емпіричні (анкетування, спостереження, усне опитування, аналіз результатів діяльності, методи статистичної обробки даних) з метою визначення розвитку і сформованості особистісних якостей в соціалізуючому процесі загальноосвітнього навчального закладу;

прогностичні (моделювання, метод незалежних експертних оцінок) з метою впровадження й апробації розроблених методичних рекомендацій для педагогічного забезпечення діяльності педагогів та батьків навчальних закладів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась у с.м.т Немирові Львівської області на базі дитячого садка-школи №1.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження: обґрунтовано зміст педагогічних умов соціалізації обдарованих дітей 6-7річного віку; визначено мету, завдання, принципи навчально-виховної роботи з обдарованими учнями ; конкретизовано зміст поняття „обдарованість” як індивідуального, когнітивного, особистісного і мотиваційного потенціалу та прояву творчих здібностей особистості.

Практичне значення полягає у розробці та впровадженні змісту роботи соціалізації обдарованих учнів у навчально-виховному середовищі загальноосвітнього навчального закладу «Дитячийсадок-школа», системи методичних семінарів для педагогів. Запропоновані матеріали можуть бути використані у практиці роботи загальноосвітніх навчальних закладів іншого типу.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення, висновки й результати дослідження обговорюються на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів і молодих учених Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника (2008р). Педагогічного інституту.

Структура магістерської роботи складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (63 найменувань) .

Розділ 1

Теоретико-методологічні підходи до обгрунту- вання актуальних проблем виховання обдарова- них дітей дошкільного віку.

1.1 Психолого-педагогічні виміри феномену «дитинство».

Проблема соціалізації та виховання, як одна із найважливіших серед інших, була і є предметом уваги протягом усієї історії людства взагалі і вчених різних галузей з незапам’ятних часів, хоч, можливо, роль і значення її протягом віків не усвідомлювали належним чином.

Дитячий вік – це час, коли відбувається процес становлення особистості, навчання, засвоєння цінностей, норм та настанов, зразків поведінки, прийнятих у певному суспільстві. Це вік, коли процес соціалізації набуває надзвичайно важливого значення як для подальшого життя кожної людини, так і всього суспільства.

Результати проведених сучасними зарубіжними та вітчизняними психологами досліджень та досвід психологічної практики [1, 7, 11, 14, 28, 35, 44] свідчать про те, що особистість, яка визначається як соціально та індивідуально зумовлена цілісна система психічних якостей, в дійсності характеризується більш значною мірою як суперечливе психічне новоутворення, яке складається і розвивається як під впливом довкілля, так і завдяки внутрішнім процесам.

З одного боку, особистість формується внаслідок складних процесів соціалізації і соціального розвитку суспільства, пов’язаного з невпинними економічними перетвореннями суспільства, та індивідуалізації, тобто процесу неперервного біологічного розвитку в конкретних соціальних умовах, тобто за антропологічним типом. Цей тип розвитку заслуговує окремого розгляду, оскільки існує й інший, протилежний тип формування, можна його умовно назвати анімалістичним, пов’язаним з випадками перебування та деформованого розвитку дітей у тваринних зграях. Між цими двома типами психічного становлення індивіда розташовані проміжні його різновиди – залежно від специфіки та якості конкретної соціальної ситуації розвитку людини.

З іншого боку, як зазначають науковці (І.Бех, Л.Виготський, В.Іванов, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, В.Семиченко та ін.), особистість формується за умов послідовного, за соціальною і віковою логікою побудованого засвоєння й реалізації певної сукупності суто людських зовнішніх і внутрішніх, фізичних і психічних, побутових і професійних видів діяльності. На кожному з вікових етапів на перший план почергово виступають так звані провідні види діяльності (В.Бочарова, Н.Заверико, В.Кисільова, О.Набока та ін.), що й посідають відповідні щабелі ієрархії наявних видів людської активності і ведуть за собою псих-хічний розвиток особистості. Серед них, насамперед, спілкування між новона-родженою дитиною та найближчими дорослими, гра немовлят і дошкільнят, навчання школярів, міжособистісне спілкування і самовиховання підлітків, особистісне й професійне самовизначення та підготовка молоді, продуктивна праця і створення сім’ї молодою людиною, життєтворчість, передача прижиттєвого та професійного досвіду старших молоді та дітям.

Аналіз різних наукових підходів свідчить, що проблема обдарованих дітей достатньо актуальна, проте відчувається дефіцит певних досліджень, які б розкривали цілісні характеристики процесу формування особистості обдарованих дітей.

Суттєвий внесок у розробку проблеми, що досліджується, зроблено соціологами, психологами і педагогами. Їх роботи (В.Алфімова, С.Гончаренка, О.Кульчицької, Ю.Мальованого, Л.Преждо, Б.Чижевського та ін.) розкривають можливості успішного навчання та ефективного формування творчої особистості учня в умовах навчального закладу типу «Дитячий садок-школа».

Однією із основних проблем дослідження відомої української вченої О.Кульчицької, яка займається питаннями стану і змісту обдарованості, є пошук талановитих і здібних дітей. Цей процес триває увесь час і здійснюється з огляду визначення основних їх критеріїв і перспектив досягнення певних результатів [34-35].

У період інтенсивного розвитку педагогічної науки все частіше ми можемо почути, що прогресивний розвиток цивілізації в духовній, технічній, мистецькій та інших видах діяльності залежить від здібностей, обдарованості та освіченості людей. Вони, з їх творчим, оригінальним і принципово новим підходом до навколишнього середовища, змінюють і технології, і форми праці, створюють нові стилі управління, нові технічні засоби, твори мистецтва і літератури та доходять до відкриття Істини. Тому, наприклад, не випадково уряд США визначив як державне завдання: розробити Програму розвитку обдарованих дітей на новому етапі розвитку суспільства. На жаль, у нашій країні педагогіка і вчителі протягом багатьох десятиліть орієнтуються на середнього учня, незважаючи на те, що уже в 2001 році Указом Президента України від 8 лютого №78/2001 була затверджена Програма роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки.

Розвиток досліджень і практика навчання обдарованих і талановитих дітей у зарубіжній і вітчизняній науці відповідають, як правило, змінам соціальних потреб суспільства і динаміці розвитку науки взагалі. Дослідження охоплюють всю систему