Українські рушники — скарби народні на віки

Комплексне заняття

Мета: ознайомити дітей з різними видами вишивки; закріпити знання про використання рушників у побуті; вчити описувати узори та малюнки на рушниках, засто-совувати різні прийоми для розмальовування паперо-вих рушників. Розвивати творчі здібності.

Попередня робота: ознайомити дітей з українсь-кими вишитими рушниками.

Матеріал: склеєні вподовж два аркуші, фарби, пен-злі (олівці чи фломастери).

Зала прибрана, наче українська світлиця: рушники на вікнах, над дверима, іконою, картинами. Під стіною, також прикрашеною рушниками, стоїть стіл, вкритий вишитою скатертиною. На столі — керамічний посуд. З обох боків столу — лави, вкриті тканими килимами. На центральній стіні прилаштований яскраво написаний плакат з назвою заняття.

Лунає музика ("Пісня про рушник", музика П. Майбороди, слова А. Малишка). До зали входить ведуча.

Ведуча. Доброго дня, любі малята й шановні гості! Щиро вітаємо вас у нашій світлиці. Ви, мабуть, звернули увагу на чудові вишивки на сорочках, скатертинах, руш-никах. Від сивої давнини і до наших днів, у радості й у горі рушник — невід'ємна частка нашого побуту. У на-роді говорили: "Хата без рушників— як родина без ді-тей". Вишитий рушник можна порівняти хіба що в піс-нею. За давнім українським звичаєм у хатах збиралися майстрині, де вони ткали, гаптували, а під час роботи співали пісні.

До зали входить фольклорний гурт вихователів і співає пісню "Вишиванка" (додаток).

Ведуча. Вишиті рушники створюють затишок, зміц-нюють родину. У народі казали: "Де сяє вишиття, там злагода й добре життя". Подивіться, як палахкотять ба-гатством кольорів рушники в нашій світлиці. А які ви, діти, бачите кольори на рушниках? (Діти називають).

Багато рушників вишиті двома кольорами: червоним і чорним. І в кожного з них своє значення. Чорний — це колір родючої землі, багатства, урочистості, червоний — колір щастя, добробуту та кохання. Ним найчастіше ви-шивали дитячий, юнацький, весільний одяг. Червоними нитками гаптували рушники для весільного обряду, яки-ми користувалися в побуті ще й після весілля.

На найдавніших вишивках є геометричні узори — лі-нії, кола, хрести, ромби, квадрати, які символізували сонце, зорі, землю, воду. А де ще вам траплялися такі узори? (На писанках). Так, це надзвичайно давні узори. Вони походять ще від язичницьких часів.

У пізніші часи на рушниках зазвичай вишивали рос-лини: калину, троянду, ромашку, волошку, мак, маль-ву, барвінок, чорнобривці, колоски пшениці. А допов-нювали рослинні орнаменти зображення птахів. На українських рушниках часто можна побачити качок, пів-нів, лебедів, лелек, пав. От і наші дівчатка взялися до вишивання.

Діти виконують пісню "Рушничок" (додаток).

Ведуча. Довгий прямокутний шмат тканини завжди у наших предків-українців означав дорогу, шлях, який веде людину. Рушники використовували у різних життєвих ситуаціях. У багатьох піснях оспівано сюжет, коли мати дає синові в дорогу рушник. Це не просто рушник — це оберіг, на якому вишитий певний орнамент. Його сим-воліка має сприяти безпечній дорозі і щасливому повер-ненню додому.

От і сьогодні наші діти простелять свої рушнички на щастя для кожного з нас.

Виконується танок із рушниками ("ДВ", 2001, № 8).

Ведуча. Велика наша Україна, і рушники в різних її куточках вишивають по-різному. На Прикарпатті рушни-ки вишивають червоним і чорним хрестиком. Ось так (показує рушник). А на Полтавщині рушники гаптують глад-дю. Спочатку малюнок наносять на тканину олівцем, а потім зашивають нитками: червоними, зеленими, бла-китними (показує рушник).

На Слобожанщині рушники також вишивають гладдю та хрестиком, тільки орнамент широкий і складний (по-казує рушник).

Український рушник! Скільки зворушливих спогадів та образів з родинного життя пов'язано з рушниками! Багато цікавого змогли б вони розповісти нам про ті зви-чаї і традиції, де їм призначалася головна роль. А ми сьогодні спробуємо намалювати рушнички. Кожен із вас придумає власний узор. І ці невеличкі твори стануть окра-сою ваших осель.

Діти сідають за столи малювати.

Перша дитина. Ось такий рушник висить завжди в кімнаті на видному місці. Витканий чи вишитий, він при-значався для гостей. Господиня на знак поваги до гос-тя подавала йому рушник на плече. І називався він плечовий.

Діти розігрують сценку: До світлиці заходить гість (хлопчик) і звертається до господині (дівчинки).

Гість. Доброго дня, господине! Доброго здоров'я на день, на місяць, на рік і на весь ваш вік!

Господиня. І ви будьте здорові на доброму слові. Проходьте, гостю дорогий. (Подає рушник на плече і приспі-вує (додаток):

Вода в відеречку — гостечку, вмийся,

Рушник на кілочку — гостечку, втрися.

Друга дитина. А цей рушник — утирач, утиральник, кілковий. Він висить біля мисника і слугує для витиран-ня посуду (показує рушник). На ньому — різноколірні сму-жечки. Червона — побажання сонця і тепла; коричне-ва— щаслива дорога; зелена — зустріч із добрими людьми; синя та жовта — символи здоров'я та успіху.

Третя дитина. В Україні існував звичай: навесні, коли зазеленіли хліба, люди виходили в поле, несучи на ру-ках рушники з хлібом-сіллю, щоб був гарний врожай (показує рушник). Називали цей рушник обрядовим.

Четверта дитина. А цей рушник — стирок. Без ньо-го не обходиться жодний чисто вимитий посуд (показує рушник).

П'ята дитина. Ось такі рушники вішають над вікна-ми, дверима (показує рушник). Їх називали оберегами, бо люди вірили, що еони оберігатимуть хату від лиха.

Шоста дитина. Цей рушник прикрашає ікони у крас-ному куті у хаті, щоб у ній було красиво й затишно. А називають його покутник, або божничок. У святкові дні, коли вся сім'я збирається разом, на покутник кладуть хліб і сіль (показує рушник).

Ведуча. Вечорами