Як уже зазначалося у §1.1. та §1.2., обдаровані учні, якщо їх спеціально й цілеспрямовано не готувати до адаптації у конкретних соціальних умовах, бувають безпорад-ними, переживають стреси, розчарування, які ведуть навіть до фатальних результатів. Такі висновки змушують шукати відповідні умови для попередження й усунення будь-яких негативних явищ.

Ми вважаємо, що соціалізацію в умовах загальноосвітнього закладу можна розглядати як процес створення оптимальних умов, і, за визначенням видатного педагога Я.Каменського [32], можемо висувати певний перелік вимог до самої школи :

Освіту мусить здобувати все юнацтво, крім хіба що тих, кого Бог позбавив розуму.

Юнацтво має вчитись всьому тому, що здатне зробити людину мудрою, добропорядною, благочестивою.

Як підготовка до життя ця освіта мусить бути закінченою до настання зрілості.

Ця освіта має відбуватися дуже легко й м’яко, наче сама собою – без буття в суворості чи будь-якого примусу.

Юнацтво повинно здобувати освіту не ілюзорну, але істинну, не поверхневу, але серйозну, тобто, щоб розумна істота – людина – привчалася керуватись не чужим розумом, а своїм власним.

Ця освіта не повинна вимагати великих зусиль, а мусить бути досить легкою.

Таким чином, якщо подивитись на визначені мету та зміст освіти у XVII столітті, про що писав Я.Каменський, і сучасні її основи в розвинутих країнах світу і в нашій молодій державі, то вони дуже схожі.

Зокрема основною метою є надання освіти понад державний мінімум, здійснення практичної підготовки талановитої частини учнів.

Як ми вже зазначали, школа, так чи інакше, торкається інтересів кожного, багатьох професійних груп, різних співтовариств. Зрозуміло, що сучасна система освіти України виросла не на пустому місці, вона прийшла із системи освіти СРСР.

Метою освіти сьогодні є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, формування юних громадян, здатних до свідомого суспільного вибору. Освіта – це не просто надання предметних знань у школі, а формування “надпредметного” розуміння світу, що дозволяє бути успішними в житті [54].

Зважаючи на складові соціалізації як соціального явища (наявність, як мінімум, двох індивідів, суб’єктів – об’єктів соціалізації; дій, вчинків та методів, прийомів і засобів виховного впливу), можна говорити про утворення стійких соціальних відносин і у зв’язку з цим необхідно зазначити наступне:

Ефективність освіти оцінюється відповідно до загальної мети виховання, але, як оказав досвід 1991 року, завдання ідеологічного виховання, що було стрижнем радянського суспільства, а значить і радянської школи, було провалено. Мільйони людей продемонстрували відсутність переконаності в істинності багатьох догм.

У ХХ столітті спостерігався бурхливий розвиток багатьох вітчизняних наукових шкіл (математика, фізика, хімія, інженерна справа), що неминуче вплинуло на ефективність процесу підготовки кадрів. Близько 30% учнів у минулому дійсно були добре підготовлені з математики, фізики, хімії, але інші 70% мали (і мають) стійку байдужність до навчання і до школи.

Успіхи школи в розвитку здібностей учнів були в основному обумовлені зовнішніми факторами. У радянський період дуже багато вчених, викладачів вищих навчальних закладів приділяли велику увагу роботі з дітьми, бо це було, як ми зараз говоримо, престижно.

Життя кожної людини на рівні держави багато в чому визначалось, що сприяло необхідності виховання в школі, насамперед, сумлінних виконавців, входження яких у суспільство не вимагало від школи особливої уваги до питань соціальної адаптації учнів, особливо обдарованих.

Дослідники проблеми соціалізації (В.Бочарова, А.Волович, Н.Заверико, А.Капська, О.Кузьменко, Н.Лавриченко, А.Мудрик, Р.Пріма та ін.) довели, що цей процес може здійснюватись по-різному: стихійно, цілеспрямовано, відносно контрольовано і в результаті самозміни людини. Причому соціалізація як процес може прискорюватись чи призупинятись. Це залежить як від самого індивіда, так і від багатьох факторів, що впливають на нього. Звичайно, ці фактори розглядались багатьма вченими, зокрема А.Мудриком [46, с.24] була запропонована їх класифікація:

макрофактори (етнос, планета, світ, країна, держава);

мезафактори (етнос, регіон, місто, село, селище, телебачення, радіо тощо);

мікрофактори (сім’я, сусідство, групи ровесників, різні організації, мікросоціум).

Кінець ХХ-поч. ХХІ ст. і ті зміни, що відбулися в суспільстві, призвели до появи нових факторів соціалізації, наприклад, нового змісту засобів масової комунікації (ЗМК), нової субкультури; розширились функції макрофакторів.

Не применшуючи значення кожного із названих вище факторів, ми вважаємо за доречне підкреслити, що у процесі соціалізації одним із досить важливих факторів стають виховні, соціальні організації, в яких відбувається спрямована, контрольована соціалізація особистості. І якраз тут особливого значення набуває освітньо-виховне середовище загальноосвітнього навчального закладу.

Це дозволяє припустити, що процес контрольованої соціалізації здійснюється найбільш ефективно, перш за все, у спеціально створених освітньо-виховних умовах, які сприяють розвитку здібностей, знань, ціннісних орієнтацій людини.

Таким чином, ми розглядаємо проблему соціалізації обдарованих учнів, де дитина виступає об’єктом, суб’єктом та індивідом, як стихійної, відносно керованої і соціально контрольована соціалізації. При цьому вона відіграє специфічну, суттєву роль у розвитку обдарованої дитини, оскільки, будучи цілеспрямованим і організованим процесом, вона здатна, значною мірою впливати на зміст і результати розвитку особистості.

У цьому контексті доречно зазначити, що мета навчального закладу «Дитячий садок-школа» полягає у вихованні учнів на ідеалах гуманістичної культури, а основне завдання – це формування і розвиток особистості, розвиток в неї здатності вільно орієнтуватися в сучасному світі, приймати самостійні рішення, це, врешті-решт, виховання дійсних громадян нашої країни. Таким чином, процес соціалізації обдарованих учнів повинен бути зорієнтований, перш за все, на створення сприятливих можливостей для самовдосконалення, самореалізації, розвитку соціальної особистості, та на створення повноцінного, гуманного середовища, де здійснюється інтелектуальне і творче спілкування цих обдарованих дітей.

Виходячи із особливостей завдань нашого дослідження, практичного