Результати виявилися наступними|слідуючими|; краще за всіх справилися|впоралися| із|із| завданням|задаванням| ті діти, яких вчитель|учитель| підбадьорював. Набагато гірше виконали завдання|задавання| ті учні, яким вчитель|учитель| псував настрій своїми зауваженнями. Абсолютно|цілком| несподіваним|неочікуваним| виявилося те, що найнижчі результати вийшли не у|біля| тих, кому|КТО| вчителя|учителя| робив|чинив| різкі зауваження, а у дітей, яких він взагалі не помічав, ніяк не оцінював.

Цей досвід|дослід| дуже переконливо показав, що людина, яка працює, потребує певного відношення|ставлення| до того, що вона робить|чинить|, переживає|відчуває| потребу в тому, щоб|аби| результати її праці оцінювалися|оцінювали|. Більше всього|найбільше| вона потребує схвалення, позитивної оцінки. Її дуже засмучує негативна|заперечна| оцінка. Але|та| зовсім виводить з ладу, діє пригноблююче і паралізує бажання працювати байдужість, коли її праця ігнорується, не помічається. Тому знати самооцінку дитини|дитяти| дуже важливо|поважно| для встановлення стосунків з|із| нею, для нормального спілкування. Особливо важливо|поважно| враховувати самооцінку дитини|дитяти|, оскільки вона ще формується і тому більшою мірою, чим у|біля| дорослого, піддається впливу, зміні.

Засвоюючи в процесі навчання|вчення| і виховання певні норми і цінності, школяр починає|розпочинає| під дією оцінних думок інших (вчителів|учителів|, однолітків) відноситися певним чином як до реальних результатів своєї учбової діяльності, так і до самого собі як до особистості|особистості|. Так в учня в навчально-виховному процесі формується установка на оцінку своїх можливостей|спроможностей| – один з основних компонентів самооцінки, в якій відбивається те, що дитина|дитя| дізнається про інших, і її зростаюча власна активність, направлена|спрямована| на усвідомлення своїх дій і особистісних якостей.

На практиці, організовуючи учбово-виховну роботу, вчитель|учитель| зазвичай|звично| співвідносить результати, що досягаються дітьми, з|із| їх розумовими здібностями і відношенням|ставленням| до учіння|навчання|, не враховуючи самооцінку дитини|дитяти|, її власні уявлення про свої здібності. Тим часом, від цих уявлень|вистав| залежить велика або менша упевненість в своїх силах, відношення|ставлення| до помилок і ряд|лава| інших моментів учбової діяльності.

Культивуванню цієї низької самооцінки у|біля| неуспішних учнів сприяють| так само ще нижчі, ніж оцінки вчителя|учителя|, оцінки| учнів по класу, які переносять неуспіхи відстаючих дітей в навчанні|навчанні| на всі інші сфери їх діяльності. Вже в 2-ому класі у дітей-відмінників|чудово| формується завищена самооцінка, зневажливе|зверхнє| відношення|ставлення| до всім тим, хто|КТО| не відмінник. У учбовій діяльності учнів є|наявний| значна з|із| класу в клас зростаюча диспропорція між об'ємом|обсягом| і складністю наукової| інформації, яку їм належить засвоїти, і тими способами, які їм для цієї мети|цілі| даються.

Об'єм|обсяг| і складність цієї інформації все більше і більше перевищують ті способи і прийоми, які учням надаються для її засвоєння. Труднощі, які вони переживають|відчувають| унаслідок|внаслідок| неволодіння раціональними способами засвоєння знижують їх інтерес до учбового предмету і суб'єктивно переживаються|переживають| ними як «недоробки», пов'язані з власною неорганізованістю. Учні схильні вважати|лічити|, що вони можуть добре вчитися, але|та| не дуже цього| хочуть, що у них є для цього все інтелектуальні можливості|, але|та| не вистачає соціальних|громадських|, характеристичних, вольових якостей.

Співвідношення власної оцінки своєї учбової діяльності з|із| оцінкою, яку ця діяльність отримує|одержує| від|біля| інших, уміння враховувати точку зору інших, виникнення цього двосторон-нього| підходу - істотна|суттєва| віха на шляху|колії| формування в|біля| учнів| критичної самооцінки досягнутих результатів учбової дія-тельності|. Важлива|поважна| не тільки|не лише| адекватна оцінка вчителем|учителем| самого по собі об'єктивного результату учбової діяльності, але і врахування|урахування| того, що убачає і цінує в цьому результаті сам учень. [43]

Організовуючи навчально-виховну роботу, вчитель|учитель| зазвичай|звично| співвідносить результати, що досягаються дітьми, з|із| їх розумовими здібностями і відношенням|ставленням| до учіння|навчання|, не враховуючи самооцінку дитини|дитяти|, її власні| уявлення про свої здібності, свою особистість|особистості| і про рівень реалізації цих можливостей|спроможностей| і здібностей в учбовій діяльності. Від цих уявлень|вистав| залежить велика або мен-ша| упевненість учня в своїх силах, усвідомлення отриманого результату як успіху або неуспіху, відношення|ставлення| до допущених помилок, вибір для вирішення завдання|задачі| залежно від ступеня|міри| її трудності і нмзка|лава| інших моментів учбової діяльності, Тому необхідність|із| формувати у |хлошколярів контроль і самооцінку не викликає|спричиняє| ніяких|жодних| сумнівів. Необхідно довести до свідомості молодшого школяра те, що повторюючи урок самому собі, товаришам, батькам, можна переконатися, вивчив ти його чи ні|або ні|, тобто показати контролюючу функцію повторення. Необхідно привчати дитину|дитяти| весь час|увесь час|, і в процесі роботи, і після її завершення|, порівнювати свою роботу з|із| якимсь зразком|взірцем|. Як зразок|взірець| для порівняння може виступати|вирушати| не тільки|не лише| те, що демон-стрував| вчитель|учитель| в класі, але і відповіді кращих учнів. Чим раніше зрозуміє молодший школяр необхідність постійного само-контролю|, тим краще. Дуже велику помилку роблять|чинять| ті батьки, які беруть функцію контролю на себе і прагнуть якомога|як можна| довше утримати її за собою.

На перших порах подібна допомога буває потрібна маленькому школяру, але|та| надаючи|робити| її, дорослі повинні весь час|увесь час| пам'ятати, що головна мета|ціль| полягає в тому, щоб|аби| всьому цьому поступово| навчити саму дитину|дитяти|, а не підміняти її якомога|як можна| довше, до чого часто прагнуть батьки. У подібній ситуації дитина|дитя| не відчуває|почуває| відповідальності за погано виконане завдання|задавання|.

Таким чином, допомогти дитині|дитяті| з перших днів навчання|вчення|