З|із| приходом|прибутком| дитини|дитяти| в школу, як писав Д.Б. Ельконін, відбувається|походить| перебудова всієї системи стосунків дитини|дитяти| з|із| дійсністю.

У дошкільника є|наявний| дві сфери соціальних стосунків: «Дитина|дитя|-Дорослий» і «Дитина|дитя|-Діти». Ці системи пов'язані ігровою діяльністю.

Результати гри не впливають на стосунки дитини|дитяти| з|із| батьками, стосунки усередині|всередині| дитячого колективу також не визначають взаємовідносини з|із| батьками. Ці стосунки існують паралельно, вони не зв'язані ієрархічними зв'язками.

У школі, згідно Д.Б. Ельконіну [21], виникає нова структура цих стосунків. Система «Дитина|дитя|-Дорослий» диференціюється на «Дитина-Вчитель» і «Дитина-Батьки»

Система «Дитина|дитя|-Вчитель|учитель|» починає|розпочинає| визначати відношення|ставлення| дитини|дитяти| до батьків і відношення|ставлення| дитини|дитяти| до дітей. Б.Г. Ананьев, Л.І. Божович, І.С.Славіна показали це експериментально [2, 9]|експериментальний|. Хороша|добра| поведінка і хороші|добрі| оцінки - це те, що конституює стосунки дитини|дитяти| з|із| дорослими і однолітками. Перше, що дорослі питають|запитують| у дитини|дитяти|: «Як ти вчишся?»

Система «Дитина|дитя|-Вчитель|учитель|» стає центром життя дитини|дитяти|, від неї залежить сукупність всіх сприятливих для життя умов.

Відношення|ставлення| батьків до навчання дитини|дитяти|, яке зайняло|позичало| центральне місце|місце-милю| в її житті, теж|також| дуже значуще, але|та|, як справедливо відмітив|помітив| Леонтьев, хороші|добрі| домашні|хатні| стосунки вже легко можуть бути затьмарені двійкою вчителя|учителя|.

Л.И. Божович, Н.Г. Морозова, Л.С. Славіна виявили, що 70% молодших школярів погано знають оцінки своїх товаришів і мало ними цікавляться, якщо це не підкреслює вчитель|учитель|. Таким чином, відношення|ставлення| молодших школярів| один до одного не залежить від успішності і поведінки в школі, а визначається відношенням|ставленням| вчителя|учителя|. Це одне з положень, яке ми хочемо підтвердити або заперечити в експериментальному дослідженні

Першокласники ще не відчувають|почувають| себе частиною|часткою| єдиного колективу, вони відособлені і незалежні один від одного, егоцентричні|. Вони прагнуть добре виконати свої особисті|особові| шкільні обов'язки. У цьому віці взаємооцінки учнів| і характер|шикування| взаємин з|із| однолітками більшою мірою визначається ступенем|мірою| відповідності поведінки однокласників ролі учня, а як основні критерії виступають|вирушають| успішність і дисциплінованість. Власне, особистісні критерії оцінки однокласників (як показують експериментальні дані) є в цьому віці другорядними, хоча і починають|розпочинають| грати істотнішу|суттєву| роль до кінця періоду початкового навчання|вчення|.

Дослідження Л.І.Божович показали, що для першокласників і другокласників байдуже, отримали|одержували| вони зауваження наодинці з вчителем|учителем| або у присутності однокласників в класі. Проте|однак| вже в третьому класі надають більше значення зауваженням, отриманим|одержувати| в середовищі|середі| товаришів, таким чином, переживання|вболівання| емоційного|емоціонального| благополуччя потрапляє в залежність (до третього класу) не тільки|не лише| від думки дорослих, але і від думки однокласників, їх відношення [9 ]|ставлення|.

Соціальна ситуація розвитку дитини|дитяти|, що склалася на початку молодшого шкільного віку, вимагає особливої діяльності, яка отримала|одержувала| назву навчальної, і яка є|з'являється| провідною в даному віковому періоді.

