Методологічні аспекти організації експериментально-дослідницької роботи
Стрес – це стан перевантаження нервової системи, внаслідок чого відбувається порушення регуляційних процесів [36, с. 166]. Дезорганізація поведінки в стресовому стані пояснюється тим, що сильні збудження кори головного мозку порушують орієнтацію, а отже самоконтроль та панування над собою. З’являються незаплановані дії, імпульсивні реакції, більш чи менш непідвладні людині. Така дезорганізація може мати вигляд спричиненого страхом гальмування діяльності або форми гніву, що виявляється в агресивних діях.
Оптимальній поведінці суб’єктів стресової ситуації сприяє їхня здатність справлятися із стресовими факторами, вірно організовувати свою поведінку в складних ситуаціях взаємодії, контролювати свій емоційний стан, швидко приймати правильні рішення – тобто стресостійкість [16]. Належний рівень стресостійкості дозволяє людині порівняно легко адаптовуватися до стресових ситуаціях, обмежити психологічні витрати. Тому перш, ніж визначати напрями формування стресостійкості у студентської молоді, необхідно проаналізувати особливості реагування сучасних юнаків та дівчат на виникнення стресових чинників.
Експериментальне дослідження здійснювалось протягом 2006-2008 рр. Всього у ньому взяло участь 96 студентів І-V курсів спеціальності “Соціальна педагогіка. Практична психологія”, Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника. Дана робота проводилася в руслі теоретико-експериментального дослідження здатності молодої людини до стресостійкості в умовах травматичного стресу.
Дослідження мало на меті проаналізувати прояви психологічних особливостей та закономірностей поведінки сучасної молоді в стресових ситуаціях. Досягнення мети дослідження здійснювалося шляхом перевірки провідної гіпотези, зміст якої міститься в припущенні, що розвитку стесостійкості сприяють різні психологічні та особистісні чинники особистості.
Програма дослідження включала наступні етапи:
- теоретико-аналітичний – тут відбувалася постановка проблеми, визначення мети та завдань дослідження, здійснювалося ознайомлення із станом досліджуваної проблеми у психологічній науці і аналітико-синтетичне вчення її теоретичних напрацювань з окремих аспектів;
- організаційний етап: включає підбір матеріалів для проведення експериментального дослідження;
- етап реалізації експериментального дослідження: включає проведення психодіагностичних процедур серед студентів вищого навчального закладу;
- підсумково-аналітичний етап – тут відбувалася обробка й систематизація результатів дослідження, виводилися висновки та загальні рекомендації щодо даної проблеми.
Основні завдання експериментального дослідження:
Проаналізувати доцільність та актуальність спеціальної роботи соціальних педагогів щодо підвищення ефективності реагування юнаків та дівчат на виникнення стресових факторів.
Визначити рівень стресостійкості майбутніх соціальних педагогів.
З’ясувати здатність студентської молоді адаптовуватися до стресових ситуацій.
Визначити рівень самооцінки психічних станів серед майбутніх соціальних педагогів.
Визначити шляхи оптимізації процесу виходу молодих людей із стресових ситуацій.
З-поміж емпіричних методів дослідження нами були використані спостереження, опитування (бесіди, анкети), тестування. В аналізі особливостей адаптації молодих людей до стресових ситуацій, їх психічних станів з-поміж організаційних методів нами було використано порівняльний метод, за допомогою якого ми мали можливість співставити рівні розвитку стресостійкості та тривожності юнаків та дівчат, які навчаються на різних курсах у вузі.
Для використання поставлених у роботі завдань нами було використано наступні методики:
- опитувальник на визначення адаптивних здібностей особистості до стресу (В.Розов) [61];
- методика на визначення самооцінки психічних станів (за Г.Айзенком) [60];
- опитувальник способів реагування на конфліктні ситуації К.Томаса [60];
- методика на визначення рівня особистісної тривожності (Ч.Спілбергера) [17];
- анкета для визначення рівня стресостійкості студентської молоді.
Для визначення основних чинників виникнення стресових ситуацій серед студентів вищого навчального закладу ми використали розроблену нами анкету. Анкетування стосувалось таких аспектів:
обізнаності студентів щодо поняття “стресу”;
частоти та тривалості перебування студентів у стресових ситуаціях;
причин, що найбільше впливають на виникнення стресових станів;
рекомендацій щодо запобігання стресу;
дій щодо подолання стресових станів.
Концептуальною основою опитувальника адаптивності до стресу (АС) є дослідження адаптивності як полісистемної властивості інтегральної індивідуальності, як здібності, що включає в себе підсистеми індивідних, особистісних і суб’єктивних властивостей, які забезпечують ефективне соціальне та професійне функціонування в умовах травматичного стресу з мінімальними витратами індивідуальних психофізіологічних ресурсів та збереження психічного та соматичного здоров’я [61, с. 60].
Відповідно до сучасних досліджень, структура здібностей до адаптації в умовах травматичного стресу включає 8 складових:
управління психофізіологічними станами, сильними емоціями;
управління сном і сновидіннями;
конструктивне й адаптивне мислення;
самоорганізація часу власного життя;
уміння встановлювати і розвивати позитивні підтримуючі міжособистісні стосунки, надавати й приймати емоційну підтримку;
упевненість та асертивна поведінка;
регуляція мимовільних фізіологічних функцій, розвиненість фізичних якостей та уміння досягати та підтримувати оптимального фізичного стану;
оптимізм та почуття гумору.
Відповідно опитувальник АС має 8 основних шкал і одну контрольну шкалу “неправди”:
1. Шкала “Оп” – шкала оптимістичності.
2. Шкала “СП” – шкала соціальної підтримки.
3. Шкала “АМ” – шкала адаптивного мислення.
4. Шкала “СС” – шкала сну і сновидінь.
5. Шкала “Вп” – шкала впевненості у собі.
6. Шкала “УПФС” – шкала управління психофізіологічним станом.
7. Шкала “СР” – шкала соматичної регуляції.
Шкала “СЧЖ” – шкала самоорганізації часу життя.
Шкала “Неправди”.
Для визначення рівня особистісної тривожності студентів ми використали методику Ч.Спілбергера [17, с.147]. Дана методика містить бланк із 20 запитаннями, які включають висловлювання як позитивні, так і негативні. Сумарний показник за шкалою Ч.Спілбергера дозволяє визначити рівень тривожності обстежуваних студентів.
Стресостійкість – це загальна якість особистості, яка характеризується здатністю протистояти стресовим факторам [2]. Стресостійкість забезпечує високу ефективність діяльності і зберігає здоров’я молодої людини. Тому для визначення рівня стресостійкості серед майбутніх соціальних педагогів ми використали тест В.Розова, який дозволяє визначити рівень стійкості людини до стресової ситуації. Даний тест дозволяє визначити низький рівень стресостійкості (людина дуже вразлива до стресів), середній рівень (притаманний більшій кількості опитуваних студентів) та високий рівень стійкості до стресів (проявляється в тому випадку, коли людина може конструктивно вирішувати власні проблеми, є стійкою до впливу негативних кризових та стресових ситуацій).
Для дослідження самооцінки станів тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності було використано адаптивний варіант методики Г.Айзенка. Тривожність, фрустрація, агресивність та ригідність належать до психічних