Цей чудовий і прекрасний весь оточуючий світ...

Тематична розвага-свято з народознавства

Мета: дати поняття про чудодійні обереги нашого жит-тя — квіти і пов'язані з ними народні звичаї. Прилучити дітей до скарбниці народної мудрості.

У кімнаті-залі столи зіставлені і покриті вишитою ска-тертиною. На стіні — великий вінок, по боках його довгі рушники. Зал теж. прикрашено предметами побуту та обе-регами української сім’ї. На стінах рушники, віночки з жи-вих чи штучних квітів, на столах вазочки із квітами, у гле-чиках відвари цілющих трав, пучечки засушеного любистку, м'яти, чебрецю. Увазі гілки верби, берези, калини, жасми-ну, соняшник.

Вихователька. Людина з'являється на світ маленькою і безпомічною, її треба навчити зробити перші кроки, ви-ховати здоровою, розумінню, чесною, працьовитою і доб-рою. Цьому допомагають самі рідні люди — батьки, ви-хователі у дитячому садочку. Всі ви добре пам'ятаєте з ди-тинства ніжну, щиру заспокійливу мамину пісню, при-вабливу саморобну іграшку, подаровану татом, бабусину чарівну казку, дідусеву легенду. Всі ми любимо свій от-чий дім, свою Батьківщину — Україну. Бо ж ми усі ук-раїнці.

Дитина.

Я землі цієї паросток зелений,

Я землі цієї крапля дощова.

Заплелись у мене, приросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава.

Вихователька. Щоб пізнати навколишній світ, який ша-нували і обожнювали люди у всі часи, треба любити і бу-ти добрим душею до природи. Сьогодні ми дізнаємось ба-гато цікавого про вічні супутники людського життя — квіти. Наша земля уквітчана зеленими килимами луків, левад, густими кучерявими лісами, плетивом боліт, нео-зорими ланами, садами, городами, парками, квітниками. Природу ще називають флорою. На стародавній мові флора означає квітка. Стародавні люди в честь природи влаштовували народні гуляння. Вони прикрашали себе і домашніх тварин різноманітними квітами, травами. Біля вікон українських хат палахкотять і зараз мальви та жор-жини, чорнобривці і маки. Буяють кольорами рожі І нагідки, ромашки, калина, м'ята, любисток. Все це обе-реги нашої спадщини. Квіти — постійні супутники нашо-го життя. Вони на клумбах, у кімнаті у вазонах. Вони на вишиваних рушниках, скатерках, доріжках. Ними розма-льовували печі, стіни, оселі. Засушені їх клали за образи, у скриню, з них робили різні напої, відвари, сушили на зиму худобі. В українській народній пісні співається:

Чи я в полі не травиця була?

Чи я в лузі не квітуча росла?

Взяли ж мене покосили

І на сіно посушили.

Отака-то доля моя...

А ще квіти на нашому національному одязі (демонструє плахту, корсетку, сорочку). У нас в гостях бабуся Настя. Бабуся показує своє вишивання — ці квіти на фартуху і корсетці символізують доброту і щирість душі. А ось ці, вишиті на рукавах сорочки — мальви і кучерявий барвінок, оберігають людину від хвороби і злого ока. Вхо-дить дівчинка з недоплетеним вінком, підходить до бабусі Насті і сідає поруч.

Бабуся. Де ж це ти була, онучечко?

Дівчинка. У поле бігала. Там кожна травинка, кожне де-рево і кущик, ніби живі, як ми, люди. І живуть вони своїм загадковим життям. Я ходила слухала, як квіти і трави шепочуть і сплітала віночок. Бабусю, заспівайте мені ту пісню, яку ви співали, як я була маленькою. Ба-буся з онучкою співають колискову.

Вихователь.

Як сяде сонце в комишині,

Дітей гойдають на калині

Матусі, вічні берегині

Колиски нашої душі.

Ласкаві мамині казки

Під колискове засипання

Передається крізь віки.

Вихователь. Український віночок, оспіваний у піснях, оповитий легендами, був і є символом добра і надії.

1-а дитина.

Сплетемо вінок український сьогодні

з мальв, чорнобривців, калини,

З барвінку та жита, із м'яти і рожі,

З жоржини, любистку, вербини.

2-а дитина. Віночок — це плетене коло із квітів, листя, гілок, трав, польових і лугових квітів. Віночок можна вплести із кульбаби, ромашок, васильків, сон-трави, лютиків.

Вихователь. Віночок із живих квітів цілющий і чарівний. Це головний убір, що нагадує сонце, тому за-хищає від хвороб і злого ока. Але кожна квітка має своє значення. Волошка означає ніжність, мак — красу, айст-ра — сум, дзвоник — вдячність, троянда — здоров'я, ро-машка — мир і злагоду, фіалка — соромливість.

Бабуся. Вінки плетуть з різних, а не однакових квітів. У народі за деякими квітами закріпилася слава добрих квітів.

Це любисток, м'ята, барвінок, ромашка, чорнобривці — їх вплітали у вінок. А є ще лихі, чародійні квіти і рос-лини, їх остерігаються, про них легенди складають. Квіти не лише у вінок вплітають. В Україні здавна є звичай, ко-ли купають маленьких дітей — кладуть різні трави, про-мовляючи при цьому побажання. Використовують квіти і трави, які за народними розуміннями давали силу, здо-ров'я, доброту, красу. Так, коли купали хлопчика, то у воду клали любисток, щоб всі любили, гілочку дуба, щоб був міцний як дуб, барвінок, тую, щоб довго жив, чорно-бривець, щоб мав чорні брови. У купіль дівчинки клали ромашку, щоб рум'яна була, калину, щоб красива була, любисток, щоб люб'язна була, цвіт або яблуко, щоб була червоненька.

Вихователь. В народі квіти обов'язково беруть участь у всіх святах, обрядах і звичаях. Про них є багато легенд, пісень, хороводів. Влітку всі люди справляють свято Іва-на Купала. Ось і наші діти покажуть, як колись святкува-ли це свято. Діти співають хоровод «Ой, на Івана, та на Купала»:

«Ой, на Івана, та на Купала,

Ой, та Ладуся квіти збирала,

Квіти збирала в пучки в'язала,

Гілку берези та прикрашала».

Прикрашають стрічками із паперу (кольоровими) гілку берези або верби. Кругом неї водять хоровод:

Кругом Мареноньки підем

Хоровод ми заведем.

Будемо співати, танок танцювати.

Квіти прославляти, дощик і пашницю,

Зелену травицю, хрещатий