було відомо, прийнято. Щодо геніальності, то вона вказує на здатність людини створювати щось принципово нове, рухатись справді новими шляхами, а не тільки досягати високих вершин на вже відомих шляхах.
Високий рівень обдарованості, що є характерним для генія, як правило, пов’язаний з незвичайністю прийнятих рішень в різних чи навіть у всіх відомих сферах життєдіяльності. Геніям досить часто притаманний властивий універсалізм. Це було характерно, наприклад, для Аристотеля, Леонардо да Вінчі, Р.Декарта, Г.Лейбніца, М.Ломоносова та деяких інших.
На основі вищезазначеного можна зробити висновок, що ідея розвитку і виховання в процесі навчання є продуктивною в усіх відношеннях, а окреслення в цьому процесі обдарованих особистостей в окремий напрямок може здійснюватись на рівні розв’язання проблеми з врахуванням різних видів показників здібностей у відповідних галузях науки, літератури, мистецтва.
Досить вагомим чинником розвитку обдарованих дітей є вирішення проблеми щодо опанування ними мовою: рідною, державною, іноземною (хоч
би однією із мов міжнародного спілкування). Мовна підготовка обдарованих учнів допомагає їм самовизначитись, прийняти адекватне рішення, сформулювати власні вимоги до своєї поведінки, яка буде оптимальною в заданих умовах й допоможе встановити контакт з людським оточенням та впливати на ставлення до себе, вносячи корективи щоразу у відносини, які можуть псуватись у зв’язку з різними непорозуміннями.
Стосовно проблеми мови й мовлення, розвитку мовленнєвої культури учнів, то вона, на нашу думку, є провідною у вирішенні питань гармонії і дисгармонії особистості і Всесвіту.
Якщо дотримуватись логіки постулату “спочатку було слово”, то стає очевидною всеосяжність значення мовної культури в усьому процесі виховання не лише обдарованих і талановитих дітей, але й усіх учнів та дорослих.
У процесі нашого дослідження ми включили також у розроблену нами систему педагогічних умов, що впливають на виховання обдарованих дітей, і питання їхньої мовленнєвої підготовки. Безумовно, що вона не замикається лише на дітях нестандартних, а є загальнопедагогічною. Але в нашому дослідженні ми її виокремлюємо з метою визначення більш конкретного місця, значення і можливостей позитивного розв’язування означеної проблеми. Основні компоненти розробленої нами системи такі:
Формування особистості школяра як носія багатої інформації психолого-педагогічного й морально-естетичного спрямування.
Суть цієї умови полягає в тому, що як обдаровані, так і звичайні діти є надзвичайно вразливими. І тут “педагогіка добра” І.Зязюна [23] з його принципами “гармонії”, “комплексності”, “просторово-часової” орієнтації (знання про незаперечну єдність минулого, сучасного й майбутнього) є надзвичайно корисною.
Процес прогнозування „обдарованості” в системі всієї навчально-виховної діяльності має здійснюватись не лише з огляду на необхідність розв’язання повсякденних шкільних завдань, але й з позиції необхідності підготовки обдарованих дітей до адекватного вибору власної поведінки й майбутньої професії.
Здійснення цілеспрямованої орієнтації обдарованих дітей на необхідність засвоєння системи знань і умінь загальноприйнятого “етикету” життя. До нього ми відносимо орієнтацію особистості учня на пошук позитивного у навколишній дійсності та прийняття його як реального факту, з яким необхідно узгоджувати і свою поведінку. Навмисна опора учнів на позитивне, оптимізм викликають потребу у розвитку відповідної лексики, відбору фразеологічних зворотів, конкретних видів діяльності.
Широка поінформованість обдарованих дітей про найширші зв’язки і взаємозалежності між кожною особистістю із соціальним оточенням і природним довкіллям.
Аналіз результатів наукових пошуків (В.Алфімов, О.Бобир, А.Дусавицький, О.Музика та ін.) дозволяє нам висловити думку про те, що до переліку основних понять, які допомагають розкрити сутність обдарованості особи, ми можемо віднести категорію розвитку особистості.
Це дозволяє стверджувати, що розвиток особистості учня – це і процес, і результат, і умова його соціологізації. Як процес взаємодії природних (генетичних) задатків, соціального й усього іншого навколишнього середовища, процес виховання у широкому розумінні слова, розвиток особистості школяра є постійним, але і таким, що щоразу переживає зміни.
Зміни, що відбуваються, проявляються у всьому сутньому: внутрішньому світі учня, в поведінці, у виборі рішень, позиції, формуванні мотивів і характеру поведінки, зовнішньому вигляді.
Нам імпонує сформульоване свого часу твердження В.Сухомлинського про те, щоб не перетворити дитину в схованку знань, комору істини, правил і формул, треба вчити її думати.
Учитися і здобувати знання – одна з одвічних людських потреб, що спонукає до невтомного пошуку, злету думки й напруженої праці, виводить цивілізацію на нові рубежі суспільного та інноваційного розвитку [58]. Саме на основі єдності цих складових, на нашу думку, відбувається формування обдарованого учня, що дає змогу перетворювати світ відповідно до ідеальних уявлень бажаного.
Згідно з Законом України “Про освіту”, метою освіти визначено всебічний розвиток людини як особистості, яка є найвищою цінністю суспільства [65]. Модернізація та реформування сучасної освіти в Україні вимагають від освітян реформування стандартних критеріїв оцінки навчальних досягнень учнів. Основне призначення стандартів - відбір знань, що допомагають соціалізації учнів. Враховуючи це, було створено Державні стандарти базової повної середньої освіти, які побудовано на засадах науковості та системності знань, їх практичної спрямованості, цінності для соціального становлення особистості, гуманізації та демократизації шкільної освіти [53]
Досліджуючи проблему обдарованої особистості, вітчизняні та зарубіжні науковці (А.Бєлкін, І.Бех, Ю.Гільбух, М.Гнатко, М.Карне, Л.Шавініна та ін.) чимало уваги приділяють питанню розробки комплексу знань, умінь і навичок, за допомогою яких повинен здійснюватись процес навчання і виховання у закладах освіти і поза ними, ролі засобів інформації у становленні особистості. У зв’язку з цим, ми можемо ототожнити поняття „цивілізаційної компетентності” і „професійної компетентності”, які є необхідними у роботі з обдарованими дітьми.
Поняття обдарованої особистості розглянуто в дослідженні з позиції оцінки її якостей відповідно до вимог суспільства, в якому вона живе і до участі в житті, до