Емпіричне дослідження проводилось впродовж 2006-2008 рр. Різними видами дослідно-експериментальної роботи було охоплено 96 студентів І-V курсів спеціальності «Соціальна педагогіка і практична психологія» Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Теоретичне значення дослідження полягає

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи доповідались на студентських науково-звітніх конференціях філософського факультету Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника (2007-2008 рр.), на семінарі-практикумі для студентів Івано-Франківського медичного училища спеціальності «Акушерська справа» (2008 р.)

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані фахівцями у роботі з молодими людьми, які перебувають у стресовій ситуації та для формування особистісної стресостійкості у своїй професійній діяльності.

Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 88 найменування та чотирьох додатків. Основний зміст роботи викладено на 120 сторінках. Робота містить п’ять таблиць та чотирнадцять рисунків.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕСОВИХ СТАНІВ ТА СТРЕСОСТІЙКОСТІ СЕРЕД МОЛОДІ

Стрес як предмет наукового аналізу

Стрес (англ. stress – напруження) - стан напруженості – сукупність захисних фізіологічних реакцій, що настають в організмі тварин і людини у відповідь на вплив різних несприятливих факторів (стресорів) – холоду, голодування, психічних і фізичних травм, опромінення, крововтрати, інфекції тощо [87, с.511]. Стресор – несприятливий фактор, що викликає в організмі тварини або людини стан напруженості – стрес [87, с.511]. Життя часом стає суворою і безжалісною школою для людини. Труднощі, які виникають на життєвому шляху людини (від дрібної проблеми до трагічної ситуації), викликають у неї негативні емоційні реакції, що супроводжуються фізіологічними і психологічними порушеннями [80, с.3].

Дистрес (англ. distress – горе, страждання, виснаження) – стрес, який негативно впливає на організм і може повністю розладнати поведінку і діяльність людини. Хронічне переживання дистресу викликає серйозні дисфункціональні і патологічні порушення в організмі [53, с.102].

Багато психологів досліджували роль стресових станів у житті людини. Поняття “стрес”, основні стадії, фази стресу розкрив у своїх класичних дослідженнях Г.Сельє. У 1935 р. американський фізіолог У.Кеннон уперше визначив активну релаксацію, яка є захисною реакцією під час стресу, як реакцію боротьби або втечі. Лікарі Т.Холмс і Р.Раге (США) вивчали залежність захворювань від різних стресогенних життєвих подій у більш ніж 5 тис. пацієнтів. Вони дійшли до висновку, що психічним і фізичним захворюванням зазвичай передують важливі зміни в житті людини.

Існують різні наукові підходи до розуміння стресу. Найбільш популярною є теорія стресу, запропонована Г.Сельє. У рамках цієї теорії механізм виникнення стресу пояснюється в такий спосіб: усі біологічні організми мають життєво важливий вроджений механізм підтримки внутрішньої рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу. Організм реагує на це пристосувально-захисною реакцією. За допомогою порушення організм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму порушення і є станом стресу. Однак можливості організму не безмежні і при сильному стресовому впливі людина швидко виснажується, що може привести до захворювання та інколи до сметрі людини [28, с.184].

Сучасні дослідники психологічних передумов виникнення стресів уникають глобальних типологій і концентрують увагу на певних патогенних компонентах психологічного складу особистості. Зокрема, О.Осадько виокремлює наступні компоненти: ворожість, яка супроводжується дратівливістю, цинізмом та недовірою до інших, тривожність, схильність до конкуренції тощо. Наприклад, вивчення наслідків урагану Хьюго засвідчило, що молодь, яка мала до урагану вищий рівень тривоги, ніж інші, виявилася більш схильною до тяжких стресових реакцій. Молоді люди, які переважно розглядають негативні події свого життя як такі, що перебувають поза їхнім контролем, мають тенденцію до формування тяжких стресових симптомів, на відміну від тих, що вміють контролювати події свого життя [51, с. 7].

Залежно від виду стресора і характеру його впливу, виділяють різні види стресу, у найбільш загальній класифікації – стрес фізіологічний і стрес психологічний, а також хронічний, гострий, інформаційний та емоційний (див. рис. 1.1.). На думку А.Маклакова, людина є соціальною істотою і в діяльності її інтегральних систем провідну роль відіграє психологічна сфера. Тому найчастіше саме психологічний стрес є найбільш важливим для процесу регуляції [36, с. 458].

Рис. 1.1. Класифікація видів стресу

Існує велика кількість класифікацій видів стресу. Зокрема, В.Розов виділяє такі види стресу:

За критерієм впливу на людину:

Емоційно-позитивний стрес, викликаний позитивними подіями. У людей з ослабленим здоров’ям навіть цей вид стресу може спровокувати негативні наслідки.

Емоційно-негативний стрес спричиняється негативними подіями. Він менш контрольований людиною, і тому більше небезпечний для здоров’я.

Залежно від терміну впливу на особистість стреси поділяються на короткочасні і хронічні. Короткочасний (гострий) стрес характеризується швидкістю та несподіваністю виникнення. Довготривалий (хронічний) стрес може бути наслідком гострого стресу, але часто виникає через незначні, слабо інтенсивні, але постійні множинні чинники.

За походженням і механізмом розвитку стреси поділяються на фізіологічні та психологічні.

Для фізіологічного стресу характерне опосередкування стресорів гомеостатичними фізіологічними механізмами. Він викликається такими стрес-чинниками, як біль, холод, спека, голод, спрага, фізичні перевантаження тощо.

Психологічний стрес опосередковується психологічними процесами оцінки передбачуваної загрози стресового стимулу і пошуком адекватної відповіді на цей стимул. Його викликають: обман, образа, погроза, небезпека, інформаційне перевантаження тощо. Психологічний стрес зазвичай поділяють на емоційні та інформаційні стреси. Емоційний стрес має місце в ситуаціях, які загрожують безпеці людини (злочин, аварія, війна, важка хвороба), соціальному статусу, економічному благополуччю (втрата роботи), міжособистісним відносинам (сімейні проблеми) тощо. При цьому різні його