Японія. Дошкільні заклади для дітей віком від наро-дження до 6-ти років (ясла, дитячі садки, ясла-садки) пе-ребувають у підпорядкуванні муніципалітетів, приватних організацій та осіб і працюють від 2—3-х до 10—12-ти го-дин на день. Існують також однорічні заклади для повно-цінної підготовки дітей 5—6-ти років до школи. Крім му-ніципальних, усі дошкільні заклади платні й за бажанням батьків забезпечують програму індивідуального розвитку кожної дитини. Виховательками працюють переважно мо-лоді неодружені жінки, які обов'язково повинні мати уні-верситетську освіту.

Японська система виховання зорієнтована на раннє ви-явлення задатків і природний розвиток здібностей. Групи у дитячих садках є досить чисельними — у середньому по 40 осіб. Виховне середовище дбайливо, зі смаком організо-ване. Дітей залучають до участі у створенні затишку і кра-си в помешканні: вони вирощують і оранжують квіти, конструюють, виготовляють панно і гобелени тощо. Участь дітей у художній праці є обов'язковою, оскільки, на думку японців, лише рукотворна краса підносить люди-ну до філософського розуміння прекрасного як доцільнос-ті буття.

Завдання педагогів полягає і в тому, щоб навчити дітей спілкуватися, дбати, щоб кожна дитина відчувала ком-форт, рівноправність, а група розвивалася на основі това-ришування і співробітництва. Педагог не робить дітям за-уважень.

Основою виховання є національні цінності японського народу, що виявляється навіть в організації індивідуаль-ного харчування. Стверджується, що доля людини зале-жить не так від обдарованості, як від терпіння, працездат-ності, посидючості, старанності. У зв'язку з цим важлива роль відводиться дотриманню режиму життя і діяльності (рано вставати, бути акуратним, багато працювати, пра-вильно харчуватися, володіти формами ввічливості, вітан-ня, вдячності). Схвалюються повага до старших, уміння розуміти іншу людину, підкорятися загальним правилам, бути толерантним. Дітям розкривають суть поняття «смерть», їх привчають до миролюбності.

У вихованні дітей тісно співпрацюють вихователі та бать-ки. Традиційними є відвідування дітей батьками, спортивні Дні, дні спостережень, спільні занотовування цікавих думок * педагогів і батьків про розвиток дитини, батьківські збори. І Багато дошкільних закладів опираються у своїй роботі І на досвід відомого японського скрипаля і педагога Синьїті Судзукі («Система виховання таланту»), який вважав та-лант максимальним рівнем розвитку здібностей дитини, а вік до 6-ти років — періодом, коли вирішується її доля. Ранній розвиток музичних і мовленнєвих здібностей пос-тупово стає системою цілісного розвитку особистості, а музика і рідна мова — провідними її засобами. Про по-пулярність дитячих садків Судзукі свідчить те, що заяви ПР° прийом дитини до них батьки подають за 3—4 роки до її народження. Сюди приймають дітей без будь-якої попе-редньої перевірки задатків. Вихователі працюють з різно-віковими (від 3,5 до 5-ти років) групами дітей (до 60-ти Осіб). їхня роль полягає у створенні середовища для само-розвитку особистості дитини. Йдеться про розвиток пам'яті, сприймання (візуального, слухового, тактильно-го), комплексних видів художньої діяльності дітей. З двох років дитину вчать гри на скрипці, для чого компанія «Судзукі» виготовляє маленькі скрипки на 1/32 повного розміру. Виховання у цих садках має гуманістичний зміст (підкреслюється краса природи, мистецтва) і форму (дити-ну ні до чого не змушують, а створюють розвиваюче педа-гогічне середовище).

Проблемами розвитку дитячих талантів переймають-ся не лише педагоги і батьки. Відчутно впливають на функ-ціонування системи дошкільних закладів Асоціація ран-нього розвитку, організація «Навчання талантів». Слова автора популярних праць про виховання здібностей у ді-тей, засновника фірми «Соні» Масари Ібуки про те, що ос-новою розвитку розумових здібностей дитини є її особистий досвід пізнання у перші три роки життя, коли активно роз-вивається структура мозку, що жодна дитина не народжу-ється геніальною або відсталою, кожна може вчитися доб-ре — все залежить від методу навчання, який повинен бути гуманним і враховувати можливості, нахили та інтереси дитини, вичерпно і влучно характеризують особливості японської системи дошкільного виховання і навчання.

Якими б своєрідними, оригінальними не були націо-нальні системи освіти і виховання дітей дошкільного ві-ку, всі вони мають у своїй основі універсальні засади і принципи, репрезентують єдину і цілісну систему до-шкільного виховання і навчання як загальноцивілізацій-1 ний феномен.