В якості складових компонентів когнітивного ресурсу стресостійкості можна виокремити:

- функціональний компонент – характеризується наявністю відповідного потенціалу когнітивних функцій (уваги, пам’яті, мислення) молодих людей, які є необхідними умовами реалізації виходу із конкретної стресової ситуації;

- компонент самооцінки – демонструє рівень основних складових підготовленості людини до підвищення власної стресостійкості, полягає у з’ясуванні причин суб’єктивно низького або високого оцінювання стресової ситуації, адекватності такої оцінки та моделювання шляхів досягення вищого рівня стійкості до стресів;

- стильовий компонент – містить показники, які характеризують індивідуально-своєрідні прийоми переробки інформації про актуальну та стресову ситуацію;

- соціально-когнітивний компонент – характеризується наявністю соціально-психологічних особливостей “викривлення” людиною інформаційного потоку, що відбувається за умов наявності ірраціональних та неконструктивних уявлень про свої можливості і часто є причиною виникнення стресових станів;

- когнітивно-поведінковий компонент – характеризує стратегії дій людини, спрямовані на подолання стресових ситуацій, а також характеризує особистий поведінковий тип діяльності, що може сприяти виникненню стресових ситуацій [29, с. 158].

Виявлення взаємозв’язків компонентів ресурсу з оцінками дії стрес-факторів дає можливість конкретизувати основні чинники виникнення стресових ситуацій, а також виокремити шляхи управління ними.

Переважна більшість встановлених зв’язків має обернений характер, тобто із збільшенням якісних показників ресурсу зменшується значення оцінки стресогенних факторів. Такими компонентами є: продуктивність і повнота пам’яті, швидкість перенесення інформації в зорово-руховій системі, точність, розподіл та ефективність уваги, раціональність мислення, оптимістичність атрибутивного стилю, а також самооцінка рівня фізичної, технічної, психологічної підготовленості та власної стресостійкості [29].

Тому можна зробити висновок, що когнітивна сфера кожної людини може розглядатися як певний психологічний ресурс, який, з одного боку, обумовлює процес виникнення стресової ситуації, а з іншого є засобом підвищення стресостійкості людини. Когнітивний ресурс охоплює різні психічні аспекти, що забезпечує стійкість особистості до впливу різних негативних стресових та конфліктних ситуацій.

Людина може по-різному реагувати на стресові ситуації. Це залежить від її психічного стану, індивідуально-особистісних характеристик, впливу соціального оточення тощо. Реакція людини на стресор може мати стенічні та астенічні риси [2, с. 51].

Реагування на стресор за стенічним типом буде демонструвати людина з перевагою в нервовій системі процесів збудження над процесами гальмування. Характерні ознаки стенічного типу включають: підвищену збудливість, емоційну амбівалентність, нестійкість й швидкість переключення уваги. На поведінковому рівні це проявляється у особистості, яка має підвищену психічну активність, високу або завищену самооцінку.

Астенічний тип реагування на стресор спостерігається у випадку посилення процесів гальмування у нервовій системі. Перевтома, перенесені захворювання, специфіка психіки та ін. провокують поведінку, що характеризується апатичністю, інертністю, заниженою працездатністю й активністю. Для цього стану характерні ідеомоторна загальмованість, зниження гостроти сприйняття, переключеності уваги. Молоді люди з рухливістю нервових процесів відрізняються швидким реагуванням на стресор, високою працездатністю, що в цілому є індикатором високої стресостійкості. Як підкреслювала С. Анохіна, саме така система, всі частини якої вступають у динамічне складне функціональне об'єднання на основі безперервної зворотної інформації про результат пристосування, називається “функціональною системою” [2] .

Розглядаючи різні типи реагування на стресор, важливо враховувати думку Б. Ананьева, який підкреслював, що на основі різних типів нервової системи може бути сформований один і той же тип характеру, так само як контрастні характеристичні властивості можуть виявитися в людей з тим самим типом нервової системи [1]. Кожна властивість темпераменту в певних умовах виступає або як позитивна, або як негативна якість особистості, і тому доцільно їх розглядати в сукупності як динамічні характеристики. Динамічні характеристики психіки відображаються на ступені стійкості до стресу через особистісні (тобто соціогенні) характеристики, що поєднують соціальні й суб'єктивні компоненти, визначають засоби боротьби зі стресом, можуть бути використані у формуванні механізмів стресостійкості.

Багато дослідників вивчали поняття стресостійкості людини, зокрема такі як Б.Варданян. Б.Зильберман, В.Мерлін і ін. Вони виділяли наступні властивості стійкості до стресів: зв'язок стійкості зі зміною, адаптаційно-діяльнісним механізмом, регуляцією, захистом та ін.

1. Зв'язок стійкості зі зміною. Розглядаючи поняття “стійкість” як динамічну характеристику біологічних, психологічних, соціальних систем, можна зазначити, що вона пов'язана зі зміною (конструктивною — розвиток; неконструктивною — уникнення або психологічний захист як блокування; деструктивною — деградація). Для цих систем характерна зміна, спрямована в одну сторону – зворотнє повернення в цілому неможливе, так як в будь-якому випадку виходить нова конфігурація. При короткочасному, одноразовому впливі стійкість проявляється в тому, наскільки швидко система “повернеться” у параметри, близькі до вихідного стану, не переходячи на наступний рівень, у якому ця система стає принципово іншою. Якщо вплив тривалий за часом або часто повторюється, то стійкість проявляється в тому, що система переходить із одного стану в інший, при цьому зберігаючи внутрішні взаємозв'язки за рахунок розширення можливостей або зміни конструкції. Ця система припускає наявність ознаки стійкості як здатності зберігати себе в умовах середовища, що змінюється в деяких межах, тобто одночасно зберігатись або змінюватись в рамках певного діапазону. Це забезпечує еволюціонування системи - процесу розвитку й збереження послідовності станів у часі [2, с. 54].

2. Стійкість і адаптаційно-діяльнісний механізм. С.Анохіна розглядає стресостійкість як динамічний процес адекватного реагування, що постійно змінюється в залежності від ситуації, стресора й т.д. Стресостійкість молодої людини проявляється в здатності адаптуватися до стресових ситуацій зберігаючи високу ефективність і життєдіяльність. Адаптація може приймати форму протидії стресору, уникнення чи пристосування