ХЛІБ - святість рідної землі

Мета. Систематизувати і закріпити знання дітей про вирощування та використання хліба, активізуючи словник дітей прислів'ями, приказками та народними прикметами. Формувати конкретні уявлення та знання про працю лю-дей, що причетні до послідовної появи хліба на шляху: зер-но — рослина — зерно — борошно — хліб; про народні зви-чаї, пов'язані з ним.

Виховувати патріотичні почуття до рідної землі, своєї родини, бережливе ставлення до хліба.

Господиня.

Добрий день, любі гості!

Щиро вітаю вас у нашій господині.

Ось вже скоро до моєї хати

Завітають парубки та дівчата.

Під музику заходять дівчата в українському вбранні. Зу-пиняються півколом. Чути три удари в бубон.

Дівчата. Ой, та це ж наші хлопці ідуть!

Вхід хлопців. Дівчата в цей час пританцьовують на місці.

Хлопці. Здорові були, дівчата!

Дівчата. Здорові були, козаченьки!

Звучить пісня «Ми козацького роду».

Дітвора ми українська,

Хлопці та дівчата.

Хоч слабкі ще у нас руки,

Та душа завзята.

Приспів:

Раз, два, хлопці ми.

Три, чотири ми дівчата.

Будем козаки,

А поки що козачата.

Бо козацького ми роду,

Славних предків діти.

І в садочку всі вчимося

Рідний край любити.

Приспів.

Ми малі, та всі ми друзі,

Ми одна родина.

А найбільша наша мати.

Рідна Україна.

Діти поспішають на свої місця за столами, де вже си-дять їх рідні.

Господиня. Любі мої діти! Коли я була в такому віці, як ви зараз, то жила в одному привітному та гарному селі, яких так багато є у нас в Україні.

Звучить фонограма.

«І хлібом, і цвітом, і прадідом-дідом

Гріє душу село, моє рідне село».

Господиня. Що я взяла з дитинства? Що мені найбільше запам'яталося? (Авторський вірш).

Дух бабусиної каші,

Запах хліба у дворі.

Приїздять ось гості наші,

Вже й вечеря на столі.

Теплі спогади душі

Сняться й досі в сні мені.

Гомін нашої родини.

Тішив серце ще дитини.

Ведуча. Гість у дім — щастя в нім.

Вихід з хлібом.

Господиня з двома дівчатами, проходячи вперед та кланяючись, підходять ближче до присутніх.

Господиня. Гостей дорогих стрічаєм

Круглим, пишним короваєм.

З рушником берем таріль,

Коровай кладем і сіль.

Шанобливо хліб підносим

і вклонившись, щиро просим:

Любий гостю наш, приймай

Хліб гостинний — коровай.

Коментар ведучої.

Дорогих гостей у нас в Україні завжди зустрічають хлібом-сіллю.

Хліб — то достаток. Із давніх-давен у кожній родині хліб був у великій пошані.

Поруч з хлібом завжди ставили сіль. Бо без солі народ теж не уявляв собі життя.

Колись чумаки їздили по неї дуже далеко — аж у Крим. Тому сіль і хліб, що діставалися людям важкою працею, вважалися дорогим набутком і завжди цінувалися.

Шанобливе ставлення підкреслюється в прислів'ях.

Говорять діти.

1. Хліб — всьому голова. .

2. Без хліба суха бесіда.

3. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

4. Без солі, без хліба немає обіду.

5. Без солі не смачно, без хліба не ситне.

6. Де хліб і вода, там немає голоду.

Господиня. Ох, і смачна ж вода із нашого колодязя!

Ведуча. Дівчата, то пішли до криниці.

Пісня і танок: «Ой, піду я до криниці».

Ой, піду я до криниці,

Наберу я там водиці.

Ой-лю, ой-люлі,

Наберу я там водиці.

Наберу я там відерко,

Наберу я там відерко.

Ой-лю, ой-люлі,

Наберу я там відерко.

Ой,-холодная водиця,

Бо глибокая криниця.

Ой-лю, ой-люлі,

Бо глибокая криниця.

Господиня. Ми, селянські діти, добре знали ціну хлібові, бо життя хлібороба — його достатки й добробут залежали від урожаю.

Вщедрялася нива — в родині була злагода й дзвеніла пісня, а випадав «чорний рік» — сім'ю обсідали злидні. Від того й увійшло в повсякденний обіг: як вродиться жито, то будемо жити.

Ведуча. А народні прикмети допомагають це передба-чити. Діти називають прикмети.

Осінь дощова — на врожай.

2. Зима з снігами — літо з хлібами.

3. Зима без снігу — не бути хлібу.

4. Як у травні дощ надворі, то восени хліба повні комори.

5. Грім гримить — хліб добре родить.

Господиня. Будь-яке свято не обходиться без паляниці.

Народжувалася дитина — йшли з хлібом, виряджали сина в далеку дорогу — і мати ув'язувала в рушник житній окраєць, справляли весілля чи будували хату — неодмінно приходили з книшем-хлібиною.

Ведуча. Отже, хліб — це мірило життя.

Дорослі просять слова.

1. «...шматок добре випеченого хліба містить в собі од-не з величезних відкриттів людського розуму».

(К.О. Гімірязєв)

2. «Хлібина — осколок сонця на моїй землі».

(Едуардас Межелайтіс)

Ведуча. А що ж наші діти знають про хліб?

Проводиться вікторина. (Відповідають тільки діти).

1. Які злакові рослини вирощують для виготовлення хліба? (Пшениця, жито, ячмінь, овес).

2. Чим відрізняються ярі від озимих посівів?

3. Які ви знаєте назви хліба?

4. Скільки коштує буханець хліба сьогодні?

5. Який хліб корисніший: свіжий чи черствий? Чому?

6. Як можна довше зберегти хліб свіжим?

7. Як потрібно відноситися до хліба?

8. Які харчові вироби можна приготувати із хлібного борошна? (Вермишель, макарони, вафлі, печиво, тістечка, бублики і т. д.)

Господиня. А хто з вас відмовиться від домашніх варе-ників чи пиріжків, галушок чи пампушок? Це все — хліб, вирощений на нашій рідній українській землі, під нашим теплим сонцем і политий запашними степовими росами та людським потом. Він дає нам силу і наснагу робить дужими і стійкими в усіх труднощах. Тож всім смачного!

Масове частування домашніми національними стравами. Діти виконують українську народну пісню: «Із сиром пи-роги».

Ведуча. Нумо, дітлахи!

Досить пригощатись,

Час прийшов погратись.

Проводиться гра «Пиріжок» або «Хлібчик».

Всі діти, крім одного, стають ключем, поклавши руки од-не одному на плечі. Передній зветься Пекарем, всі за ним — Піч, а останній — Пиріжок. Покупець питає у пекаря: «Де мій пиріжок?»

«Он за піччю лежить», — відповідає Пекар. «Він біжить!» — кричить Пиріжок, відривається від гур-ту й Пекаря, намагається стати спереду (то сам стає Пе-карем),