робота у навчальному закладі « Дитячий садок-школа» підтверджує, що наука не може існувати у відриві від навколишнього соціального середовища, тому що підготовка національної еліти відбувається, значною мірою і насамперед, для вітчизняної науки;

практично всі випускники навчились думати, вирішувати нестандартні задачі, володіти іноземною мовою;

належна підготовка випускників до навчання у середній та старшій школі.

Слід зазначити, що будь-яка розробка особистісно орієнтованої системи освіти неможлива без вільного володіння викладача предметом і методологічними принципами кожної теми.

При цьому слід пам’ятати, що об’єктивно у кожного вчителя є улюблені теми, і, як нам показує досвід, зрозуміло, що улюблені теми ті, котрі вчитель глибоко і тонко розуміє сам. При вивченні “улюбленої” теми мова вчителя набуває яскравості, образності, діалог ведеться у вільній формі, з гумором, безліччю цікавих прикладів.

Багатогранний підхід до проблеми соціалізації обдарованих дітей змушує нас розглянути питання про те, що заважає такій дитині природно перейти від звичайної практики навчання до шкільного навчання, а це змушує шукати відповіді і батьків, і педагогів. Можна відповісти на це питання на прикладі викладання математики.

Навчаючи азів математики, учитель не може з відомих причин, повторити весь шлях побудови системи математичних знань. Він змушений давати знання у вигляді готових рецептів. Найбільша складність, на нашу думку, полягає в тому, щоб органічно, разом зі знаннями очевидними включати в систему знань дитини абстрактні математичні моделі. Зрозуміло, що такі очевидні для нас речі, як відповідь на питання: “Що легше: кілограм пуху чи кілограм заліза?”, для дитини є дуже складним. Будь-які пояснення вчителя сумнівів дитини не розвіють і, таким чином, мета не буде досягнута.

Безперечно, кожне математичне поняття відповідає етапу розвитку математики як науки, тому для навчання дуже важливою є послідовність засвоєння науки дитиною.

Таким чином, етапи навчання математики повинні відповідати послідовності формування математичного знання у суспільстві. Це дозволяє нам стверджувати, що формування системи знань проходить від простого до складного: не можна вводити складні поняття до того часу,поки дитина не навчиться легко орієнтуватися у простих (числах, арифметичних операціях, тощо).

Так, у нашому дослідженні ми підійшли до головного: для проектування процесу навчання найбільше значення мають три аспекти: особистісний, процесуально-психологічний і педагогічний.

Чимале значення має той факт, що вчитель спонукає учнів до активної роботи у процесі організації засвоєння системи знань, побудови абстрактних конструкцій, які, крім самої дитини, ніхто не може побудувати.

Особистісний аспект: у навчанні два суб’єкти, навчання – спільна діяльність, кожна сторона якої робить свій внесок: той, кого навчають (учень), здобуває нові знання, а вчитель (той, хто вчить) допомагає йому в цьому, управляє його діяльністю і контролює її.

Кожен учитель вважає, що повідомлене ним на уроці є істина, і що вона покладена в нерухому систему попередніх істин, навіть якщо вчителі і вводять в урок елементи створення проблемної ситуації, але вони дуже часто самі поспішають вирішити ці проблеми, що не дає можливості вирішити нагальну проблему освіти: сполучення різнорівневої індивідуально-групової роботи з колективно-фронтальною, а значить - і вирішення актуальної проблеми соціальної адаптації дитини .

Виходячи з вищезазначеного, можна говорити, що у процесі навчально-виховної діяльності в умовах навчального закладу «Дитячий садок-школа» успішно реалізуються такі завдання кожного із суб’єктів навчального процесу:

1.Учні:

розвиваються комунікативні здібності учнів у процесі спілкування з викладачами та учнями з використанням віддаленого зв’язку;

здійснюється самореалізація психолого-педагогічної допомоги та створюються відповідні можливості;

2.Педагоги:

надається можливість використовувати сучасні засоби інформації в навчально-виховному процесі;

створюються умови для оперативного обміну інформацією;

здійснюються якісний, оперативний, поточний та тематичний види контролю на основі вибіркової бази завдань;

забезпечуються організаційна й змістова оперативність при проведенні турнірів, марафонів тощо;

створюються умови для здійснення індивідуалізації і дифе-ренціації в навчанні з обдарованими учнями.

Вивчення природи соціалізації обдарованих дітей в сучасних умовах вимагає негайного врахування різкого зростання інформаційних потоків. Обсяг людських знань подвоюється кожні 10 років, потужність комп’ютерів – кожні 18 місяців. За другу половину ХХ століття людство дізналося про світ більше, ніж за увесь час свого попереднього існування.

Немає сумніву в тому, важливе завдання розкрити істинну роль процесу комп’ютеризації освіти, виявлення справжнього місця і значення комп’ютера і не лише як технічного засобу, а як необхідної умови формування творчого мислення і підвищення рівня загального розвитку [14, 17].

Використання комп’ютерної техніки в навчанні є необхідною умовою розвитку особистості, при цьому, комп’ютер виступає і як об’єкт вивчення, і як засіб навчання з формування творчих умінь використання навчальних програм, інформаційної системи Інтернет тощо.

Огляд педагогічних джерел з даної проблеми ( В.Кисільова, І.Лернер, Ю.Мальований, Л.Новікова, П.Самовол, Н.Шумакова та ін.) дозволяє нам розглядати позитивні моменти, які мають місце в умовах комп’ютеризації навчального процесу, в який включаються обдаровані учні:

підвищується інтерес та загальна мотивація навчання, завдяки новим формам і причетності їх до пріоритетного напрямку науково-технічного прогресу;

реалізується ідея індивідуалізації навчання;

забезпечується об’єктивність контролювання; відбувається розширення інформаційного простору;

Таким чином, розробка особистісно орієнтованого підходу до навчання та виховання в умовах навчального закладу «Дитячий садок-школа» – це дуже складний теоретичний процес і практична проблема.

Висновки до розділу I

Вважаємо за доцільне акцентувати увагу на тому, що особливість освітньої інфраструктури полягає не лише в тому, щоб навчати учнів, а й у тому, щоб створити умови, які б сприяли розвитку ініціативності, творчості обдарованих дітей, їх самоствердженню і самореалізації, що веде в кінцевому результаті до їх соціалізації.

Вивчення філософського, психологічного аспектів соціалізації дозволило нам визначитись у розумінні суті соціалізації в педагогічному аспекті. Це діяльнісно-перетворюючий процес,