Прийнято вважати|лічити|, що це діяльність по засвоєнню знань. Але|та| ця характеристика недостатня. У грі дитина|дитя| теж|також| засвоює знання (дидактичні ігри, наприклад). Проте|однак|, в дошкільному віці засвоєння - побічний| продукт якоїсь іншої діяльності. Учбова діяльність - це діяльність, безпосередньо спрямована|спрямована| на засвоєння інтелектуальних і духовних багатств, накопичених людством. Ці предмети не дані як кубики, з|із| якими можна маніпулювати. Всі вони абстрактні, теоретичні. Предмети науки і предмети культури - це особливі «предмети», з|із| якими треба навчитися діяти.

Учбова діяльність не дана в готовій формі. Коли дитина|дитя| приходить в школу, її ще немає. Учбова діяльність має бути сформована. У побудові|шикуванні| учбової діяльності і полягає завдання|задача| початкової школи - насамперед| дитину|дитяти| треба навчити вчитися. Перша трудність полягає в тому, що мотив, з|із| яким дитина|дитя| приходить в школу, не пов'язаний із змістом|вмістом| тої діяльності, яку вона повинна виконувати в школі. Мотив і зміст|вміст| учбової діяльності не відповідають один одному, тому мотив поступово починає|розпочинає| втрачати|розгублювати| свою силу, він «не працює» іноді|інколи| вже на початку другого класу. Процес навчання|навчання| має бути побудований|спорудити| так, щоб його мотив був пов'язаний з власним, внутрішнім змістом|вмістом| предмету засвоєння. Мотив до суспільно необхідної діяльності хоча і залишається як загальний|спільний| мотив, але|та| спонукати до навчання|навчання| повинен той зміст|вміст|, якому дитину|дитяти| учать|вчать| в школі, вважав|лічив| Д.Б. Ельконін. Необхідно сформувати пізнавальну мотивацію.

Формування такої пізнавальної мотивації надзвичайно тісно пов'язано із змістом|вмістом| і способами навчання|вчення|. Перетворення діяльності, яка ще не є|з'являється| навчальною, в учбову як одну з передумов має зміну мотиву. На жаль, в школі зазвичай|звично| працюють методами зовнішніх спонук|спонукань|, і в якості зовнішньої спонукальної сили виступає|вирушає| оцінка. Позитивна мотивація матиме місце тоді, коли в школі дитину привертатиме|приваблюватиме| зміст|вміст| навчання|вчення|.

Учбова діяльність характеризується її предметом. Парадокс учбової діяльності полягає в тому, що засвоюючи знання дитина|дитя| сама нічого в цих знаннях не міняє|змінює|. Предметом змін в учбовій діяльності стає сама дитина|дитя|, сам суб'єкт, що здійснює цю діяльність. Вперше|уперше| суб'єкт виступає|вирушає| сам для себе як самозмінний. Учбова діяльність - це така діяльність, яка повертає дитину|дитяти| на саму себе, вимагає рефлексії, оцінки того, «чим я був» і «чим я став». Процес власної зміни виділяється для самого суб'єкта як новий предмет. Найголовніше в учбовій діяльності - це поворот людини на самої себе, тобто рефлексія. Саме тому всяка|усяка| учбова діяльність починається з того, що дитину|дитяти| оцінюють, а шкільна оцінка виступає|вирушає| як певна форма оцінки дитини. Через оцінку відбувається|походить| виділення себе як предмету змін.

У структуру навчальної діяльності входять:

учбове завдання|задача| - це те, що учень повинен освоїти;

учбова дія - це зміни учбового матеріалу, необхідні для його засвоєння учнем, це те, що учень повинен зробити, щоб|аби| виявити властивості того предмету, який він вивчає;

дія контролю - це вказівка на те, чи правильно учень