Підсумковий урок, проведений у вигляді гри (брейн ринг), дає можливість не тільки повторити вивчений матеріал, а й підвищити зацікавленість дітей у вивченні іноземної мови.

Дуже важливо, обираючи гру, враховувати як лінгвістичний рівень класу, так і спосіб, у який найкраще організувати даний клас/групу. Більшість ігор спрямована на те, щоб заохотити учнів до читання, письма або аудіювання текстів. Така діяльність викликає бажання поділитися досвідом, запропонувати розв’язання проблеми, виказати своє ставлення до предмета.

Підтримка, заохочення, створення цікавих ситуацій, під час яких можна поспілкуватися з товаришами, підвищує мотивацію дітей щодо вивчення мови. Учні вивчають мову швидше, якщо вони залучені до таких видів діяльності, які цікавлять їх, у яких вони бажали б взяти участь: ігри, пісні, вистави, фестивалі.

Таким чином, для того, щоб створити творчу атмосферу у класі, необхідно:

підвищити мотивацію учнів до вивчення іноземної мови, використовуючи різні види мовленнєвої діяльності (творчі роботи, ігри, вистави та ін.);

допомагати учням розвивати власні потреби вивчення мови, заохочуючи їх до позакласної діяльності (листування з друзями з англомовних країн, читання книжок та ін.);

створити теплу дружню атмосферу, в якій учитель і учні насолоджуються роботою разом;

зробити класну кімнату приємним місцем навчання і відпочинку, де можна побачити творчі роботи учнів або цікаво провести час у невеличкому книжковому куточку [30, 50].

Під час вивчення іноземної мови у початкових класах можна також використовувати різні види лото. Ця гра дає широкі можливості варіювання ігрового матеріалу, що сприяє міцному засвоєнню лексичного матеріалу. Дитина поступово переходить від наочного дійового способу засвоєння лексики (викладач називає предмет англійською мовою, показуючи його) до словниково-образного (вчитель будує різнотипні речення, в яких ідеться про предмет, якого в даний момент немає). Слід добиватися, щоб гра в лото стала невід’ємним компонентом навчального процесу і сприяла поступовому і послідовному накопиченню дитиною словникового запасу, а також всебічному розвитку школяра [69, 2].

1.3.2. Дидактичні та психотехнічні ігри.

З допомогою дидактичних ігор діти вчаться порівнювати та групувати предмети як за зовнішніми ознаками, так і за їхнім призначенням; вирішувати завдання.

Такі ігри рекомендовано включати як додаткові розвивальні вправи під час уроку: фізкультхвилинки, хвилинки релаксації тощо. Подібні ігри сприяють розвитку психічних процесів дитини, розвивають зосередженість, увагу, наполегливість, пізнавальні здібності, пам’ять та інтелект [10, 4].

У свою, чергу добре розвинені психічні процеси сприятимуть розвитку пізнавальної зацікавленості й мобілізації навчання. Слід зазначити, що психологія та психотехніка тісно взаємодіють. Психотехніку часто називають практичною психологією, підкреслюючи тим самим її зв’язок з наукою та прикладну спрямованість. Усе знайдене і відкрите психологією – закони розвитку та формування психічних процесів, мотиваційні й особистісні структури, динаміка груп і феномени підсвідомості — може бути успішно застосовано в найрізноманітніших сферах діяльності.

Неможливо підготуватися, не можна заздалегідь навчитися, немає єдино правильного рішення – завжди слід шукати своє, і щоразу заново. Творчий зміст психотехнічних ігор поєднується з колективною формою їх проведення, і в руках досвідченого педагога або психолога ці ігри можуть стати дієвим засобом зміцнення класного колективу. Участь в іграх дає учню досвід розкутості та спонтанності, привчає його до мистецтва "відповідати без підготовки", дозволяє пережити радість творчого успіху .

Захоплені грою, учасники психотехнічної групи повніше розкривають себе і більше дізнаються одне про одного; більш глибокою стає взаємодовіра, більш живим взаємний інтерес. Крім того, участь в іграх збагачує загальну психологічну культуру учасників групи, дозволяє їм розвинути деякі цінні якості та здібності. Робота з психотехнічними вправами добре стимулює включення не використаних психічних резервів учнів, вона дає додатковий поштовх особистісному розвиткові.

Заняття полегшують обмін досвідом, дозволяють по-новому поглянути на багато проблем, допомагають побачити свою діяльність у більш широкому, культурному контексті [10, 3].

Однак, з іншого боку, проведення психотехнічних занять потребує витрачання сил і часу: ігри вимагають ґрунтовної підготовки педагога та психолога, іноді навіть деякої переорієнтації їхньої роботи для узгодження з ідеями психотехніки. Тобто, буде йти мова лише про один із можливих варіантів ведення групи. Знайомство з психотехнікою допоможе краще орієнтуватися в ігрових техніках і конкретніше уявляти роботу в групі.

1.3.3. Рольова гра

Рольова гра визначається деякими авторами (Д. Б. Ельконін, Г. А. Рубіштейн, Є. І. Матецька, Т. І. Олійник, С. Н. Карпова, Н. Я. Михайленко та ін.) як невимушена природна поведінка учня, його реакція на поведінку інших, які беруть участь в певній ситуації, виступаючи в ролі одного з його учасників.

Рольова гра – методичний прийом, який відноситься до груп активних способів навчання практичного оволодіння іноземною мовою. Використання цього прийому в навчальному процесі сприяє досягненню мети навчання діалогічного мовлення і розширеному монологічному висловлюванню, активізації мислення і мовної діяльності школярів, формуванню у них навиків і умінь самостійного вираження думки, освіті і вихованню учнів засобами іноземної мови. Разом з тим, особливості організації даного методичного прийому на уроці іноземної мови вивчені недостатньо, і це призводить до того, що в практиці роботи деяких вчителів рольова гра використовується лише на початковому етапі навчання, в середньому і старшому шкільному віці вона використовується нечасто і в однотипних формах. Обмін репліками не завжди має характер справжнього спілкування. Ігрове спілкування і самостійна мовна діяльність нерідко замінюється буквально репродукцією вивчених до того ролей [49, 360].

Рольову гру як різновид гри слід вважати діяльністю. Як навчальна, або дидактична гра, вона поєднує в собі риси ігрової та навчальної