже, надання соціально-психологічної допомоги дітям та молоді з особливими потребами в навчально-реабілітаційному центрі “Джерело” відбувається на досить високому рівні завдяки педагогічному, психологічному та медичному колективам, які піклуються та допомагають дітям реабілітуватися та соціалізуватися до умов навколишнього середовища, незважаючи на їхнє захворювання.

Психолого-педагогічна характеристика на групу

Навчально-реабілітаційний центр «Джерело» для дітей та молоді з порушенням опорно-рухового апарату існує вже 17 років. У відділі Клубу Активної молоді є дві групи.

Для психолого-педагогічної характеристики на групу мною була вибрана І група, віком від 15 до 29 років. У групі є 12 дівчат та 13 лопців. Групу молоді з особливими потребами навчають та виховують вихователі, психолог, реабілітолог, соціальний педагог, керівник групи, директор та ін. Більшість молоді є із неповних сімей, оскільки один із батьків покинув сім’ю при народженні хворої дитини, у когось помер батько або мати, а дехто взагалі проживає із бабусею.

В групі перебувають:

- розумово повноцінні (які ходять і мають невеликі вади опорно-рухового апарату) – 4 осіб;

- розумово повноцінні (на візках) – 11 осіб;

- молодь на візках, які зовсім не реагують на зовнішні сигнали (або трохи реагують: усмішкою, виразом обличчя, мімікою) – 3 особи;

- розумово неповноцінні (які ходять, але мають розумові відхилення) – 7 осіб.

Взагальному, більшість молоді є розумово повносправними і з ними можна поспілкуватися, весело провести час.

На жаль, провести групову діагностику не вдалося, оскільки багато молоді не може писати, бо мають порушення опорно-рухового апарату, у інших є значні дефекти мови, ще інші мають розумову відсталість. Тому основними методами, якими я керувалась при написані психолого-педагогічної харакреристики на групу були спостереження та бесіда.

Педагогічний колектив виховує молодь з особливими потребами у дусі християнських цінностей, про що свідчить щоденна ранкова молитва, розповіді про святих, молитва перед їжею.

Найбільш активними в роботі групи є розумово повноцінні молоді люди, які мають невеличкі порушення опорно-рухового апарату і пересуваються самостійно. Дехто з них проводить ранкову зарядку, інші – беруть участь у театралізованих виставах, допомагають молоді на візках пересуватися, одягатися, їсти тощо. Не менш активними є і молодь на візках: вони також беруть участь у різних виставах, гуртках, музичних конкурсах. Найменшу активність у діяльності групи проявляла розумово відстала молодь, яка займається своїми справами, знаходиться у своєму світі і не хоче робити те, що всі.

В результаті спостережень, у групі не виявлено прихованих чи відкритих лідерів. Молодь з особливими потребами навчаються та виховуються в дружньому колективі, а авторитетом для них часто є окремі працівники закладу, яких дійсно можна назвати лідерами у своїй справі.

У групі є й такі, які «відкинуті» або відсторонені від спільної діяльності у групі. Така відстороненість характерна тільки для розумово відсталої молоді, яка знаходиться у своєму світі, у своїх думках і мало спілкується з іншими.

Соціально-психологічний клімат в групі є позитивним, молодь з особливими потребами добре співпрацюють одне з одним та з педагогічним колективом, тому сильно виражених мікрогруп не виявлено. Деяких молодих людей об’єднує спільне заняття поза навчально-реабілітаційним центром (наприклад, дехто входить в організацію при церкві «Весела родина»), тому і спілкування в них вже є більш лслбистісне, більше спільних тем для розмов. Є такоє особи, в яких є спільні інтереси щодо того чи іншого виду діяльності: одні люблять малювати, інші – грати в баскетбол, ще інші – вишивати. І між цими осбами з’являється більш тісний взаємозв’язок – добрі дружні відносини.

У групі є різні види діяльності – гуртки, якими займається молодь з особливими потребами та які об’єднують їх за спільними інтересами, поглядами:

- працетерапія;

- арттерапія;

- вишивання;

- столярка;

- навчання на комп’ютерах тощо.

Найбільше молоді подобається бути на працетерапії, оскільки вони роблять будь-який салат самі (але під керівництвом працівника); та на арттерапії – багато молоді з особливими потребами любить малювати пейзажі, портрети тощо. Основний вид діяльності, якому надають перевагу у групі є спілкування, якого вони часто потребують.

Тому можна зробити висновок, що спільними інтересами молоді з особливими потребами є міжособистісне спілкування, спільна діяльність та потреба в любові з боку оточуючих людей.

В результаті бесід та дискусій з молоддю я дізналась, що основними їхніми переконаннями є те, що «ніхто не зможе полюбити інваліда» (наприклад, дівчина,яка не ходить мріє зустріти хлопця, який би її покохав; пише вірші про кохання