Бакалаврська робота

на тему:

«Соціально - педагогічні шляхи соціалізації школярів в умовах навчально-виховного процесу»

Зміст

Вступ

Актуальність проблеми полягає в тому, що педагоги по-різному розв’язують проблему соціалізації особистості. Одні вважають, що ніякі глибокі зміни в природжену основу особистості внести неможливо, згідно з іншими теоріями природні анатомо-фізіологічні задатки мають значення, але все залежить від впливу навколишнього світу.

Багато пелагів і психологів серед яких, Л.С.Виготський, Б.Г.Ананьєв, Ж.Піаже, О.М.Леоньтев, Г.С.Костюк, Л.С.Рубінштейн та інші вважають,що в процесі життя індивіда відбувається взаємодія з навколишнім середовищем,яке впливає на нього.Зовнішні обставини впливають на дитину через внутрішні умови,через ті якості,які в неї сформувалися раніше.При цьому в організмі,що розвивається виникають суперечності між вимогами,які ставить життя і суспільство,і тим,чим воно вже володіє.Звідси прагнення людини до подальшого пізнання світу.

Проблема соціалізації особистості – одна із центральних у філософії, педагогіці, психології та низці інших наук. Педагогіка досліджує педагогічні закономірності формування і розвитку особистості.

Coціалізація – це процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.

Поняття “соціалізація” була вперше введено в наукову систему поннять американським соціологом Ф.Гідінгсом наприкінці ХІХ століття.

Соціалізація індивіда відбувається під впливом об’єктивних та суб’єктивних детермінантів. Серед об’єктивних виділяють соціально-економічні,соціально-політичні та соціально-культурні умови життя суспільства і окремих спільнот, в яких відбувається соціалізація людини. А із суб’єктивних: загальна спрямованість індивіда, індивідуально-особистісний зміст життєдіяльності, світогляд, самосвідомість, життєві постанови та цінні орієнтири людини. Оскільки особистість є мірою соціального розвитку людини. Суттєве місце у формуванні особистості посідає навчально-виховний процес.

Ще С.Л.Рубінштейн підкреслював необхідність такої організації педагогічного процесу, щоб вчитель керував діяльністю учня, організовуючи його активне самовиховання шляхом здійснення самостійних і відповідальних вчинків.

Основні завдання вчителя в особистісно орієнтованому вихованні - це заохочення активності учня, допомога йому у пізнанні самого себе, формування мотивації його методики, чітке визначення духовних цінностей і життєвих орієнтирів.

Об’єкт дослідження – соціалізація школярів в умовах навчально-виховного процесу.

Предмет дослідження – шляхи соціалізації школяра.

Мета дослідження – полягає в тому, щоб дослідити як формується особистість школяра в умовах навчально-виховного процесу.

Завдання дослідження:

проаналізувати сучасний стан дослідженості проблем соціалізації в дитинстві;

вивчити психолого-педагогічні особливості соціалізації у школі;

дослідити навчально-виховний процес як умову соціалізації школярів.

У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості, знання, вміння, навички, що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин. Соціалізація відбувається як за стихійного впливу на особистість так і за цілеспрямованого формування особистості [36; с 90].

В цілому формування особистості і її розвиток в соціумі може бути успішним лише тоді, коли будуть враховані всі зовнішні і внутрішні фактори, які на неї впливають та їх складні взаємозв’язки. Залучення об’єкта до суспільства здійснюється через сім’ю, школу, оточуючих людей. Дуже важливе місце в процесі соціалізації займає школа, а зокрема, навчально-виховний процес. В умовах навчання відбуваються формування наукового світогляду школярів, їх свідомості та самосвідомості, переконання, моральних якостей, розвитку духовності, здібностей. Від змісту, форм та методів навчання залежать темпи переходу дитини від нищого до вищого ступеней розвитку[90;с 141].

Отже, провідну роль у формуванні особистості відіграє соціальний фактор, оскільки особистість є мірою соціального розвитку людини. Навчання та виховання має надзвичайно важливе значення для формування та розвитку особистості, воно повинно коригувати вплив спадковості та соціальне середовище на шляхи формування її внутрішнього світу.

Тому основними шляхами соціалізації школярів є навчання і виховання, ефективність яких залежить від багатьох чинників і, зокрема від організації навчальної та виховної діяльсті дитини.

Дане дослідження складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Перший розділ – дослідження проблеми соціалізації особистості у філософській, педагогічній та психологічній літературах; огляд основних теорій соціалізації особистості; структура, функції та механізми реалізації процесу саціалізвції дітей шкільного віку. Другий розділ – визначення рівня соціалізації школярів у навчально- виховному процесі; єдність навчання і виховання Як важлива умова успішної соціалізації; розвиток людини як процес становлення і формування особистості.

Розділ I. Соціалізація школярів як соціально - педагогічна проблема

1.1. Аналіз філософської, педагогічної, психологічної літератури з питань соціалізації

Педагогічні аспекти соціалізації молоді вимагають насамперед чіткого розуміння суспільної сутності цього явища як логічного підґрунтя визначення його педагогічного змісту та форм буття у середовищі різних культур. Це вихідний пункт усвідомлення проблемного поля та специфіки загально педагогічного та порівняльно-педагогічного вивчення цього явища.

Попри те, що поняття соціалізації порівняно нещодавно набуло науково-термінологічного значення і стало об’єктом філософського аналізу, воно привернуло неабияку увагу мало не всіх най значущіших сьогодні західних філософських шкіл – прагматизму, феноменології, неотомізму та ін.

Філософське осмислення проблем соціалізації відбувається в усіх галузях філософування: філософській антропології, соціальній філософії культури та філософії історії, в етиці та естетиці й безпосередньо у філософії освіти та виховання.

Як засадові стосовно будь-якого з філософських підходів до тлумачення та використання поняття соціалізації знаходимо певні постулати щодо фундаментальних рис і визначень реальності поняття про людину та суспільство в їх взаємовідносинах, наголос на яких і створює специфіку тієї чи іншої філософської концепції соціалізації. Множина цих поглядів у західній філософії відображає багато вимірність соціальної реальності і місця людини в ній, а також надзвичайно високий рівень свободи наукового пошуку та думку у західному світі. Взаємодоповняльність і взаємодія цих поглядів відображають культурну та смислову цілісність цього світу, який перебуває у постійній динаміці змін. Це підстава, яка робить можливим, необхідним і продуктивним діалог між різними філософськими школами, кожна