Б.Ананьєв у своїй психологічній концепції про єдність і взаємозв'язок властивостей людини як особистості й суб'єкта діяльності зазначає, що тип адаптації залежить від рівня сформованості діяльності. Молода людина може стати суб'єктом діяльності в тому випадку, якщо діяльність носить цілісний характер. Виділяють наступні функціональні компоненти цілісної діяльності: 1) цілеспрямованість, 2) інформаційний компонент, 3) прогнозування, 4) прийняття рішень, 5) організація виконання діяльності, 6) спілкування й комунікація, 7) контроль, 8) оцінка, 9) корекція [1].

Дану модель можна застосувати в аспекті підвищення стресостійкості в діяльності молодої людини, виділивши в оціночному компоненті самооцінку й акцентувавши увагу на цілісності процесу.

Варто зупинитися докладніше на інформаційному компоненті та компонентах цілеспрямованості, прогнозування й оцінки, оскільки вони менше застосовуються молодою людиною в порівнянні з діяльнісним блоком, який об’єднує прийняття рішень, організацію виконання діяльності, спілкування й комунікацію, що, як правило, використовується в більшому обсязі.

Цілеспрямованість. Успішність у різних видах діяльності, розвиток особистості в молодому віці багато в чому залежать від здатності ставити перед собою цілі. Майбутнє може сприйматися як проблема, викликати тривогу, емоційне занепокоєння. Як показують дослідження, стресові фактори, пов'язані з переживанням майбутнього, найчастіше виникають у тих молодих людей, які не навчилися цілеспрямовано планувати свій час [2, с. 55]. Тому для збільшення власної стресостійкості особистості необхідно вміти самоорганізовувати час власного життя, планувати свою діяльність так, щоб не навантажуватись зайвими проблемами, які можуть бути причиною виникнення стресових ситуацій.

Інформаційний і прогностичний блок виконуюють функцію планування і, таким чином, дозволяють адекватно розподілити наявні ресурси відповідно до поставлених цілей і визначити план дій. Вивчення молодою людиною основним елементам користування інформаційними технологіями й керування ними призводить до зменшення зіткнення з ризиками й загрозами у вигляді прогностичного моделювання. Стресові фактори несуть інформацію, під впливом якої організм займає певну позицію. Активна фаза отримання інформації, її адекватне використання дозволяють ідентифікувати, прогнозувати й трансформувати стресор для того, щоб зменшити його дію в наступній фазі. Однак здатність прогнозувати можливі наслідки може як запобігати стресам, так і сприяти їхньому виникненню й посиленню. Реактивна фаза цього прийому інформації пов'язана з можливістю виникнення стресу й ступенем його впливу. Тому в діяльності молодої людини доцільне повноцінне включення компонентів контролю, оцінки й корекції [2].

Блок контролю, оцінки й корекції можна віднести до рефлексивно-діяльнісного підходу в загальній структурі стресостійкості. Як показують дослідження, у результаті оволодіння компонентами цього блоку, у молодої людини виникає оптимістичний настрій, що спонукує до активних дій, подолання особистих проблем, відбувається самоствердження особистості. Але рефлексивний аналіз може викликати песимістичний стан, при якому визнання власних недоліків є не стимулом для зміни, а захисним засобом для відмови від діяльності. Для запобігання цього необхідне включення в блок зовнішньої оцінки близьких людей, підтримуюче значення якої буде мати корекційний момент. Високий рівень володіння рефлексією дозволяє молодій людині визначити причини існуючих труднощів, контролювати свої слабкі й сильні сторони, знайти шляхи подолання проблем і вміти корегувати їх [2].

Важливим компонентом у розвитку стресостійкості особистості є вміння усвідомлювати свої власні проблеми і вже згодом вирішувати їх. Тому самосвідомість відіграє велику роль у формуванні навичок стресостійкості молодої людини.

с

Основною складовою самосвідомості є самооцінка, яка виконує наступні функції: пізнавальну, прогностичну й регулятивну. Адекватна самооцінка дозволяє молодій людині оптимально використовувати власний потенціал, сприяє саморегуляції, підвищує стресостійкість. У ситуації короткочасної дії стресора завищена самооцінка при низьких інших якостях і вміннях може бути проявом механізму протидії стресовим факторам, а занижена дозволяє пристосовуватися до дії стрессору без особистісних змін. При тривалій або сильній дії стресору викривлене сприйняття своїх можливостей перетворює стресову ситуацію в невирішену й збільшує дію стресору. Неадекватна самооцінка, на думку багатьох дослідників, пов'язана з низьким рівнем рефлексії, що перешкоджає подоланню деструктивного стресу [2, с. 56].

Якщо молодій людині не належить ініціатива цілеспрямованості, то нав'язані їй цілі, як правило, не усвідомлюються й приймаються скоріше в загальному вигляді, викликаючи підвищене порушення або гальмування діяльності, неадекватне реагування. Невміння ставити перед собою цілі й виконувати різні дії призводить до втрати перспективи. На думку В.Франкла, недолік спрямованості, самовизначення, невміння ставити перед собою мету можуть стати причиною апатії, втрати сенсу життя. Неволодіння молодою людиною адекватною інформацією про ресурс (як особистісний, так і доступний зовнішній), невміння користуватися інформаційними технологіями ускладнюють розкриття її здатностей і знижують стресостійкість. Низький рівень рефлексії й зовнішні обмеження її застосування блокують потреби в самоаналізі [2]. У результаті молоді люди “не зауважують” невдачі в провідних видах діяльності, що дозволяє їм підтримувати самоповагу, деструктивно охороняючи себе від стресу, але не вирішує їхні існуючі проблеми. Низький рівень рефлексії ускладнює як постановку реальних цілей, так і пошук шляхів їхнього досягнення, призводить до неадекватних реакцій на стресові події.

У випадку порушення цілісності діяльності, коли якісь елементи молодій людині не належать (через невміння, невпевненість, фрустрацію та ін.), а запропоновані або нав’язані іншими особами, то діяльність людини здобуває примусовий характер. Даний конструктивізм тут пов'язаний з підтримкою захисних механізмів, які допомагають зменшити напруженість стану людини. Адаптація в цьому випадку досягається засобами, які перешкоджають особистісному розвитку молодої людини реалізації її можливостей [2].

Наслідки стресу будуть негативними, якщо блокується основний вид діяльності, що призводить до зниження рівня стресостійкості. Тому керування стресом як складним явищем можливо через виконання молодої людиною