Зміст розвитку навичок усного англійського мовлення молодших школярів передбачає:

а) засвоєння учнями мовного матеріалу (граматичного, лексичного і фонетичного), в межах шкільної програми;

б) досягнення високого ступеня автоматизму володіння учнями мовним матеріалом з перенесенням його в нові ситуації, комбінації, умови і контексти, у чому виявляється функціонування механізму сприймання і породження висловлювань;

в) оволодіння аудіюванням, говорінням і читанням і на їх основі — мовною комунікацією в усній, а згодом і в письмовій формі;

г) використання в навчальному процесі комунікативно-пізнавальної діяльності учнів іноземною мовою з освітньою і виховною метою.

В основу системи навчання усного англійського мовлення покладено такі методичні принципи:

а) функціональний підхід до навчання, що визначає його зміст, комунікативну спрямованість і ситуативну обумовленість навчального процесу;

б) усна основа навчання, яка не тільки забезпечує оволодіння усною комунікацією, а й є базою для навчання читання і письма;

в) структурний підхід до засвоєння мовної системи, який передбачає використання граматичних структур для формування механізму сприймання і породження висловлювань;

г) формування системи відображення об'єктивної дійсності через форми іноземної мови з урахуванням особливостей рідної та іноземної мови для протидії інтерференції рідної мови;

д) формування комунікативних дій за допомогою системи вправ, адекватних заданій діяльності.

Крім зазначених методичних принципів, система навчання англійської мови будується на дидактичних принципах виховуючого навчання, науковості, свідомості, активності, урахування індивідуальних особливостей учнів, міцності, систематичності, доступності, посильності та наочності, які стосовно іноземної мови набувають деяких особливостей, що відображають практичну мету навчання цього предмета.

Ключовим завданням практичного навчання усного англійського мовлення є формування в учнів механізму сприймання і породження висловлювань, функціонування якого забезпечить прийом і передачу інформації в процесі мовної комунікації. Для формування цього механізму учні повинні: а) оволодіти структурним оформленням мовлення (тобто граматичною будовою мови); б) нагромадити певну кількість лексичних одиниць і оволодіти їх уживанням у мовленні; в) опановувати звукове оформлення мовлення. Засвоєння граматичної будови англійської мови здійснюється за допомогою граматичних структур (типових речень), організованих у структурні групи, де крім стверджувальної форми наводяться заперечна і питальна. Саме це і забезпечує комунікативну спрямованість засвоєння структур у вправах при ситуативній обумовленості породжуваних висловлювань. Оволодіння граматичним матеріалом по етапах становить єдину програму, яка реалізується у вигляді серії послідовних кроків. Кожний з них передбачає подолання чергових труднощів за допомогою однієї чи кількох вправ; зміст, тип вправ і їх кількість визначаються характером засвоюваного граматичного явища і ходом навчального процесу в кожному окремому випадку. Разом вони складають певну систему. Лексика засвоюється диференційовано і продуктивно. Засвоєнню підлягають найбільш частотні слова, а також тематична лексика відповідно до шкільної програми. Особливо важливе на початковому етапі навчання засвоєння артикуляції, і здійснюється воно за допомогою спеціальних вправ з використанням аудіозаписів.

Усна комунікація здійснюється за допомогою аудіювання і говоріння, і усне мовлення при цьому набуває діалогічної чи монологічної форми.

Діалогічне мовлення — домінуюча форма мовлення у навчанні говоріння. В школі вона є провідною. Монологічне мовлення у цих умовах виступає здебільшого у вигляді розгорнутого висловлювання одного із співрозмовників і є закінченим повідомленням у системі діалогічного мовлення. Відповідно до цього навчання говоріння англійською мовою організується за схемою: від діалогічної форми мовлення до монологічної.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Амамджян Ш. Г. Играя, учись! : Англ.язык в картинках. – К.: Грайлик, 1994. – 224 с.

Англійська мова для малят: Розвиваючі ігри. – Харків: Ранок, 2003. – 18 с.

Бабенко К. П. Важливість вивчення іноземної мови у початковій школі// Іноземні мови. – 2000. – №1. - С. 18-19.

Басіна А. Методика викладання іноземної мови в початковій школі. – К.: Шк. світ, 2007. – 128 с.

Бищенко О. І. Гра на уроці англійської мови// Англійська мова та література в початкових класах. – 2005. – № 1. – С. 21-23.

Білич О. Б., Тищенко Ж. О.Комунікативний метод як метод активізації творчих можливостей особистості// Англійська мова та література. – 2005. – №6. – С. 2-3.

Біркун Л. В. Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови. – К.: 1998. – 257 с.

Бобильова О. А. Комунікативний метод як метод активізації творчих можливостей особистості // Англійська мова та література. – №26. – 2005. – С. 13.

Бокун О. М. Розвиток навичок комунікативного мовлення на уроках англійської мови// Англійська мова та література. – №34. – 2003. – С. 12

Валуєва К. М. Гра в процесі вивчення англійської мови// Англійська мова та література. – №7. – 2005. – С. 2-4.

Валуєва К. М. Рольова гра як активний прийом навчання англійської мови у школі// Іноземні мови. – 2006. – №2. – С. 16-17.

Волкова Н. П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 576 с.

Гвозденко С. К. Розвиток навичок усного мовлення на початковому та середньому етапах навчання// Англійська мова та література. – 2003. – №19-21. – С. 3.

Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта, V-IX класи). Проект/За. ред. С. Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1998. – 32 с.

Домахіна В. Розважальні та пізнавальні ігри на уроках англійської мови в молодших та середніх класах// Англ. мова та література. – 2004. – №32. – С.17-18.

Дручків Н. Ю. Развивающий аспект комуникативно-игровой методики обучения иностранным языкам в начальной школе// Іноземні мови. – 2003. – №1. – С. 28-32.

Дрізд О. І. Елементи гри на уроці англійської мови. Практична розробка// Англійська мова та література. –