У початковій школі (2—4 класи) важливо зацікавити учнів у вивченні іноземної мови, викликати в них позитивне ставлення до предмета, вмотивувати необхідність і значущість володіння іноземною мовою як неповторним засобом міжкультурного спілкування. Початкова школа має забезпечити наступність і безперервність процесу навчання іноземної мови у всьому курсі середньої школи, сформувати базові навички і вміння, необхідні для подальшого розвитку комунікативної компетенції в основній і старшій школі. Вона має виховувати комунікативні потреби у пізнанні інших країн і народів, у пошуку друзів не тільки для спілкування, але й для розв'язання певних проблем власної життєдіяльності. На цьому етапі здійснюється формування навичок і вмінь спілкування в усній і писемній формах у межах визначених сфер і ситуацій у відповідності до різкої зміни дітьми оцінки свого соціального статусу, переакцентування переважаючої діяльності з гри на навчання, порівняно швидкий зріст інтелектуальних можливостей, недостатня організованість діяльності, слабке використання можливостей своєї пам’яті, а також своїх інтересів та використання прийнятих мовленнєвих зразків. Учні вчаться виконувати нескладні творчі вправи і завдання, спрямовані на розвиток креативного мислення, у них формуються вміння переносити засвоєний навчальний матеріал в інші ситуації спілкування, давати оцінку певним явищам і діям.

Для успішної реалізації освітньо-розвивального потенціалу іноземної мови у початковій школі необхідно сприяти тому, щоб процес залучення учнів до вивчення предмета не тільки розширював їхній світогляд, але й сприяв би глибшому розумінню власної культури та її ролі в духовному та моральному розвитку оточуючих.

Оволодіння іноземною мовою як засобом усної комунікації має ступінчатий характер. Для того щоб добитися автоматизованого володіння мовним матеріалом, учням треба спочатку навчити оперувати ним з певною концентрацією уваги, з напруженням пам'яті. Досягають цього застосуванням спеціальних вправ( наприклад, переказ тексту).

Щоб досягти навчальної мети, треба знати, як відбуваються у дітей процеси сприймання, запам'ятовування, мислення, які вікові особливості характеризують психіку дитини на різних етапах її розвитку. Адже в молодшому шкільному віці навчання виходить на перший план, тоді як гра стає менш важливою. Розвиток психіки здійснюється на основі навчальної діяльності. Навчання суттєво змінює поведінку школяра і сприяє всебічному розвитку особистості. Учні не тільки зацікавлюються процесом, а й його змістом. У дітей з’являється почуття обов’язку та відповідальності перед батьками. Інтерес до нової інформації зумовлює стійкість їхньої уваги, хоча недостатня розумова активність дітей є однією з причин нестійкості уваги. В цей період їх розумова активність здійснює перехід від конкретного до абстрактного. Достатньо високий рівень розвитку їхньої оперативної пам’яті свідчить про те, що молодші школярі володіють загостреною пам’яттю, хоча використовувати можливості своєї пам’яті ще не вміють.

Вчитель англійської мови повинен створити в учнів психофізіологічний механізм мовлення іноземною мовою. Добитися цього він може лише тоді, коли добре обізнаний з науковими даними про природу мовних явищ і їх розвиток. Відповідно до особливостей формування та функціонування мовних механізмів слід будувати і систему вправ. Щоб навчити учнів користуватися іноземною мовою як засобом комунікації, треба організувати достатню кількість вправ, які спонукають учнів висловлювати свої думки цією мовою. Справа лише в тому, що їх треба використовувати на основі знання тих причинно-наслідкових зв'язків, що діють у процесі формування навичок мовлення. Причому, вчитель має вміти розпізнавати психологічну основу мовної активності учня під час виконання вправ і, в разі потреби, вносити в неї потрібні корективи.

Щоб навчання мови в цілому, або розвиток тих чи інших мовленнєвих навичок було успішним, потрібно виховати відповідне ставлення учнів до предмету, розвинути інтерес до нього. Перспектива практично оволодіти іноземною мовою приваблива і може стимулювати учнів, але це лише один з факторів, що активізують навчальну діяльність учнів. Потрібно, щоб сам процес роботи викликав інтерес до вивчення мови, розумову активність, збагачував кругозір учнів, розвивав мислення, виховував моральні якості. Якщо цього немає, як свідчить наш досвід, практичні вправи, що їх організує вчитель, не дадуть бажаних наслідків, бо їх виконання часто відбуватиметься в умовах зниженої внутрішньої активності, або навіть при наявності психологічного опору з боку учнів.

Проаналізувавши діяльність учнів на уроці, ми можемо виділити 4 можливі її форми:

індивідуальну;

короткі індивідуальні висловлювання учня з місця;

індивідуальна відповідь біля дошки або з місця;

індивідуально-масову;

індивідуально-масове тренування про себе;

індивідуально-масове тренування вголос;

роботу в парах;

роботу в групах.

Специфічною формою навчальної діяльності є також гра. Ігри бувають

чисто мовознавчими, тобто такими, що сприяють запам'ятовуванню мовного матеріалу;

можуть забезпечувати формування навичок оперування мовним матеріалом і так званої мовленнєвої діяльності;

служать засобом засвоєння комунікативного мовлення.

Ігри можуть мати індивідуальне та колективне спрямування. Рольова гра є одним з тих методичних прийомів, які відносяться до груп активних способів навчання практичного оволодіння іноземною мовою. Рольова гра придатна для кожного виду роботи з мовою. У ході рольової гри використовуються різноманітні граматичні структури, інтонаційні моделі, значний обсяг лексичного матеріалу. Істотною перевагою рольової гри перед іншими формами навчання є стовідсоткова зайнятість учнів, а також концентрація уваги учасників протягом усієї гри. За допомогою рольової гри вчитель може розвивати усі види мовленнєвої діяльності учнів, і, перш за все, усне мовлення, яке є провідним видом мовленнєвої діяльності на початковому та середньому етапі навчання. Рольова гра сприяє тому, що мовлення учнів стає змістовнішим, аргументованішим, складнішим за структурою мовного та мовленнєвого матеріалу.

Рольову гру можна розцінювати як найточнішу модель спілкування. Вона наслідує дійсність в її найбільш істотних рисах. У рольовій грі, як і в житті, мовна і немовна поведінка учнів переплітається. Найбільш розповсюджені форми рольових ігор: презентація, інтерв'ю,