відображаючи у своєму мовленні запропоновану вчителем або змодельовану за допомогою наочності ситуацію, розігрують запропоновані ролі. Також можна використати природні ситуації реального життя учнів удома, в школі, за межами школи, їх життєвий досвід і будь-які реальні події, що відповідають засвоюваним темам, наприклад: святкування Нового Року, день народження учня тощо.
І нарешті, ситуації можуть задаватися вчителем (чи підручником) словесно у вигляді завдань, наприклад: "Your hobby is collecting stamps. You meet a friend of yours who is also interested in collecting stamps. You describe your collection and try to get new stamps of cosmonauts and earth satellites.". У цій ситуації учні, спілкуючись, розігрують розписані для них ролі.
Ситуації під час навчання усної комунікації відіграють подвійну роль: вони, по-перше, передають чи підказують загальний зміст висловлювань співрозмовників, а по-друге, визначають умови, за яких відбувається комунікація, її характер.
Під час виконання комунікативних вправ з новими лексичними одиницями для кращого орієнтування в матеріалі вчитель пояснює учням сполучуваність слів і їх уживання, але засвоюються вони учнями в процесі виконання комунікативних дій.
Крім усної практики, засвоєнню лексичних одиниць сприяє також читання текстів, що містять ці одиниці. Повторюваність лексичних одиниць у різноманітних контекстах, багаторазове зорове їх сприймання і внутрішнє промовляння під час читання також сприяють закріпленню в пам'яті їх значень, сполучуваності та вживання.
Навчання говоріння вимагає широкого використання аудіовізуальних засобів як для моделювання навчальних ситуацій спілкування, так і для безпосереднього оволодіння усно-мовною діяльністю. У своїй роботі вчитель зобов'язаний широко використовувати посібники, що входять у навчально-методичні комплекси, а також інші допоміжні навчальні засоби.
До числа візуальних засобів належать предмети та їх композиції: композиційні, ситуативні, тематичні і сюжетні картинки; діафільми, а також візуальний роздатковий матеріал для індивідуального користування, застосовуваний під час лінгафонних практикумів.
Крім озвученого навчального візуального матеріалу, що має комплексний аудіовізуальний характер, до звукових посібників, які використовують для навчання говоріння, належать магнітофонні записи фраз повсякденного вжитку, описових текстів і діалогів за темами, а також лінгафонних практикумів за роками навчання, куди входять усні вправи з паузами для самоконтролю за допомогою ключів.
Сфера ефективного застосування кожного з цих засобів визначається його специфікою, і завдання вчителя — використовувати їх тільки там і тоді, де і коли вони дають найбільший ефект. Картинки на різну тематику широко застосовуються на всіх етапах оволодіння говорінням: під час введення і усного опрацювання тематичної лексики, введення тем і фрагментів тем, а також під час опрацювання діалогічних і монологічних висловлювань у ситуаціях. Разом з тим для розвитку говоріння треба моделювати об'єктивну дійсність у русі, в розвитку, але картинки і діапозитиви мало придатні для цього. З цією метою використовують динамічні екранні посібники, що входять до складу навчально-методичних комплексів з англійської мови.
Мультфільми сюжетного характеру, які використовуються для опрацювання бесіди чи монологічних висловлювань учнів, — ідеальний зразок динамічного розвитку подій і сюжету, максимально наближений до реального життя. Проте недоліком мультфільми у навчальному плані є те, що зображувані на екрані події розвиваються дуже швидко і їх неможливо зупинити з методичною метою. У зв'язку з цим основне навчальне навантаження під час навчання говоріння за допомогою фрагментів припадає на період після їх демонстрування, а самі фрагменти є для учнів джерелом інформації про події, які є предметом бесіди або розповіді. Вони є також зразком для логічної побудови висловлювань учнів.
Аудіозаписи діалогів і описових текстів за темами — це звукові зразки, які учні використовують для підготовки своїх діалогів і усних висловлювань в аналогічних ситуаціях. Ці вправи використовують під час навчання говоріння для опрацювання реплік різних діалогічних єдностей та коротких висловлювань, які складаються з двох чи трьох фраз, співвіднесених з ситуаціями. Ця робота передує переходу до опрацювання варіативної реакції на ситуації, займаючи, таким чином, проміжне положення між початковим етапом засвоєння мовного матеріалу в говорінні та його вільним використанням у нових варіантах ситуацій.
Отже, практичне навчання різних видів комунікативної діяльності потребує певних засобів навчання, які відповідають характеру і специфіці діяльності і які складають навчально-методичний комплекс для кожного року навчання. Посібники, які входять до складу навчально-методичного комплексу, в своїй сукупності забезпечують навчальний процес: мовним і навчальним матеріалом, засобами наочності, засобами інтенсифікації навчального процесу на уроці, методичними вказівками і рекомендаціями, щодо організації навчального процесу і керування діяльністю вчителя і учнів. Навчально методичні комплекси становлять єдину систему засобів навчання, що має забезпечити оволодіння говорінням, читанням, письмом і аудіюванням відповідно до вимог шкільної програми.
2.3. Методика використання рольової гри на уроках англійської мови у початковій школі
Гра поряд із працею й навчанням – один з основних видів діяльності людини, дивний феномен нашого існування. Гра як феномен культури навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок, вносячи в зміст дозвілля нескінченні сюжети і теми. Російський письменник Ю. Нагибін так оцінює значення гри в дитинстві: «У грі виявляється характер дитини, його погляди на життя, його ідеали. Самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гри наближаються до рішення складних життєвих проблем».
К. Д. Ушинський (1824 – 1871), автор теорії духовного розвитку дитини в грі, вперше висунув ідею про використання гри в загальній системі виховання, у справі підготовки дитини через гру до трудової діяльності. Педагог стверджував, що в грі з'єднуються одночасне прагнення, відчування і уявлення [57, 315].
У людській практиці рольова гра виконує такі функції: навчальну, мотиваційно-збуджувальну, орієнтуючу, компенсаторну, виховну, розважальну, комунікативну (освоєння діалектики