Ой нам весело в таночку!

Приходить до дітей дідусь у брилі: —

Добрий день усім, і ти тут, бабцю Насте? Оце я вирішив завітати до діток, бо гарно співаєте, літо про-славляєте. А воно літечком гарно. Тепло, сонечко, трави буяють, цвітуть і здавна в ці дні' збирають цілющі ча-родійні трави та квіти. Бо їх захищає і силу дає Іван Купайло.

Вихователька. Дідусе Тарасе, а що воно таке Купало? Розкажіть.

Дідусь. Охоче розповім. Це дуже й дуже давнє свято. Колись на землі панувала зла сила. Від неї люди тоді терпіли велику біду — то сонце заступить, то хворобу на-пустить, то знищує всіх дітей. Тоді порадилися між собою люди і обрали поміж себе найхоробрішого воїна, дали йо-му в руки меча і пішов він болотами глибокими та ліса-ми темними. Ходив день, Ходив місяць, а таки вистежив злую силу і поборов її, сталося це вночі, а на ранок загра-ло сонечко, вся зелена природа звеселилася. А воїн прий-шов додому і омив водою своє тіло, щоб і на ньому не бу-ло злої сили. А за ним викупалися і всі люди. Ім'я було того воїна Іван, а день, коли це сталося, перейшов у зви-чай і стали його називати днем Івана Купайла. Бо в цей день всі повинні купатися, змивати з себе злу силу, хво-робу, а ніч була чарівною, її називали купальська ніч. У цю ніч, коли Іван поборов злу силу у лісі на одну мить розцвіла квітка папороті. Вона має чарівну силу. Хто цей цвіт побачить, той буде щасливий, здоровий і багатий. У народі розповідають, що бачили той цвіт небагато людей, а ті, що бачили, розповідали, що коли квітка розцвітає опівночі, то у лісі вітри буйні віють, грім гримить, двиг-тить земля, дерево на дерево падає-гора на гору вернеть-ся. Тоді між листками папороті виростає вогняний черво-ний пуп'янок, який рухається, підстрибує, щебече, як со-ловейко і розпускається у вогнену квітку, яке освітлює все навкруги. Це дуже страшно, бо той, хто одважиться бути при цьому, повинен окреслити навколо себе коло і не виходити з нього, чекати. Переборовши страх і зірвав-ши ту дивну квітку, не оглядаючись швидко бігти додо-му. Тож треба бути дуже сміливим, щоб здобути той цвіт.

Вихователька. Дякуємо тобі, дідусю Тарасе, за чудову історію про дивовижну квітку-зілля. Це, звичайно, легенда-казка. Але у давнину люди вірили в неї. А тепер по-граємо у квіткову вікторину «Віночок». Я буду загадувати загадки, а ви будете швидко відгадувати їх.