розвиток особистості школяра різні структури навчального плану. Вивчення ролі факультативних предметів і класів з поглибленим навчанням тих чи інших предметів дозволило висунути тільки деякі положення про важливість структури навчального плану.
Вплив методів і організаційних форм навчальної діяльності на розвиток особистості школяра розглядаються нерідко окремо, як і вплив змісту освіти, однак на особистість впливає навчання – зміст, методи, організаційні форми і те, як вони вписуються в систему інших факторів, впливаючи на розвиток особистості. Такий підхід до проблеми може бути плідним. Для цього необхідні узгоджені зусилля спеціалістів в галузі психології, теорії виховання, дидактики.
Результи проведених досліджень свідчать про те, що навчально-виховний процес є важливою умовою соціалізації учнів. І вона буде більш ефективною за умови забезпечення єдності навчання і виховання в стінах школи та в сім’ї.
Навчаючи і виховуючи учнів, вчителі привчають їх до різних сфер загальної культури і на базі засвоєних знань, умінь і навиків, способів поведінки формують особисту спрямованість, світогляд, виявляють і розвивають творчу індивідуальність кожного учня. На практиці ці процеси проходять зовсім не злито і навіть неодноразово, бо вони різні по своїй суті і без спеціальної педагогічної настанови можуть бути ізольованими.
так, знання, уміння і навики у визначеній галузі культури можуть розглядатися учнями як власне, особисто придбане без всякої тенденції поділитися ними з іншими, збагатити ними свій колектив.
Список використаних джерел
Безпалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологи обучения – М.: 1995. – с. 336
Бех І.Д. Виховання особистості – К.: Либідь. 2003. – с. 278
Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання – К.: 1997. – с. 487
Бердяєва Н.А. Новый мир.-1990-№1. с.256
Гнутель Я.Б. Виховна робота в сучасних умовах: теорія і методика Тернопіль; 1998 – с. 262
Гордин Л.Ю. Воспитание и социализация. – М., 1997. №2.-с.243
Давидов П.Г. Спрямованість та зміст морально-правового виховання //Наука Релігія Суспільство. 2006. №3 с. 178
Дмитрик І.С., Бурлака І.Я. Технологія виховного процесу – К.: 1997.- с. 304
Капська А.Й. Соціальна педагогіка – К.: 2003. – с. 141
Карпенчук С.Т. Самовиховання особистості – К.: 1998. с. 36
Карпенчук С.Т. Теорія і методика виховання. – К.: 1997.- с.304
Киричук О.В. Основні принципи і структура організації виховного процесу в школі //Рідна школа 1991.- с. 11
Корсонов В.А. Технология организации современного урока – Соратов 2003. - с. 64
Козіна Т.М. Психологічні аспекти становлення особистості //Шкільний світ – 2000 №3 с. 2
Кон И.С. Социология личности. – М.: 1967.-с.314
Костюк Т.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості Радянська школа 1989 с. 102
Крайг Г. Психология развития. С-Петербург., 2000.-с.158
Крысько В.Т. Психология и педагогіка в схемах и таблицях – Мн, 2000 с. 384
Лавриненко Н.М. Пед. соціаліз: європейські абриси. – Київ: Віра ІНСАЙТ, 2000. – 444с.
Литвиновыч В.Т. Социум и дети Минск, 1996 р. – с. 25
Лукашевич М.П. “Соціалізація” – К., 1998.-с.210
Мигович І.І. Соціальна робота. Ужгород, 1997.- с. 32
Міщик Л.І. Соціальна педагогіка – М.: 1990.- с.25
Москаленко В.В. Социология личности. – К.: 1986.- с. 167
Практикум із загальної пстихології/ Уклад. Л.В. Долинська, С.О. Савицька, В.В. Волошина/ К.: 2003 - с. 141
Психологія і педагогіка життєтворчості / В.Д. Доній, Г.М. Несен, Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков/ К.: 1996 – с. 781
Реан Кольшинский Социальная пед-психол. – К., 1999.-с.230
Савчин М.В. Педагогічна психологія - К.: 2007 – с. 93
Савчин М.В., Василенко В.П. Вікова психологія - К.: 2005 – с. 167
Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Мистецтво взаєморозуміння – К.: 1998 – с. 56
Скрипченко О.В., Падалко О.С., Скрипченко Л.О. Технолого-педагогічні основи навчання – К.: 2005 – с. 512
Сорокин П.Л. Общедоступный учебник социологии – М.: Наука, 1994.-с.388
Соціалізація особистості /Психологія/ За ред. Трофімова Ю.Л. - К.: 1999 - с. 446
Смелзер Н. Дж. Социология – М.: 1991.-с.198
Сухомлинська О. Духовно-моральне виховання дітей та молоді в координатах педагогічної науки та практики /Шляхи освіти/ - 2006 №1 с.8
Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія – К.: 2005 – с. 90
Татенко В.А. Шляхи формування особистості учня. – К., 1995.-с.356
Українська національна система виховання. – К., 1991.-с.233
Фрейд З. Массовая психология и анализ человеческого «Я» – Тбилиси., 1991.-с.56
Фіцула М.М. Педагогіка – Тернопіль, 1997.-с.205
Філософія /За ред. Г.А.Зайченко, В.М.Саратовського, Кального, В.І.Даниленка. – Київ: Вища школа, 1995. – 453с.
Н.В. Якса Основи педагогічних знань – К.: «Знання» 2007.- с. 42
Додаток 1
Напрямки та етапи шкільної соціалізації (шс).
Етапи ШС
Напрямки ШС | Дошкілля | Молодша шк.
1-4 кл. | Середня школа
5-9 кл. | Старша школа 10-12 кл. | Соціальний дебют
1-2 роки
Особистісний | Педагогічні
завдання і заходи
(програма і плани)
шкільної соціалізації
Міжособистісний
Соціально-груповий
Політико-правовий
Економічний
Екологічний
Духовно-ціннісний
Додаток 2
Основні компоненти процесу соціалізації
1) фактори соціалізації:–
сукупність ролей і соціальних статусів, що їх суспільство пропонуй людині;–
соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі і набути конкретний статус;–
система соціальних цінностей і норм, які домінують у суспільстві та успадковуються молодшими поколіннями від старших;–
соціальні інститути, які забезпечують виробництво і відтворення культурних взірців, норм і цінностей та сприяють їх переданню та засвоєнню;–
загальна ситуація в країні.
2) основні стадії соціалізації: рання (від народження до школи), навчання (з моменту вступу до школи до моменту закінчення очних форм загальної і спеціальної освіти), соціальна зрілість (період активної трудової і суспільно-політичної діяльності), завершення життєвого циклу (з моменту припинення постійної трудової діяльності в межах офіційних організацій).
3) періоди соціалізації: дотрудовий, трудовий, післятрудовий;
4) агенти соціалізації – люди та установи, які відповідають за навчання культурних норм і засвоєння соціальних ролей. Бувають: агенти первинної соціалізації (батьки, родичі, однолітки, вчителі, тренери, лікарі і т.д.) та агенти вторинної соціалізації (представники адміністрації школи,