діагностувати обдарованість, щоб вчасно надавати їм державну й громадську підтримку.
Проаналізувавши праці зарубіжних науковців, ми виявили, що автори скаржаться на обмежену кількість спеціальних програм для обдарованих дітей молодшого віку і на відсутність педагогів за вказаними програмами. Для нас корисною є схема показників обдарованості дітей, запропонована М.Карне [28]. До неї віднесено:
Високий рівень інтелектуальної сфери: швидкість і гострота мислення, виключно хороша пам’ять, допитливість, бажання і легкість навчання, вміння чітко висловлювати свої думки, уміння застосовувати свої знання на практиці, володіння інформацією, про яку його однолітки й не чули.
Сфера академічних досягнень: читання, високий словниковий запас і складні синтаксичні конструкції, уміє утримувати увагу тривалий час на одному з предметів зацікавленості, обдарована дитина уважна до природних явищ.
Творчість (креативність): допитливість й готовність до того, щоб улюбленою справою займатись протягом тривалого часу, демонструючи високий рівень продуктивності й готовності до досягнення реального результату.
Спілкування і лідерство: при спілкуванні з однолітками проявляє лідерські нахили, а з дорослими – готовність до співпраці.
Сфера художньої діяльності: високий інтерес до візуальної інформації, запам’ятовує з подробицями, сам намагається малювати, займатись аплікаціями, конструкторською діяльністю, заняттями музикою, вокалом, одержує від цієї діяльності задоволення, проявляє випереджаючий свій вік рівень виконання й оцінки.
Сфера руху. Рухливість взагалі є характерною для здорової дитини. Щодо талановитої дитини, то її характеризують: проявлення найбільшого інтересу до тонкої і точної моторики, володіння хорошою моторно-зоровою координацією, любов до руху (бігати, лазити, стрибати тощо). Володіння широким діапазоном рухливості (від повільного – до швидкого й дуже швидкого), добре володіння тілом при маневруванні та володіння виключною силою [28].
Соціально-педагогічні дослідження в Україні з питань навчально виховної діяльності з обдарованими дітьми розпочалися в останнє десятиліття. Така увага пояснюється трьома факторами:
посилене вивчення цих питань у розвинутих країнах, проведення міжнародних симпозіумів, до яких залучаються і наші співвітчизники;
погіршення соціальної безпеки, розшарування населення на групи багатих і знедолених; збільшення бідних сімей створює складні умови для розвитку дітей взагалі, особливо обдарованих;
високий рівень емоційності та надзвичайна чутливість до соціальних проблем спонукає дослідників до пошуку більш ефективних технологій навчання обдарованих дітей.
Це спонукало нас розкрити основні передумови становлення теоретичних засад і соціальних умов щодо соціалізації особистості у обставинах, що швидко змінюються у сучасній державі.
Незважаючи на те, що з обдарованими дітьми стикаються найчастіше вчителі та батьки, ці питання є певною проблемою і для всього суспільства, бо такі діти мають значні ускладнення з адаптацією. Таких людей називають дезадаптованими.
В той же час ефективність освіти оцінюється суспільством з погляду багатьох параметрів, основними можливо вважати такі: рівень освіти, рівень загальної вихованості, готовність до адаптації в соціальному довкіллі та здібність далі продовжувати поліпшення стану матеріального добробуту та морально-духовного розвитку.
Однією із найважливіших умов реалізації згаданих вимог може бути створення єдиного комплексу, типу: дитячий садок-школа диктоване прагненням ліквідувати добре відомий розрив між рівнем підготовки учнів у школі і тим вимогами, що їх висувають надалі.
Дуже важливо враховувати те, що соціалізація обдарованих учнів, діючи постійно і неперервно, відбувається лише за умов наявності соціального простору і часу, які є мірою зрілості суспільства, його цілісності, реалізації історичного досвіду. При цьому ступінь соціалізації обумовлюється ступенем цілісності суспільства, цілісністю соціально-педагогічних процесів, соціальним рівнем суспільства.
Таким чином, можна стверджувати, що саме теорія соціалізації обдарованих дітей охоплює всі основні соціальні процеси і засоби в них, які впливають на формування особистості учнів в умовах загальноосвітнього простору, становлення і самореалізації дітей. А соціалізація обдарованих дітей і молоді розглядається як особливий і значущий вид взаємодії молодої людини та навколишнього соціуму і середовища, що забезпечує її самозбереження і розвиток.
1.2 Соціалізація в системі чинників підготовки дитини до життя в світі дорослих.
Як ми вже зазначали, соціалізація відбувається не лише під впливом суспільства, громади чи засобів масової комунікації, але й під впливом мікросоціуму, в якому відбувається спілкування з людьми, що знаходяться поруч.
У зв’язку з кардинальними перетвореннями у суспільному житті України і діяльності людини в нових умовах та у зв’язку з необхідністю гуманізації і демократизації нашого суспільства, відродження громадянської культури сьогодні досить виразно визначилась соціально-педагогічна значущість соціалізації молодого покоління, зокрема, обдарованих учнів загальноосвітніх навчальних закладів.
Виявлено, що розумові здібності – це здатність ефективно виконувати інтелектуальну роботу, яка потребує тривалої пізнавальної напруги. З точки зору психологів, зокрема Б.Ананньєва, Н.Богомолової, А.Ковальова, О.Кульчицької, А.Лосєвої та ін., це виражається у тривалій інтенсивній увазі до об’єктів спостереження, запам’ятовування, аналізу і синтезу, узагальнення тощо.
Аналіз педагогічної літератури (В.Бочарова, Ю.Гільбух, В.Гуров, В.Євдокімов, Н.Куліш та ін.) дозволив засвідчити, що розвиток творчих здібностей в контексті організації розумової діяльності означає виконання різних видів праці з дотриманням умов, що можуть забезпечити максимальну її продуктивність при найменшій витраті енергії.
У педагогічній літературі (В.Бочарова, Ю.Гільбух, В.Гуров, В.Євдокімов, Н.Куліш та ін.) розвиток здібностей в контексті організації розумової діяльності означає виконання різних видів праці з дотриманням умов, що можуть забезпечити максимальну її продуктивність при найменшій витраті енергії. Такі умови формувались і формуються у багатовіковому досвіді людства та узагальнювались у спеціальних дослідженнях, що здійснювались представниками багатьох наук, але насамперед, педагогами, психологами, гігієністами
Розглядаючи проблему соціалізації обдарованих учнів, слід звернути увагу на існування у наукових дослідженнях чотирьох основних якостей, що характеризують рівень тренованості мозку: розумова сила, розумова гнучкість, розумова витривалість, розумова координація.
Розумова сила полягає в тому, щоб у будь-який час зосередитися настільки глибоко і на такий термін, наскільки це потрібно для розв’язання певного завдання і в