УРОК №

Тема. Казкове відтворення явищ природи.

Мета: визначити рівень інтелектуально-художнього роз-витку учнів; учити спостерігати світ навколо нас та знаходити образотворчі засоби для його графічного відображення.

Тип уроку: перевірка навчальних досягнень.

Техніка виконання: графічні техніки.

Обладнання: для вчителя — репродукції картин І. Айвазовського «Неаполітанська затока вранці», «Чорне море», «Хви-ля», «Неаполітанська затока в місячну ніч», аудіозапис музики симфонічної поеми М. К. Чюрльоніса «Море»; для учнів — альбомний аркуш, ножиці, простий та кольорові олівці, сангіна, фломастери, гумка.

Хід уроку

Організаційний момент

Повідомлення теми уроку

Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Сьогодні ми будемо «знімати» мультфільм. Для цього нам необ-хідно сконструювати кіноустановку.

Беремо альбомний аркуш, складаємо його нарівно по горизон-талі, потім розгортаємо по вертикалі, складаємо нарівно два рази підряд, не розгортаючи. Після кожного складання аркуш треба зафіксувати по лінії складання.

Розкладаємо аркуш, фломастерами або кольоровими олівцями обводимо лінії складання. У лівому верхньому куті аркуша стішимо кольорову крапочку — кнопку. Натискуючи на неї, включаємо мотор нашої кіноустановки. Нам треба зняти шість кадрів.

IV. Перевірка навчальних досягнень

Учитель демонструє зображення тихого моря кпртішу 1. К. Ай-вазовського «Неаполітанська затока вранці».

Звучить музичний фрагмент, під який починається розповідь.

Сюжет спочатку розігрується, а потім — малюється. (Сюжет розігрується через звуконаслідування. Підбираються образотворчі засоби для передачі природних явищ. Учні працюють на своїх аль-Помних аркушах, відтворюючи елементи природних явищ, відчуті пише кожним окремо.)

Розповідь учителя.

Було це дуже давно. Так давно, що навіть наші бабусі та дідусі не пам'ятають точного часу тих подій. Тоді на землі все було по-і ншому: люди розуміли мову звірів та птахів, море могло говорити :і яскравим сонцем або гратись з веселим вітром. А одного разу гранилось ось що. Рано-вранці море було спокійне. Одна хвиля повільно неслась за іншою до берега. Хвилі шепотіли одна одній: «Шуу-шшшу». (Учні за вчителем показують руками дію хвиль, голосом імітують їхній шум. Потім у повітрі зображують плавні лінії спокійного моря. Перед тим як починати виконувати малю-нок, учитель пропонує учням натиснути лівою рукою кольорову крапочку — для фіксації «кадру».)

Вітерець, як відомо, великий пустун. Він підлетів до моря і по-чав тихо на нього дути. Море усміхнулося вітру і привітало його:

Сонце повільно визирнуло з-за горизонту, розпрямило один промінь, другий, третій... (Воно прокидається так само, як і люди-на,— потягуючись.) Відкрило одне око, друге... Піднялось над морем і повністю засяяло.

(Лівою рукою, натиснувши кнопку-крапочку, учні виключають мотор. Перший кадр відзнято. Заповнюється клітинка — кадр 1.)

Сонце залило всю землю теплим, ласкавим світлом. Море і сонце почали грати в м'ячики. Сонечко кидало в море промінці, а море вер-тало їх у вигляді золотого відблиску. (Для передачі відблиску підій-дуть коротенькі дугоподібні лінії.) Вони так загрались, що зовсім забули, про вітерець, якому також дуже хотілось погратися в сонячні м'ячики. Він підлітав із різних боків, але на нього не звертали ніякої уваги. Розсердившись, вітер став дути на море. Спочатку несильно, а потім сильніше та сильніше. (Кадр 2.)

Але сонцю та морю було не до вітру. Вітер дуже розсердився і по-дув на всю силу. На морі піднялись високі хвилі. Одна хвиля почала накочуватись на іншу. Море загуділо:—

У-у-у'У~У. о-о-о-о-о, у-ххх...

Сонечко злякалось, навіть очі заплющило від страху, а вітер дув, не перестаючи. Почався шторм. Навкруги все стогнало та гуділо. Із моря почали вискакувати крапельки. Вони старалися піднятись уверх, на небо,— там, їм здавалось, буде спокійніше. (Кадр 3.)

Крапельки піднялись до неба, і утворилась велика фіолетова хмара. Вона гордо пливла по небу, дуже задоволена собою, пливла-пливла та й наштовхнулась на вітер. Вітер зі всієї сили ударив хмару збоку. Загримів грім, засяяла блискавка. Хмара розплакалась від образи. «Кап, кап, кап...»,— почали опускатись крапельки. Вони ставали все крупнішими та падали все частіше. А вітер не затихав. «Бум, бум, бам, бам, тарабам»,— стукав по хмарі, і хмаринка роз-ридалась зовсім.—

І-і-і, ну-у-у, ох-ох, ух-ух,— ридала хмаринка, а дощ лив як із
відра.

Море гуркотіло. Вітер вив, як голодний вовк зимою, а хмара заливалась гіркими слізьми. (Кадр 4.)

Першим оговтався вітер. Йому стало соромно, і він поспішив сховатися в дупло дерева, що стояло на березі. Море стало заспоко-юватись.

Буря на морі поступово уляглась. Хмаринка, виплакавши всі сльози, розтанула. На небі знову з'явилось сонечко і засяяло яскраві-ше, ніж колись. Земля умилась дощем, легко дихала, тільки море трішечки буркотіло ще, але скоріше лагідно, а не сердито. На березі до моря побігли веселі, дзвінкі струмочки. Вони поспішали, обганя-ючи один одного, для того щоб встигнути добратися до моря, поки сонце їх не висушило.—

Море! Дзвінь, дінь! Ми вливаємось у велике море! Дінь, дінь,
ділинь, тінь — раділи струмки. (Кадр 5.)

Потім тихо спустився вечір, за ним прийшла тепла ніч. На небі з'явився місяць, і його доповнили зірки. (Звучить музичний фраг-мент.) Місяць і зірки, як у дзеркалі, дивились на поверхню лагідного моря та співали чудову пісню про те, який прекрасний світ, цікаве життя, як багато хорошого на землі, морі, небі, як гарно дружити та любити один одного. (Кадр 6.)

(Закінчивши малювати, учні натискають кнопки-крапочки — казка відзнята на кінострічку.)

Самостійна робота (монтаж кінострічки).

Аркуш з малюнками розрізають по лініях складання до горизон-тальної лінії. Усі шість кадрів кінострічки складають «гармошеч-кою». Одержують книжку-розкладинку, на обкладинці якої можна