УРОК №

Тема. Краса, легендою повита.

Мета: ознайомити з історією писанкарства; продовжувати ознайомлення зі значенням оберегової символіки в декоративно-прикладному мистецтві; формувати вміння читати символи на писанках, навчити техніки розпису писанок; прищеплювати любов до писан-карства; розвивати фантазію; сприяти відродженню народних традицій.

Тип уроку: комбінований.

Техніка виконання: техніки писанок.

Обладнання: для вчителя — зразки писанок, аудіозапис українських великодніх пісень; для учнів — розчини аніліно-вих фарб, оцту, відбілювача, ложки, ганчірки, свічки, сірники, яйця, олівці, шила, писачки, пензлі, словник для запису термінів з образотворчого мистецтва.

Хід уроку

Організаційний момент

Учитель організовує виставку пасхальних яєць, розписаних у різних техніках (крашанки, писанки, дряпанки, крапанки, ма-льованки).

Повідомлення теми уроку

Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Крутися, писаночко наша, Як крутиться уся земля. Схилюся низько з Отче нашим — І сходить сонечко здаля. Красу свою земля являє: І квітку, й писанку, і луг... «Христос воскрес!» — Я привітаюсь, Щоб інший радість Теж відчув.

(А. Балан)

Це маленьке диво народного мистецтва прийшло до нас із глиби-ни століть і донині захоплює людство барвистими, витонченими роз-писами, багатством кольорів. Та головне — в традиційних символах писанки, сповнених обрядового значення. Сьогодні ми навчимось їх читати й самі спробуємо написати писанки.

4 . Пояснення нового матеріалу

Розповідь учителя.

Назву писанки пов'язують із «писаним», тобто катованим, тілом Ісуса Христа під час тортур у Страсний четвер, а походження — тлу-мачать християнські легенди. Кажуть, колись давно, ще як Ісус мандрував зі своїми апостолами, ішов він одного разу селом у това-ристві святого Петра. Побачили їх нехристи й почали насміхатися, жбурляти грудочки землі та каміння. Та коли грудка торкалась одежини Спасителя, одразу перетворювалася на крашанку, а ка-мінь — на писанку. Усміхнувшись, Ісус і сказав людям: «Ви у мене — каменем, а я до вас — серцем». Тільки тоді повірили люди, що перед ними Син Божий. Звичай писати писанки виник ще в дохристиянські часи, а з при-ходом християнства з 4 ст. н. є. церква впровадила обряд освячення яєць. Дохристиянські символи, якими оздоблювали писанки, на-давали яйцеві добродійної сили, яка за первісними віруваннями забезпечувала щедрий урожай, добробут, щасливу долю.

У побуті писанка виконувала роль оберега: від грози та по-жежі — пасхальні писанки тримали на горищі; від засухи на писан-ку наносили зображення маленьких грабельок — символ дощу; для щасливого одруження мати готувала донці писанку з рушником; при народженні дитини їй дарували писанку: дівчинці — із зіроч-кою, хлопцеві — з дубовим листком.

Вважалось, що писанки допомагали при хворобах, берегли дім від нещастя, зберігали посіви. При будівництві дому яйце закла-далось у фундамент для оберігання будинку та всіх ного жителів від бід. Писанка для українців була символом кохання. У весільних обрядах нею благословляли молодят на сімейне щастя. За весільним звичаєм, який існував на Слобожанщині, парубок дарував писанку нареченій як символ нового життя.

Писанки, на які було нанесено три та більше кольорів, вважа-лись магічними та несли добро.

Один із відомих науковців, етнограф і професор Микола Сумцов поділив символіку писанок на шість видів: геометричні, рослинні, тваринні, предметно-побутові, релігійні, солярні.

Виноградний мотив на писанці символізував братство, добро-зичливість, тривалу вірну любов, мудрість та безсмертя. Драбина — символ пошуку кращого життя.

Риба — символ води, щастя, життя та здоров'я. Але тому що символ води одночасно означає і життя, і смерть, риба має два зна-чення: товста риба — життя, здоров'я; худа (червона) — пам'ять про предків. Риба приносить у дім щастя, порятунок від лиха, тому на