УРОК №

Тема: Народна іграшка.

Мета: ознайомити з глиняною іграшкою як з одним із видів народної творчості; поглибити знання про пластичну виразність форми; розвивати творчість, фантазію, естетичні смаки; виховувати інтерес до українського декоративно-прикладного мистецтва; сприяти фор-муванню поваги до праці народних майстрів.

Тип уроку: комбінований.

Техніка виконання: лінійна графіка, розпис.

Обладнання: для вчителя — зразки опішнянських іграшок, аудіо-запис пісні Е. Гріга «Пташка»; для учнів — альбом, простий олівець, гумка, акварельні чи гуашеві фарби, пензлі, палітра.

Хід уроку

Організаційний момент

Повідомлення теми уроку

Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Іграшки — це найдорожче, що є у дітей, це їх найвірніші друзі.
Сьогодні на урок ви принесли свою найулюбленішу іграшку. Тут
і м'які ведмеді, і собаки, і ляльки, і надувні, заводні іграшки.

Але поряд із сучасними іграшками існують народні, виконані народними майстрами з глини, дерева, соломки тощо.

Зараз я запрошую вас на невеличку виставку гончарних виробів з Опішні. Опішня — це старовинне поселення знаменитих майстрів-гончарів. У художніх музеях світу, на багатьох виставках, в тому числі всесвітніх, можна побачити їх красиві глиняні іграшки.

(Учні розглядають опішнянські іграшки, порівнюють їх із фаб-ричними.)

Як же народні майстри здобувають таку красу? Існують певні закони, із якими ми з вами сьогодні ознайомимось.

4. Пояснення нового матеріалу

Розповідь учителя.

Давайте уважно подивимося на цього баранця, він розповів мені про те, як з'явився на світ.

Звичайно, він був шматком глини. Це спеціальна глина, м'яка і пластична. Місцеві жителі виготовляли із неї домашній посуд і бу-дували будинки. Глину м'яли, розгладжували пальцями. Ця рукотворчість і надавала кожному виробу неповторності й своєрідності.

Так ось, після того як шматок глини набув форми і став схожим на баранця, його обпалили, покрили лаком і знову поставили в піч. І засяяв він після того райдугами фарб: золотисто-червоною, яскра-во-зеленою, брунатною.

Запитання до учнів.

Які кольори створюють радісний, веселий образ? сумний?

Якими кольорами можна «оживити» іграшку?

Розповідь учителя.

Зверніть увагу на те, що глиняні іграшки пластичні, без гострих країв, мають здебільшого прості, узагальнені форми і передають лише основні, найтиповіші риси тварин.

Загальна вимога до іграшки — узгодженість усіх її елементів, відповідність декору й форми. Зовнішнє оформлення має відповідати формі, підкреслювати її. Запитання до класу.

Які орнаменти використовують у розписі іграшок опішнянські майстри?

(Учні розглядають і обговорюють орнаменти на опішнянських,| іграшках.)

Слово вчителя.

А зараз намалюємо іграшку з пам'яті. Що треба запам'ятати 1 в той короткий час, який відводиться для спостереження іграшки? 1 Положення моделі в просторі, її загальний характер. Далі потрібно ,1 з'ясувати пропорції: відношення висоти, ширини і довжини, розмір голови відносно тулуба, висоту ніг щодо всієї висоти іграшки, « її положення. Зверніть увагу на деталі, а потім на елементи та розміщення декору й колір. У такій послідовності й слід виконувати зображення.

Нову можливість спостерігати модель треба використати для порівняння зображення з натурою. Швидко переведіть погляд з мо-делі на малюнок, зафіксуйте в пам'яті допущені відхилення від натури, щоб потім внести виправлення.

5. Практична робота

Кожен учень вибирає на столі іграшку, яка найбільше йому подобається, і дві-три хвилини ознайомлюється з нею. Потім учні починають працювати. Під час роботи звучить аудіозапис.

6. Закріплення нових знань і вмінь

Опитування.

Які образи відтворюють опішнянські майстри у своїх глиняних іграшках?

Що є характерним для глиняної іграшки?

Які кольори властиві опішнянській іграшці?

Розкажіть про основні етапи виготовлення опішнянської іграш-ки «баранець».

7. Підсумок уроку

Учитель аналізує й оцінює роботи учнів.

8. Домашнє завдання

Намалювати іграшку — ту, що є вдома (з натури) або побачену десь (на виставці, фотографії, картині, у сусідів).