Однак на другому з'їзді (1921) було рішуче засуджено теорію та практику «вільного виховання», розпочато пе-регляд виховної роботи дошкільних закладів на основі зв'язку із сучасністю й участі дітей у «будівництві нового життя ».

На третьому з'їзді (1924) основою роботи дошкільних закладів було проголошено соціальне середовище (праця, суспільство, природа); дискутувалося питання про співвід-ношення у вихованні дитячої праці та гри. Загалом, вихо-вання пов'язувалося з працею та участю дітей, педагогів у житті суспільства.

Четвертий з'їзд працівників дошкільного виховання (1928) був зосереджений на проблемах дитячого садка, од-нак у визначенні змісту програми його діяльності припус-тилися серйозних помилок, зокрема перевищення віку ді-тей, а за основу було взято організаційні аспекти.

Певний вплив на дошкільну педагогіку мали педаго-гічні ідеї українського педагога, письменника Антона Макаренка (1888—1939), який вважав, що виховний процес має бути цілеспрямований, організований на науковій ос-нові, реалізований чітко і грамотно за певною технологі-єю. Виховну роботу А. Макаренко розглядав як окрему га-лузь педагогічної науки, яка відрізняється від методики викладання. Ним була створена теорія опосередкованого виховання особистості в колективі, стрижень якої — реа-лізація непрямого впливу на особистість. Завдяки цьому педагог може використати новий засіб виховання, згурту-вавши групи в колектив. Популярною на той час була його «Книга для батьків», у якій розкрито сутність, роль бать-ківського авторитету, специфічні засоби сімейного вихо-вання.

Протягом ЗО—40-х років у колишньому СРСР було сформовано єдину систему народної освіти. Зростала кіль-кість дошкільних закладів. Було затверджено Статут і програму дитячого садка (1934), а в 1938 р. запроваджено «Керівництво для вихователя дитячого садка». Під час Другої світової війни розпочали роботу нові типи дошкіль-них закладів — дошкільні інтернати, санаторні дитячі садки. У 1947 р. Народний комісаріат освіти УРСР затвердив новий Статут дитячого садка. Організацію, утримання і керівництво дошкільними закладами здійснювали дер-жавні органи.

Над створенням програмно-методичних матеріалів для дошкільних закладів і над утіленням їх у життя працюва-ли Юхим Аркін (1873—1948), Євгенія Фльоріна (1888— 1952), Юлія Фаусек (1863—1942), Ніна Сакуліна (1900— 1976), Олександра Усова (1898—1965).

Отже, у першій половині XX ст. було сформовано тео-ретичні, організаційні та методичні основи діяльності дошкільних закладів в Україні. Суспільне дошкільне ви-ховання розглядалося як початкова ланка системи народ-ної освіти, спрямована на всебічний і гармонійний розви-ток дітей. „і

ктуальні проблеми дошкільної педагогіки

На рубежі другого і третього тисячоліть людство опини-лося перед принципово новими цивілізаційними виклика-ми, які потребують відповідних знань, внутрішньої готов-ності особистості, уміння адекватно оцінювати ситуацію і діяти. Одним із таких викликів є глобалізація (франц. glo-bal — загальний, всесвітній), яка виявляється у розширен-ні й поглибленні міжнародних зв'язків, взаємозалежнос-ті суб'єктів світового співтовариства, в наявності багатьох проблем, які вийшли за межі окремих держав і стосуються інтересів усього людства, в усвідомленні цілісності, єднос-ті цивілізації. Це відкриває нові можливості для націй, держав, індивідів, водночас посилює і ризики, небезпеки. Такими небезпеками можуть бути масштабні екологічні катастрофи, обвали національних валют, міжнародний те-роризм, згубні наслідки яких поширюються далеко за ме-жі територій, на яких вони відбуваються.

Усе це пред'являє принципово нові вимоги до людини сучасного, як його називають — постіндустріального, ін-формаційного суспільства, що мусить обов'язково врахо-вувати і педагогіка, в тому числі дошкільна. Безперечно, у цих умовах на передній план виступає необхідність гу-манітаризації всіх сфер соціальної діяльності людини, розширення сфери реалізації культурно-історичних чин-ників.

Фахівці різних галузей сучасної науки пов'язують проблеми духовного прогресу людства з ученням академіка Володимира Вернадського (1863—1945) про ноосферу як «мірило уявлень людства про справедливість». Людську цивілізацію він охарактеризував як «величезну нову геоло-гічну силу в історії людства», яка вирішує долю природи, всієї планети і свою долю завдяки звільненню людської думки від невиправданих соціальних обмежень. За його пе-реконаннями, майбутнє людства пов'язане з інтегруванням соціально-культурного і природничо-наукового мислення, що є передумовою формування загального планетарного, космічного мислення, усвідомлення того, що неодмінною умовою виживання і прогресу людства є втілення ідеалу людини, якій притаманна духовність, усвідомлення своєї відповідальності, прагнення до досконалості.

Серед актуальних питань дошкільної педагогіки проб-лема екологічного виховання; виховання в дусі миру; ор-ганізація вільної життєдіяльності дітей; запобігання негативізмів поведінки і виникнення шкідливих звичок; тендерний підхід та ін. Інтеграція дитини в суспільство, збереження її життя і здоров'я — ці проблеми визначаль-ні у всіх сучасних цивілізованих державах Європи, Азії та Америки.

Згідно з Державною національною програмою «Освіта. Україна XXI століття» реформування має охоплювати комплексне вивчення проблем родинного і суспільного ви-ховання в сучасних соціальних умовах; встановлення ві-кових нормативів фізичного, психічного та духовного роз-витку дітей; створення організаційно-методичної служби сім'ї, оптимальних науково-методичних умов діяльності дошкільних закладів різних типів; оновлення змісту, форм і методів виховання і розвитку дітей.

Державна політика у цій сфері орієнтує на обов'язко-вість дошкільної освіти, гуманізацію педагогічного про-цесу, створення сприятливих умов для розвитку дітей, за-безпечення єдності роботи батьків, дошкільного закладу, громадськості у їхньому вихованні, оновлення змісту під-готовки педагогічних кадрів, удосконалення умов фінан-сування дошкільного виховання та управління.

З урахуванням сьогоденних реалій створено держав-ний стандарт дошкільної освіти — Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, Коментар до нього, триває ро-бота над науково-методичними засадами формування осо-бистості дитини в дошкільні роки.

У цьому контексті розгортаються і наукові досліджен-ня у галузі дошкільної педагогіки.

Погляд сучасної педагогічної науки