Роботи, що містять приклади, рівняння, нерівності, вправи на об-числення значень виразів, оцінюють так: оцінку «12-10» ставлять, якщо правильно виконано всі завдання; оцінку «9-7»—якщо допущено одну —дві помилки; оцінку «6-4» ставлять, якщо допущено три—чотири помилки; оцінку «3-1»—якщо п'ять чи більше помилок.

Оцінюючи роботи, що містять вісім—десять прикладів (перевір-ка обчислювальних навичок), оцінку «12-10» ставлять, якщо всі завдання виконано без помилок, оцінку «9-7»,—коли одно—два завдання ви-конано з помилками, оцінку «6-4»—якщо правильно виконано понад половину завдань, оцінку «3-1» ставлять, якщо учень неправильно виконав більше половини завдань. В усіх видах контрольних робіт оцін-ку «3-1» ставлять у тому випадку, якщо учень не виконав або неправи-льно виконав понад 50 відсотків завдань.

Якщо завдання містить вимогу розв'язати задачі певним спосо-бом (наприклад, складанням рівнянь), а учень зробив це по-іншому (але правильно), то вважається, що він припустився однієї помилки.

За комбіновану контрольну роботу з математики — окремо за-вдання на розв'язування задач і прикладів—виставляють дві оцін-ки.

1. 3. Словесне оцінювання учнів початкової школи

“Початкова школа починає втілювати в жит-тя реформування освіти, стає на перший щабель 12-річного навчання. Яким воно бу-де для маленького школяра? Як позбавити навчальний процес психологічної напруги, пресінгування знань? Як викликати у школяра прагнення вчитися, пізнава-ти?” [13, 17] Ці запитання одразу постають перед педагогами початкових класів. І мимоволі шукаєш на них відповіді у працях корифея української педагогіки В.О.Сухомлинського, котрий зумів перетворити важку навчаль-ну працю у життєрадісний процес сприйняття життя. І неабияке значення у створенні такого процесу відіфає оцінювання вчителем знань та умінь учня. Зміни в оцінюванні знань полягають у тому, що оцінювати-меться прогрес учня в навчанні, його здобутки. Пози-тивні результати одержав В.Сухомлинський у процесі такого оцінювання. Він ніколи не ставив незадовільної оцінки, якщо учень не міг через певні обставини опа-нувати знання. "Ніщо так не пригнічує дитину, як усвідомлення безперспективності" [20, 67], — писав видатний педагог. Переступаючи поріг школи, шестилітня дити-на потребує ще родинного тепла, уваги, впевненості, що вона — бажана учениця для вчителя. Тому реаль-ним шляхом для створення мікроклімату сім'ї у класі, де панує доброзичливість, взаємоповага і допомога, є словесна форма оцінювання. Вербальне оцінювання навчального процесу ство-рить умови гуманного навчання, навчання без страху помилитися, без заздрощів, пригнічення та образ. Проте дуже важливо правильно оцінювати роботу учня на уроці, його здобутки, прагнення до вдоско-налення. Ця оцінка має сприяти вихованню в кож-ного учня почуття поваги до себе, самозадоволення та прагнення розширювати свої здобутки, і навчаль-ний процес тоді стане радісним для дитини.

Вчителі початкової школи, особливо в 1-му класі мають працювати за технологіями особистісно орієнтованого навчання, за принципами "Обличчям до дитини", складовою яких і є словесне оцінювання. Педагогічний колектив безупинно і творчо працює над урізноманітненням форм словесного оцінювання. Кожен класовод має власну систему роботи, тематичність та унаочнення. Наприклад, до дня святого Миколая кожен учень з класу має свій чобіток, який потрібно за-повнити позитивними відгуками вчителя. Та найцікавішим прикладом словесного оцінювання є табель успішності учня, у якому відображено (словесно) навчальні здобутки учня відповідно до вимог програми.

Говорячи всім дітям, "Молодець!", ми не маємо чіткого "виміру" їхніх знань, який дає бал. Тому важіль оцінки не варто зменшувати. Вже з перших днів роботи з 6-літніми (дітьми слід створювати градацію у словесному оцінюванні (Добре! Дуже добре! Молодець! Пречудово!). Словесне оцінювання не має обмежуватись одним словом, а хоча б 2—3 реченнями вчителя, які б вказували правильність напрямку роботи учня. Ми цілком погоджуємось із судженням О.Я.Савченко про надмірне та одноманітне заохочення дітей вищевказаними словами. Дійсно, такі вислови мають короткочасний емоційний вплив і достатньо не замінюють розгорнутих оціночних суджень про те, що добре, а над чим ще потрібно попрацювати. Діти швидко звикають до того, що вчитель хвалить їх усіх однаково, а, отже, похвала втрачає стимулююче значення. Тому здійснювати словесне оцінювання відповідно до рівнів досягнень: низький, середній, достатній та високий.

Слова- оцінки | Рівні

Старайся! Будь уважним! Говори чіткіше!

Твоє письмо має бути кращим!

Ти можеш більше! Ти здатна на краще!

Відповідай конкретніше!

Ти вже більше працюєш над собою!

Не сумуй, у тебе все вийде! Доклади більше старань!

У тебе все вийде, тільки зверни увагу на ...! | Низький

(відтворення почутого, про-читаного, побаченого)

Досить добре! Значно краще! 3 успіхом тебе! Дуже добре! Досить вдало!

Добре! Дійсно, це так! Я рада, що ти правильно зрозумів! Вже краще! | Середній

(розуміння сприйнятого)

2. Види контролю знань, умінь та навичок учнів початкової школи з математики

2.1. Самостійна робота учнів і її оцінювання

“Самостійною роботою вживають “робота” у різних значеннях. Часто так називають окре-мі уроки, присвячені самостійному розв'язуванню задач, які дуже схожі на контрольні роботи. Але це тільки один з видів самостій-ної роботи, причому не основний” [5, 43].

У термін «самостійна робота» ми вкладатимемо значно ширший зміст, відноситимемо сюди і самостійне вивчення теорії за підруч-ником, і самостійне доведення теорем, і самостійне розв'язування задач, виконання різних завдань тощо. Самостійну роботу учнів ми розглядатимемо як метод навчання.

Навчатись можна не тільки з слів учителя, не тільки під час ко-лективного розв'язування задач і вправ, а й самостійно» Іноді учень змушений самостійно опрацьовувати цілі розділи передба-чених програмою навчальних предметів (наприклад, навчаючись заочно або в школі робітничої чи сільської молоді і т. д.). Але на-віть