На основі теоретичного аналізу різних наукових праць (В.Бочарова, А.Волович, В.Іванов, А.Капська, М.Лукашевич, В.Москаленко, А.Мудрик, Р.Пріма, та ін.) нами визначено основні поняття та представлено характеристику власного підходу до проблеми пошуку педагогічних умов соціалізації обдарованих учнів у навчально-виховному середовищі навчального закладу.

Визначаючи поняття соціалізації обдарованих дітей як процесу їх пристосування до довкілля з метою забезпечення особистого соціального захисту та досягнення бажаного успіху в різних сферах життєдіяльності, звертається увага на те, що цей процес відбувається не так, як у переважної більшості пересічних учнів, котрі володіють певними штампами поведінки, готові користуватись зразками, що пропонуються батьками, старшими за віком людьми чи вчителями. Обдаровані діти, як правило, схильні до прийняття оригінальних рішень, перебувають якнайчастіше у полоні своїх власних образів, розв’язують творчо і щоразу по-новому переважну більшість навчальних, інтелектуально-пізнавальних завдань, а також намагаються розв’язувати й побутові, соціальні питання власним шляхом. Їхня творчість у цих випадках натикається на канони, традиції, готові зразки, які важко буває подолати. І тоді вчитель змушений брати на себе відповідальність, щоб у навчально-виховному середовищі формувати в обдарованих учнів відповідний соціальний вибір.

Процес соціалізації обдарованого учня розглядається нами як взаємодія особи з навколишнім середовищем протягом життя. Виокремлено особливості процесу соціалізації обдарованих учнів у навчальному закладі: раннє залучення до практичної діяльності; своєрідний характер педагогічної взаємодії; надання учням права вибору найбільш значущих для них видів діяльності; стимулювання процесу їх самореалізації.

Особливості підготовки обдарованих учнів до адаптації в соціальному середовищі полягають у тому, щоб учителі та батьки були обізнані з можливостями таких дітей, їхніми запитами та потребами, рівнем адаптивних умінь і навичок. У розділі обґрунтовуються основні особливості обдарованих учнів.

Суть їх полягає в тому, що:

обдаровані діти дуже специфічні у своїй поведінці та в реагуванні на різні соціальні акти. Як правило, вони почувають себе незахищеними, вони особливо хворобливо реагують на зауваження учителів і ровесників; часто виявляють вибіркове ставлення до різних предметів, віддаючи перевагу одним предметам і нехтуючи іншими; проявляючи при цьому досить своєрідні риси особистісної поведінки й реакції на оточення;

обдаровані й талановиті діти, як правило, особистості неординарні, вони не можуть “втиснутись” у стандартну нішу, а це часто дратує учителів і однокласників. Талановиті, здібні учні нічого не сприймають на віру, вони потребують доказів, а коли їх обмаль чи вони відсутні, то пропонують власні рішення. Обдаровані учні гостро переживають “стан пошуку”, який триває майже перманентно. Постійне читання різних книг, проведення експери-ментів (іноді без дотримання необхідних заходів безпеки чи правил) породжують постійні й складні запитання, які вимагають умотивованих відповідей. Все це вимагає від вчителя морально-психологічної урівно-важеності, стриманості та уміння і готовності зрозуміти учня;

успіх у роботі з обдарованими дітьми потребує творчого вчителя, достатньо урівноваженого, з достатнім рівнем психологічної і педагогічної кваліфікації. Такий педагог повинен володіти не тільки змістом спеціальних навчальних програм, але й мати певний обсяг знань про природу дитячої обдарованості, структурні типи і особливості вияву обдарованостей, вміти спілкуватися з незвичайними дітьми, організовувати навчально-пізнавальну діяльність з урахуванням рівнів і сфер вияву обдарованості кожного учня, бачити в кожному з них творчу індивідуальність, запроваджувати у своїй професійній діяльності елементи нових технологій тощо. При цьому необхідність ефективного забезпечення дійової системи підготовки майбутніх вчителів до роботи з обдарованими дітьми вимагає визначення рівнів готовності студентів до такого роду діяльності на основі розробки відповідних критеріїв їх оцінювання.

Звичайно виявлені особливості соціалізації обдарованих учнів та необхідність педагогічних можливостей не можуть проявитись і утвердитись самі по собі. Це може відбуватись лише за наявності певних умов і відповідного педагогічного управління.

Наше завдання полягає в тому, щоб розкрити ці умови, які позитивно і ефективно впливають на соціалізацію обдарованих учнів у навчальних закладах типу «Дитячий садок-школа».

Розділ II

Особливості соціалізації дітей старшого дошкі-льного – молодшого шкільного віку в умовах освітнього комплексу «Дитячий садок-школа».

Аналіз сучасної теорії і практики соціалізації обдарованих учнів, теоретичних положень про зміст обдарованості та прикладних розробок щодо проблеми обдарованості свідчить про те, що умови традиційної системи освіти не є ефективними при вирішенні проблеми соціалізації обдарованих учнів.

Сьогодення вимагає від освітян пошуку обдарованої молоді, талановитих дітей, здатних не лише успішно навчатись, але й після закінчення загальноосвітнього середнього навчального закладу знайти своє місце в житті, домогтись високих професійних і соціальних успіхів, поповнити еліту нації. Розроблення педагогічних умов щодо соціалізації обдарованих учнів якраз і сприяє розв’язанню завдань, які ми об’єднали у три блоки:

Забезпечити високий рівень навчального процесу за новітніми технологіями, сутність яких полягає: а) у відбір інформації; б) поєднання різних форм навчання; в) особистісно зорієнтоване навчання та виховання.

Розробити систему навчально-виховних вимог усіх учителів адміністрації закладу й батьків щодо обов’язкового визначення соціального спрямування різної інформації.

Організувати систему науково-методичної роботи навчального закладу, яка охоплює весь колектив своєю емоційно-гуманістичною спрямованістю, опорою на ідеї успішного навчання й освіти з визначення сфери застосування набутих знань.

Мова йде про створення умов для повноцінної багатогранної життєдіяльності в умовах навчального закладу, де педагогічний процес здійснюється на основі більш глибокої індивідуальної соціалізації, хоча при цьому слід говорити про диференційовано-інтегрований характер організації всього навчально-виховного процесу.

2.1 Соціалізація як процес на тлі дитячої субкультури.

Практика доводить, що соціалізація особистості можлива лише за