до шкільного навчання|вчення|, в крайньою своїй формі виступаюча як соціальна і педагогічна занедбаність; соматична ослабленість дитини|дитяти| в результаті|унаслідок| тривалих захворювань в дошкільний період; дефекти мови|промови|, не виправлені в дошкільному віці, недоліки|нестачі| зору і слуху|чутки|; розумова відсталість (оскільки значна частина|частка| розумово відсталих дітей потрапляє|попадає| в I клас масової школи і лише після|потім| річного безуспішного навчання|вчення| там прямує через медико-педагогічні комісії в спеціальні допоміжні школи); негативні взаємини з|із| однокласниками і вчителем|учителем|. Проте|однак| з|із| кожною з перерахованих причин труднощів в навчанні|вченні| зв'язується відставання порівняно невеликого числа дітей по відношенню до всіх школярів, що зазнають труднощів у навчанні|вченні|, значну частину|частку| яких (приблизно половину) складають діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР).
Допомогти конкретній дитині|дитяті| неможливо без розуміння визначених труднощів, які у неї виникають. А це вимагає від педагога уміння розпізнати типові труднощі, викликані|спричиняти| неуспішністю, і надати|робити| конкретну допомог
При розгляді поняття неблагополуччя дуже часто згадуються терміни "недолік|нестача|", "відхилення", "труднощі". Деякі автори розглядають|розглядують| їх як синоніми.
На думку Ю.З.Гільбуха дані поняття носять різний сенс|зміст|. Під недоліками|нестачами| він розуміє відсутність чого-небудь корисного, потрібного. Під відхиленнями - відсутність бажаного і наявність шкідливих якостей [18].
Ю.З.Гильбух пропонує наступні|слідуючі| типи|типів| відхилень :
1) загальне|спільне| відставання в навчанні|навчанні|;
2) специфічне відставання по мові|язику|;
3) специфічне відставання по математиці;
4) відхилення від індивідуального оптимуму учбової діяльності.
Неуспішність, на його думку, можна підрозділити на загальну|спільну| і специфічну. Під загальною|спільною| неуспішністю він має на увазі стійке відносне тривале відставання учня по обох основних предметах шкільної програми: мові|язику| і математиці. Специфічне ж відставання зачіпає лише один з цих предметів при задовільній або навіть хорошій|добрій| успішності по решті предметів шкільного курсу. При загальному|спільному| і специфічному відставанні визначається коло|коло| причинних чинників|факторів|, які є|з'являються| предметом аналізу в процесі визначення причин труднощів. Нерідко|незрідка| спостерігаються і різного роду відхилення від індивідуального оптимуму учбовій діяльності. Здібності цих дітей постійно не знаходять|находять| повної|цілковитої| реалізації, їх розумовий розвиток удосконалюється повільніше|повільний|, ніж це могло би бути в умовах покласної| диференціації.
У даній роботі використовуватимуться терміни "труднощі" і "неуспішність" як синоніми.
Чому неуспішні діти – це вічна проблема школи? Педагоги-учені основну причину неуспішності, перш за все|передусім| в недосконалості методів викладання. З|із| цим не можна не погодитися. Досвід|дослід| роботи педагогів-новаторівВ.Н. Шаталова, С.Н. Лисенкової і інших підтверджує вірність такої точки зору|точки|. Тим часом багато вчителів|учителів| схильні пояснювати|тлумачити| слабку|слабу| успішність браком|нестачею| вольових і деяких етичних якостей дітей, відсутністю старанності і старанності. Звідси часто вживані по відношенню до школярів, що відстають такі репресивні заходи, як “опрацьовування|проробляти|”, виклик батьків і тощо [40].
Щоб|аби| не спрощувати проблему неуспішності учнів, необхідно відмітити|помітити|, що в її основі лежить не одна причина, а декілька, і досить часто вони діють в комплексі. Буває і так, що на первинну|початкову| причину неуспішності учня нашаровуються нові, вторинні|повторні| причини як наслідок відставання в навчанні. Ці причини також можуть бути різноманітними,|всілякими| тому що|бо| школярі не однаково реагують на свою неуспішність.
На перших етапах навчання|вчення| в молодшому шкільному віці допитливість, безпосередній інтерес до того, що оточує, з одного боку і прагнення виконати суспільно значущу діяльність - з|із| іншого, визначають позитивне відношення|ставлення| до навчання і пов'язані з цим емоційні|емоціональні| переживання|вболівання| з приводу отриманих|одержувати| оцінок. Відставання в навчанні|навчанні|, погані оцінки найчастіше гостро, до сліз переживаються|переживають| дітьми. Крім того, відношення|ставлення| до оцінки залежить від особистісних особливостей школяра, таких як мотивація, взаємини з|із| вчителями|учителями|, батьками, характеру|вдачі| самооцінки тощо.
Не уміючи досить добре диференціювати причини неуспішності вчителі|учителі| зазвичай|звично| використовують вельми|дуже| мізерний|убогий| і далекий від досконалості набір
засобів|коштів| допомоги відстаючим учням. Всі види педагогічної допомоги практично можна звести до двох: організація додаткових занять, на яких застосовуються традиційні (такі ж, як на уроці) методи навчання|вчення| і надання|виявлення| різних засобів тиску|тиснення| на учня. Всі ці засоби|кошти| не тільки|не лише| малоефективні, але|та| нерідко|незрідка| виявляються|опиняються| і шкідливими, оскільки|тому що| не впливають на причину і дозволяють запустити “хворобу” неуспішності.
Психологічні причини, які лежать в основі неуспішності, І.В. Дубровіна і інші психологи об'єднали в дві групи, до першої з|із| яких віднесли недоліки|нестачі| пізнавальної діяльності в широкому сенсі|змісті| слова, а до другої - недоліки|нестачі| в розвитку мотиваційної сфери дітей.
І.В. Дубровіна розглядає|розглядує| особливості прийомів учбової діяльності, що відрізняються несформованістю у неуспішних школярів. Про цих учнів, на думку цього психолога, можна сказати, що вони не уміють по-справжньому вчитися. Учбова діяльність, як і всяка|усяка| інша вимагає володіння певними навиками|навичками| і прийомами. Лічба про себе, списування букв|літер| за зразком, заучування|завчати| віршів напам'ять - навіть такі з точки зору|точки| дорослої людини нескладні дії можна виконувати не одним, а декількома різними способами. Не всі вони будуть правильними, однаково ефективними. Дитина|дитя|, що поступила|вчинила| в школу і зіткнулася з|із| необхідністю виконувати нову для себе учбову діяльність, часто не в змозі самостійно знайти адекватні способи роботи. Якщо її не навчати|виучувати| спеціально необхідним навикам|навичкам| і прийомам, вона інтуїтивно знаходитиме|находитиме| їх сама, і не завжди це будуть правильні і ефективні навики|навички| і прийоми [40].
Багато труднощів в навчанні утворюють свого роду “порочне коло|хибний||коло|”, в
якому кожен небажаний чинник|фактор| на початку викликається|спричиняє| зовнішніми обставинами, а потім породжує інші небажані чинники|фактори|, що послідовно підсилюють|посилюють| один одного. Тому найчастіше шкільному психологові потрібно шукати не одну, а декілька причин неуспішності кожного