пізнання культурних норм, цінностей, правил. Розширюється сфера спілкування, що приносить поступове віддалення від батьків. У спілкуванні з батьками змінюється роль молодшого школяра (він учень, на нього зважають, з ним радяться). У спілкуванні дитини в сім'ї відбувається віддзеркалення всіх перипетій шкільного життя.
Розділ ІІ
Експериментальне дослідження особливостей спілкування та самооцінки дітей молодшого шкільного віку
2.1. Методологічне та методологічне обгрунтування дослідження
Відомо, що самооцінка як найважливіша особистісна інстанція чинить великий вплив на всі сфери життєдіяльності особистості|особистості|, виступає|вирушає| найважливішим регулятором|регулювальником| діяльності, сприяє саморозвитку. Від особливостей самооцінки залежить рівень домагань, активність особи|особистості| і взаємовідносини її з|із| навколишніми|довколишніми| людьми.
Для того, щоб дитина|дитя| відчувала|почувала| себе щасливою, була здатною|здібний| краще адаптуватися і долати|переборювати| труднощі, їй необхідно мати позитивне уявлення про себе, адекватну самооцінку. Як і все інше в дитині, самооцінка ще тільки|лише| формується і більшою мірою, ніж у|біля| дорослого, піддається впливу, зміні. От чому|ось чому| батькам, педагогам і іншим дорослим, що працюють з|із| дітьми молодшого шкільного віку, абсолютно|цілком| необхідно знати і враховувати закономірності, особливості розвитку самооцінки, а також шляхи|колії| формування адекватної самооцінки і в цілому|загалом| позитивної «Я» - концепції.
Треба відзначити, що в психологічних дослідженнях як вітчизняних, так і зарубіжних, проблема самооцінки не обділена увагою. А.І.Ліпкина вважає|лічить|, що в загальному|спільному| вигляді|виді| самооцінка визначається як відношення|ставлення| людини до своїх можливостей|спроможностей|, здібностей, особистісних якостей, а також зовнішнього вигляду. Самооцінка відображає|відбиває| рівень розвитку у людини відчуття|почуття| власної цінності, позитивного ставлення|ставлення| до себе [28].
Поза сумнівом|безсумнівно|, що дитина|дитя| молодшого шкільного віку велику частину|частку| часу проводить в школі, і основною її діяльністю є|з'являється| учбова. В зв'язку з цим, вважається|лічить|, що потужним чинником|фактором| впливу на самооцінку молодшого школяра виступає|вирушає| оцінка вчителя|учителя|. Діти, орієнтуючись на оцінку вчителя|учителя|, вважають себе і своїх однолітків «відмінниками», «двієчниками», хорошими|добрими| і поганими учнями. Важливість цього питання і можливість|спроможність| майбутнього використання отриманих|одержувати| знань в шкільній психологічній практиці привели нас до розгляду зв'язку самооцінки дитини|дитяти| і її соціального статусу, а також зв'язку оцінки вчителя|учителя| з|із| самооцінкою дітей 9-10 років. Крім того, нас цікавило, як пов`язана успішність молодшого школяра з його самооцінкою та соціальним статусом в класі
При всьому різноманітті відомостей про становлення самооцінки в молодшому шкільному віці практично відсутні дані, що стосуються впливу на самооцінку соціального статусу; мало висвітлені питання про вплив оцінки вчителя|учителя| на самооцінку дітей 9-10 років за допомогою їх соціального статусу. Вивчення даної проблеми в умовах навчання|вчення| виховання дітей актуально, перш за все|передусім|, тому, що вона має вихід на вирішення|розв'язання| проблем психологічного здоров'я школяра, що так|настільки| гостро стоїть в рамках|у рамках| сучасного навчання|вчення|. Стосунки між учнем і вчителем,|учителем| що складаються сприятливо, сприяють особистісному розвитку дитини|дитяти| і включенню|приєднанню| її в продуктивну діяльність, вони підвищують психічну активність, забезпечують настроєність на вирішення тієї або іншої задачі.
Для вивчення особливостей самооцінки в молодшому шкільному віці було проведено експериментальне дослідження в початкових класах однієї з ЗОШ м. Івано-Франківськ. Метою|ціллю| нашого експериментального дослідження стало виявлення зв'язку самооцінки дітей 9 - 10 років з|із| оцінкою вчителя|учителя| і їх соціальним статусом. Ми навмисне вибрали вік 9-10 років, тому що цей період порівняно мало досліджений в плані вивчення самооцінки, спілкування, та їх впливу одне на одного та на успішність навчання.
Нами були висунуті такі гіпотези:
1. Існує певний зв'язок між оцінкою дитини|дитяти| вчителем|учителем| і самооцінкою дитини|дитяти|.
2. Існує певний зв'язок між соціальним статусом дитини|дитяти| і його самооцінкою.
3. Ефективність спілкування, соціальний статус дитини впливає на успішність її навчання.
Для досягнення поставлених цілей та перевірки гіпотез ми використовували наступні|слідуючі| методи:
1. Модифікована методика «Драбинка» Дембо-Рубінштейна| для вивчення самооцінки дітей. Дана методика включала наступний|слідуючий| набір шкал самооцінки:
1) Добрий - Злий,
2) Розумний - Нерозумний,
3) Чесний – Нечесний,
4) Слухняний – Неслухняний.
Учні повинні були вказати свої місце на драбинці. Приклад такої драбинки для пари «Добрий-Злий» наводиться на рисунку 1.
Рис.1 |
Дуже добрий
Добрий
Середній
Злий
Дуже злий
Ми хотіли з`ясувати, як учні 9-10 років оцінюють свої моральні та інтелектуальні можливості, чи є їхня самооцінка гармонійна, однорідна, чи за якимись показниками є істотні відмінності. Цікаво також було порівняти самооцінку дітьми зазначених сторін своєї особистості з тим, як оцінив їх вчитель
2. Проективна методика «Малюнок трьох Я» для виявлення особливостей «Я»-реального, «Я»-соціального (очима вчителя|учителя|), «Я»-ідеальної дитини|дитяти|.
Учні полідовно малювали малюнки, на яких зображувани названі модальності своєї Я-концепції. Після виконання цієї роботи дитину просили прокоментувати намальоване. При аналізі малюнків та бесіді з дитиною ми особливу увагу звертали на
3. Шкала для оцінки дітей вчителем|учителем| по якостях: доброта, розум|глузд|, слухняність, чесність. Вчителеві ми пропонували оцінити дітей його класу за вже перерахованими показниками. Тобто це така ж «драбинка», яка пропонувалась перед цим дітям. Нас знову ж таки цікавила специфіка даної вчателем оцінки, міра її співпадіння з самооцінкою дітей, узгодженість високих оцінок вчителем особистості дитини з відповідним рівнем шкільної успішності, соціальним статусом учня в класі.
4. Соціометрична методика для вивчення соціального статусу дитини|дитяти| в класі. Це – один з соціально-психологічних методів вивчення міжособистісних стосунків в групі на основі здійсненя досліджуваними вибору (переваги) за запропонованим психологом критерієм серед учасників групи. Теорія соціометричного методу заснована на п'яти ключових положеннях (або законах), сформульованих Дж.Морено для оцінки міжособистісних стосунків в малій групі [44; 52].
Процедура дослідження здійснюється шляхом постановки непрямих питань, відповідаючи на які досліджуваний проводить послідовний вибір членів групи, яким надається перевага в певній ситуації. При цьому враховується не лише кількісна, але і якісна сторона виражених