ДИПЛОМНА РОБОТА

Особливості формування стресостійкості у майбутніх соціальних педагогів

ЗМІСТ

ст.

ВСТУП………….………………………………..……………………… 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕСОВИХ СТАНІВ ТА СТРЕСОСТІЙКОСТІ МОЛОДІ

1.1. Стрес як предмет наукового аналізу….………………..…..…....... 8

1.2. Місце стресу у роботі соціального педагога…………..……......... 27

1.3. Cтресостійкость як вид психологічної стійкості особистості...... 38

Висновки з першого розділу …………………………………….......... 49

РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

2.1. Методологічні аспекти організації експериментально-дослідницької роботи ………………………………………………………… 51

2.2. Психологічна діагностика стресостійкості сучасних юнаків та дівчат…………………………………………………………………………… 58

Висновки з другого розділу ……………………………………………. 81

РОЗДІЛ 3 УМОВИ ФОРМУВАННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ У МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

3.1. Особливості міжособистісної взаємодії молоді в стресових ситуаціях……………………………………………………………………….. 83

3.2. Основні напрямки формування стресостійкості у майбутніх соціальних педагогів…………………………………………………………... 91

3.3. Особливості соціально-психологічної допомоги особистості у стресовій ситуації……………………………………………………………. 103

Висновки з третього розділу …………………….....……………....... 109

ВИСНОВКИ……………………………………..……………………… 110

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………..………..... 113

ДОДАТКИ...………………..…………………………………………… 121

ВСТУП

Не слід боятися стресу. Його

не буває тільки у мертвих. Стресом

потрібно керувати, і тоді ви

відчуєте аромат і смак життя.

Г.Сельє

Актуальність теми. Стрес у нашому житті відіграє чи не найпомітніше місце. У наші дні багато говорять про стрес, пов’язаний з адміністративною або диспетчерською роботою, із забрудненням навколишнього середовища, з фізичною напругою, сімейними проблемами чи смертю родича. За останні тисячоліття спосіб життя людини суттєво змінився. Проте основні фізіологічні реакції організму залишилися на тому ж рівні. Тому в наш час людина хворіє і вмирає, в основному, від хвороб, в основі яких лежить неправильний спосіб життя, важкі переживання, глибоке і невідступне почуття незадоволеності, страхи, психічна травматизація. Всі ці чинники призводять до виникнення стресів.

Стрес – досить розповсюджене явище в наш час. Особливо часто молоді люди відчувають стресові ситуації, пов’язані з вибором професії та професійною діяльністю. Зокрема, найбільший рівень стресу спостерігається у тих спеціалістів, які працюють з людьми, їхніми проблемами та потребами, тобто мають безпосередні контакти з клієнтами. Тому важливим етапом у роботі спеціаліста будь-якої професії є вміння формувати як власну стійкість до стресорів, так і надавати різні види допомоги молодим людям, які потрапили у стресову ситуацію. У зв'язку з цим необхідним є визначення основних чинників формування стресостійкості соціальних педагогів.

Аналіз діяльності майбутніх соціальних педагогів дозволив виявити основні причини необхідності проведення психологічних досліджень, зокрема: значний рівень стресу, обумовлений роботою з документацією; високий рівень психоемоційного навантаження, пов'язаний з роботою з клієнтами та обмеженою кількістю часу на виконання поставлених завдань. З іншого боку, аналіз причин вказує на те, що у більшості випадків стресові стани соціальних педагогів пов'язані не з рівнем професійних знань працівників, а з невідповідністю їхніх індивідуальних психофізіологічних властивостей даному виду діяльності. Таким чином, існуюча залежність якості діяльності соціального педагога від його індивідуальних особливостей зумовила необхідність їхнього аналізу та врахування для підвищення ефективності профпідготовки працівників.

Найбільш складною і неоднозначною для дослідження й оцінки професійною якістю соціального педагога є стресостійкість. Більшістю дослідників стресостійкість розглядалась як генетично успадкована властивість людини, що закономірно визначило розробку відповідних методів її дослідження й способів оцінки. Однак результати досліджень останніх років показують, що стресостійкість також формується в процесі діяльності. У зв'язку з цим необхідним є дослідження особливостей формування стресостійкості соціального педагога, оскільки професійна готовність під час прийому на роботу не означає подальшу адаптацію працівника до умов діяльності.

Актуальним є пошук шляхів контролю формування стресостійкості майбутніх соціальних педагогів та розробка способів і засобів їх реалізації, що дозволить не тільки дати адекватну оцінку даної якості, але й вирішити проблему професійної підготовки на основі комплексних дій, спрямованих на підвищення стресостійкості і відповідно якості діяльності, а також знизити витрати на підготовку спеціалістів.

Багато психологів, лікарів займалися дослідженням стресових станів серед молоді, їх впливу на фізичне та психологічне здоров’я людини (Г.Сельє, У.Кеннон, Дж.Сміт, В.Розов, Б.Коган, М.Пірен, Б.Волков та ін. )

У наш час молодим людям не завжди легко адаптуватися до умов навколишнього середовища: вони відчувають стрес, коли покидають батьків і їдуть вчитися далеко від дому; коли відчувають велике навантаження під час навчання чи роботи; коли одружуються чи розлучаються в молодому віці. Тому рівень психологічної стійкості молоді до стресових ситуацій є досить низьким. Визначення основних чинників, які впливають на адаптивність чи схильність молоді до стресу, особливостей формування стресостійкості має важливе значення для розробки стратегій профілактики та психокорекції стресових станів. Актуальність даної проблеми зумовила вибір теми нашого дослідження – “Особливості формування стресостійкості у майбутніх соціальних педагогів”.

Метою дослідження є визначення основних напрямів формування стресостійкості у майбутніх соціальних педагогів.

Об’єктом дослідження є стресостійкість особистості соціального педагога.

Предметом дослідження є психолого-педагогічні особливості формування у майбутніх соціальних педагогів здатності до стресостійкості на етапі до вузівської підготовки.

Завдання:

Теоретичною основою дослідження стали напрацювання видатних психологів та лікарів, які розглядали вплив стресових станів на життєдіяльність людини (Г.Сельє, У.Кеннон, В.Калошин, А.Гольдштейн, О.Осадько, Дж.Сміт та ін.), особливості різнопланової допомоги особистості в стані стресу (М.Пірен, Б.Волков, М.Сандомирський, А.Захаров, В.Розов, В.Калошин, Б.Коган та ін.), значення стресостійкості у професійній діяльності людини (А.Колосов, С.Анохіна, Б.Ананьев, А.Боковиков, В.Мозговий, О.Кочарян та ін.).

Методи дослідження: