Рис. 2.7. Узагальнені показники щодо використання окремих стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях студентів І-V курсів

Для визначення самооцінки психічних станів ми провели дослідження серед студентів І-V курсів на виявлення рівня тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності, які належать до психічних станів, тісно пов’язаних із особливостями поведінки особистості, використавши для цього методику Г.Айзенка [60].

В результаті аналізу отриманих даних виявилося, що у більшості студентів І-V курсів переважає середній рівень прояву окремих психічних станів, зокрема середній рівень тривожності властивий 66,6% студентів, фрустрація – 46%, агресивність – 68,5% та ригідність – 56,6%. Це може свідчити про те, що майбутні соціальні педагоги ще не вміють організовувати свою діяльність так, щоб не потрапляти у конфліктні чи стресові ситуації. Високі показники тривожності, фрустрованості, агресії та ригідності спостерігаються у студентів ІV та V курсів (див. табл. 2.3.). Це може свідчити про те, що майбутні соціальні педагоги відчувають певний професійний стрес, оскільки багато з них вже працюють на роботі або ж знаходяться у пошуках роботи за спеціальністю.

Таблиця 2.3.

Визначення рівнів самооцінки психічних станів студентів І-V курсів

№ | Самооцінка психічних станів | Рівні самооцінки психічних станів (%)

Низький | Середній | Високий

1. | Тривожність | 15 | 66,6 | 4

2. | Фрустрація | 29 | 46 | 14

3. | Агресія | 15 | 68,5 | 0

4. | Ригідність | 16 | 56,6 | 32

За результатами даного дослідження, найвищий рівень тривожності спостерігається у студентів V (16%) та І курсів (10%) (див. додаток Е). Такі показники можуть свідчити про те, що більшість студентів І курсу ще не адаптувалися до умов навчального процесу, а студенти V курсу знаходяться між вибором: працевлаштування, професійного росту, і в деяких ситуаціях відчувають неспокій, тривогу, агресивно діють повідношенню до інших людей, мають розбіжності між можливостями і бажаннями, що призводить до внутрішньоособистісних конфліктів та стресових ситуацій. Також високий рівень ригідності спостерігається у студентів ІІІ, ІV курсів (20%) та V курсу (19%) (див. додаток Г).

Отже, за результатами проведеного тестування виявилось, що багато майбутніх соціальних педагогів мають високий рівень тривожності, агресивності, що впливає на процес навчання і, зокрема, на особистість. Часто бажання і можливості студентів не співпадають, в результаті чого вони перебувають в стресових та конфліктних ситуаціях. В результаті проведеного дослідження виявилось, що більшість студентів І-V курсів переживають стрес на початку вступу до навчального закладу, причинами чого є емоційне напруження, тривожність, зміна соціального середовища тощо, та в період закінчення вищого закладу, основними причинами чого може бути непрацевлаштованість, професійні труднощі, неспівпадання бажань майбутніх соціальних педагогів з їхніми можливостями. Тому необхідно підвищувати стресостійкість майбутніх соціальних педагогів, формувати позитивне ставлення до власної професії.

З отриманих даних можна зробити висновок, що важливу роль у дослідженні рівня стресостійкості сучасних юнаків та дівчат відіграє аналіз особливостей їх реагування у стресових ситуаціях.. Якщо виникають важкі ситуації, проблеми, то реакція на стрес буде гострою з проявами порушення адаптації. У міжнародній класифікації хвороб виділяють кілька адаптивних реакцій на важкий стрес:

Гостра реакція на стрес.

Посттравматичний стресовий розлад.

Розлад адаптації [60, с.20].

Для гострої реакції на стрес характерний вплив медичного чи фізичного стресора. Симптоми виникають відразу після дії стресора (впродовж однієї години). Реакція на гострий стрес поділяється на легку, помірну та важку.

Гострий стрес характеризується відмовою від майбутніх соціальних взаємодій, звуженням уваги, проявами дезорієнтації, виникненням гніву чи словесної агресії, розпачу чи безнадійності, неадекватної чи безцільної гіперактивності, неконтрольованим і надмірним переживанням горя.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає в результаті інтенсивної чи тривалої дії загрозливого чи катастрофічного стресора, що викликає загальний дистрес в будь-якої людини. Для ПТСР властиві:

Стійкі спогади чи “пожвавлення” стресора в нав’язливих ремінісценціях, яскравих спогадах чи частих снах, або повторне переживання горя при впливі обставин, що нагадують чи асоціюються зі стресором.

Людина виявляє фактичне уникнення чи прагнення уникнути обставин, що нагадують або асоціюються зі стресором.

Психогенна амнезія, часткова чи повна щодо важливих аспектів періоду впливу стресора.

Стійкі симптоми підвищення психологічної чутливості чи збудження, представлені наступними ознаками:

а) порушення сну;

б) дратівливість чи вибухи гніву;

в) важкість концентрації уваги;

г) підвищення рівня спостережливості, недовіри;

д) посилення рефлексу чотирихолмія [60].

Зазначені симптоми виникають протягом шести місяців стресогенної ситуації чи наприкінці періоду дії стресу.

Розлад адаптації – це реакція на ідентифікований чинник чи сукупність стрес-чинників [55]. Розвиток симптомів відбувається впродовж тримісячного періоду від початку впливу стресора, що є звичайним типом для людини.

Дезадаптивні прояви можуть містити порушення професійного функціонування чи стосунків з іншими людьми, почуття нездатності виконувати власну роботу, планувати і продовжувати залишатися в стресовій ситуації, депресивний настрій, тривога, занепокоєння, іноді гнів та агресія.

Активність і пасивність поведінки при стресі характеризується співвідношенням внутрішніх і зовнішніх факторів. До внутрішніх відноситься вроджена ознака людини щодо активної чи пасивної поведінки в стресових ситуаціях, а також певний досвід зіткнення з такими ситуаціями. Досвід активного оволодіння ними збільшує ймовірність активного реагування, випадки пасивного реагування є результатом пасивної поведінки в стресових